Справа № 703/1585/23
2/703/69/24
28 лютого 2024 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Криви Ю.В.,
секретаря судового засідання Холодняк Л.П.,
представника позивача - адвоката Коханій О.В.,
представника відповідача - адвоката Петренка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивача ОСОБА_1 про застосування до відповідача та його представника заходів процесуального примусу в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину, викликаних особливими обставинами, хворобою та на утримання дружини, з якою проживає дитина до досягнення трьох років,-
встановив:
У провадженні суду на розгляді перебуває вищевказана цивільна справа.
В ході розгляду справи від представника позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання в якому останній просив застосувати до відповідача та його представника заходи процесуального примусу у вигляді штрафу: у розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідача ОСОБА_3 та у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб на його представника ОСОБА_4 у зв'язку з не повідомленням суду відповідачем про отримання доходів із-за кордону, заперечення факту отримання доходів із-за кордону, оскільки вважає такі дії відповідача та його представника зумисними.
Відповідач подав клопотання, в якому виклав свої заперечення щодо накладення на нього та його представника заходів процесуального примусу.
Розглянувши клопотання, матеріали справи, суд зазначає наступне.
Так, згідно ч.1 ст.143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Статтею 144 ЦІІК України визначено, що заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ч.1 ст.148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев'ятою статті 203 цього Кодексу.
Положеннями ст.148 ЦПК України регламентовано підстави для застосування судом процесуального примусу у вигляді штрафу, а також його розміри, залежно від суті зловживання процесуальними правами учасником провадження, його тривалості та обставин конкретної справи.
Проте, доводи представника позивача, викладені у клопотанні, спростовані відповідачем, на які він посилався у письмовому клопотанні про відсутність зловживання своїми правами.
Враховуючи вищевказані положення, вбачається, що застосування заходів процесуального примусу належить до виключної компетенції суду та можливе виключно за його ініціативи, а не за клопотанням учасника справи.
Застосування судом заходів процесуального примусу є правом суду, а не обов'язком. Крім того, слід зазначити, що згідно ч. 2 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст.12 ЦПК України).
Водночас, суд не вбачає підстав для застосування до відповідача та його представника процесуального примусу у вигляді накладення штрафу, а тому клопотання представника позивача слід залишити без задоволення.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 76, 84, 143, 144, 197, 259, 260 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Клопотання представника позивача ОСОБА_1 про застосування до відповідача та його представника заходів процесуального примусу - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 05 березня 2024 року.
Суддя: Ю.В. Крива