Справа № 697/221/24
Провадження № 2/697/302/2024
05 березня 2024 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Скирди Б.К.,
за участю секретаря судового засідання - Кадухи А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Каневі Черкаської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2 , відповідач) про розірвання шлюбу.
Свій позов мотивує тим, що 08.08.1992 сторони зареєстрували шлюб у Відділі ЗАГС Канівського міськвиконкому Черкаської області, актовий запис № 117. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Причиною припинення шлюбних відносин стало те, що позивач зрозуміла, що вони з відповідачем є різними людьми. На даний час шлюбні відносини припинені. За таких обставин, позивач вважає, що подальше спільне подружнє життя та збереження шлюбу є неможливим. Просить шлюб розірвати.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити, після розірвання шлюбу залишити шлюбне прізвище - « ОСОБА_4 ».
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов визнає та не заперечує щодо його задоволення.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 08.08.1992, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклали шлюб 08 серпня 1992 року, місце реєстрації - Відділ ЗАГС Канівського міськвиконкому Черкаської області, актовий запис № 117. Прізвище дружини після укладення шлюбу - « ОСОБА_4 » (а.с.4).
Сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідною копією свідоцтва про народження (а.с.11).
Приймаючи до уваги відсутність згоди сторін на примирення, суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Статтею 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Відповідно до ст. 110 Сімейного кодексу України (далі - СК України), позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно з приписами ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частиною 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Під час розгляду справи судом з'ясовано, що сторони не підтримують шлюбно-сімейні стосунки. Позивач зазначає про відсутність намірів відновлювати шлюбні стосунки з відповідачем, позовні вимоги відповідач визнав повністю.
З часу знаходження позовної заяви в суді примирення між сторонами не відбулось.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження їх сім'ї - неможливе, оскільки буде суперечити інтересам кожної із сторін.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Так, відповідно до ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду. Оскільки, визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону і не порушує прав та інтересів будь-яких осіб, суд його приймає.
Таким чином, позов про розірвання шлюбу є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи всі зібрані по справі докази, а також те, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач категорично не має наміру зберігати шлюб, він носить формальний характер і відновити подружні стосунки неможливо, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 104, 110 Сімейного Кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , укладений 08 серпня 1992 року у Відділі ЗАГС Канівського міськвиконкому Черкаської області, актовий запис № 117 - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Головуючий Б . К . Скирда