Справа №694/449/24
провадження № 1-кс/694/154/24
27.02.2024 року м. Звенигородка
Слідчий суддя Звенигородського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка клопотання слідчого СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024250360000254 від 21.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,-
21.02.2024 слідчим СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку направлено до слідчого судді клопотання про арешт майна, в якому просить накласти арештна вилучені 21.02.2024 у ході проведення огляду місця події на узбіччі автодороги між с. Ріпки та с. Вотилівка, Звенигородського району, Черкаської області:- автомобіль ГАЗ 66, н.з. НОМЕР_1 , вантажний самоскид, що на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_5 , жительці АДРЕСА_1 , та перебував у фактичному користуванні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - колоди деревини породи «Дуб» та «Акація» різних розмірів, колоди діаметром 14 см., 15 см., 19 см., 54 см., які знаходились в кузові даного автомобіля, - у вигляді заборони розпоряджатися будь-яким чином цим майном, використовувати його та вчиняти будь-яких дії по відчуженню і зміні власників цього майна на час досудового розслідування.
Визначити місце зберігання вищевказаного майна - майданчик тимчасово вилучених транспортних засобів сектору поліцейської діяльності №2 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області за адресою: пров. Поштовий, 8 смт. Лисянка, Звенигородського району, Черкаської області.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що у провадженні СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12024250360000254 від 21.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
До Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області 20.02.2024 надійшло повідомлення від поліцейського СПД № 2 Звенигородського РВП про те, що на автодорозі між с. Ріпки та с. Вотилівка Звенигородського району Черкаської області було зупинено вантажний автомобіль ГАЗ 66 НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перевозив деревину породи «Дуб» та «Акація» без відповідних дозвільних документів.
Відомості за даним фактом внесені до ЄРДР за № 12024250360000254 від 21.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
20.02.2024 в період часу з 17 год. 38 хв. по 18 год. 20 хв. за адресою: узбіччя автодороги між с. Ріпки та с. Вотилівка Звенигородського району Черкаської області, було виявлено автомобіль ГАЗ 66, н.з. НОМЕР_1 , вантажний самоскид, зеленого кольору, що на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_5 , під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в кузові якого було виявлено колоди деревини породи «Дуб» та «Акація» різних розмірів, колоди діаметром 14 см., 15 см., 19 см., 54 см., при огляді яких було встановлено, що на колодах деревини відсутні бирки. Бирки: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , UA 261220413, UA 261220414, знаходились у водія ОСОБА_6 , які було вилучено та поміщено до паперового конверту «НПУ ГСУ», також виявлена
товаро-транспортна накладна серії ЮВА № 731593 від 19.02.2024 Екземпляр 3, яку вилучено до прозорого пакету та опечатано биркою. Автомобіль марки ГАЗ 66, н.з. НОМЕР_1 , вантажний самоскид, із колодами деревини породи «Дуб» та «Акація» різних розмірів, колоди діаметром 14 см., 15 см., 19 см., 54 см. в кузові, було вилучено та поміщено на зберігання на майданчику тимчасово вилучених транспортних засобів СПД №2 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області за адресою: пров. Поштовий, 8 смт. Лисянка Звенигородського району Черкаської області, які є речовими доказами, у даному кримінальному провадженні, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а передача вилученого майна його власнику може потягнути за собою наслідки втрати речових доказів та неможливості проведення необхідних судових експертиз, що унеможливить забезпечити ефективне розслідування кримінального провадження.
З метою збереження речових доказів, забезпечення ефективного розслідування кримінального провадження, встановлення та притягнення винних до передбаченої законодавством відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, згідно ст. 170 КПК України на них повинен бути накладений арешт.
Слідчий СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі.
ОСОБА_5 викликалася в судове засідання, проте до суду не з'явилася.
ОСОБА_6 подав заяву про розгляд клопотання без його участі, щодо накладення арешту на майно заперечує, для приєднання до матеріалів клопотання додав ТТН-ліс серії ЮВА №731593 від 19.02.2024.
За наведених обставин, слідчий суддя вирішив за можливе розглядати дане клопотання без участі сторін.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 107 КПК України, рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов'язковим. Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, за виключенням вирішення питання про проведення негласних (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.
Клопотань від учасників процесуальної дії про застосування технічних засобів фіксування не надходило, відтак фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя зазначає, що у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Разом з тим, як вбачається з наданих матеріалів, сторона обвинувачення, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст.132 КПК України, не надала достатніх і належних доказів тих обставин, на які послалась у клопотанні.
Тому слідчий суддя вважає, що вказане у клопотанні майно не відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, оскільки органом досудового слідства не надано і в клопотанні не обґрунтовано належними та допустимими доказами, що дані колоди дерев є причетними до скоєння злочину.
Під час судового розгляду, ОСОБА_6 до матеріалів клопотання було надано ТТН-ліс серії ЮВА №731593 від 19.02.2024 на відпуск деревини НП породи дуб (бирки 261220412, 261220413, 261220414, 261220415) та ясен (бирки 261220428) загальним об'ємом 5.0 м3.
Відтак вказана деревина була набута у визначений законом спосіб, має всі документи, які підтверджують законність походження деревини, її обробку та транспортування, які були подані суду.
Слідчий не надав суду доказів щодо недійсності документів, згідно яких була придбана деревина.
Разом з тим, з матеріалів клопотання неможливо ідентифікувати деревину та її кількість, оскільки вона не визначена індивідуальними родовими ознаками (довжина, ширина, порода деревини, кількість), неможливо вказане встановити з протоколу ОМП, відповідно до якого вказана деревина вилучалася. Долучені до клопотання товарно-транспортна накладна (ЛІС) серія ЮВА №731593 та протокол огляду місця події від 20.02.2024 містять відомості зокрема щодо породи деревини та її об'єму, наявні бирки, які
співпадають, а тому можливо дійти висновку, що вилучена лісопродукція, що зазначена у ТТН та протоколі огляду місця події є однією й тією ж деревиною.
Із врахуванням наведених обставин слідчий суддя вважає, що накладення арешту на деревину, законність походження якої підтверджується матеріалами провадження, не відповідає вимогам розумності і співрозмірності обмеження права власності завданню кримінального провадження, а також наслідкам арешту майна для його власника.
Вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна, слідчий суддя, крім іншого, враховує усталену судову практику ЄСПЛ на предмет відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст.1 Першої протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави в право володіння особою майном у кримінальному провадженні, на думку судді, здійснено без урахування вимог кримінального процесуального закону, тобто без достатніх на те правових підстав, а тому таке втручання не є виправданим.
За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку про те, що клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024250360000254 від 21.02.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 98, 170-173 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні клопотання слідчого СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024250360000254 від 21.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України - відмовити.
Ухвала про може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 29.02.2024.
Слідчий суддя ОСОБА_1