Справа № 694/2035/23
провадження № 2/694/40/24
27.02.2024 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області
у складі: головуючого судді Сакун Д.І.
з участю секретаря Литвин Н.М.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка цивільну справу за позовом адвоката Дубового Ігоря Анатолійовича( адреса: 20202, Черкаська область, м.Звенигородка, проспект Шевченка, 64 офіс 212, тел.. НОМЕР_1 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який діє в інтересах ОСОБА_1 ( паспорт № НОМЕР_2 , запис №19730927-09744, який виданий 05 липня 2019 року, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , засоби зв'язку відсутні) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_4 від 13.03.2023 року дійсний до 13.03.2033 року, виданий: 7117, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , засоби зв'язку відсутні) про виділ реальної частки домоволодіння, що є у спільній частковій власності,- та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_4 від 13.03.2023 року дійсний до 13.03.2033 року, виданий: 7117, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , засоби зв'язку відсутні) до ОСОБА_1 ( паспорт № НОМЕР_2 , запис №19730927-09744, який виданий 05 липня 2019 року, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , засоби зв'язку відсутні) про стягнення компенсації,-
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Представник позивача адвокат Дубовий І.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просив поділити житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і виділити ОСОБА_1 у власність 1/2 домоволодіння, які включають наступні приміщення, саме: кімната, згідно технічного паспорту 1-1 ( площа кімнати 5,0 м); 1-2 ( площа кімнати 5,5 ); 1-3 (площа кімнати 14,5 кв. метрів). Також просив стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 витрати за розгляд справи
Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 виділяє Натурою (далі - Позивач) та ОСОБА_4 (далі - Відповідач) володіють нерухомим майном: житловим будинком та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до правовстановлюючих документів Позивачу та Відповідачу належать по 1/2 частині житлового будинку. Позивач є власницею домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 грудня 2015 року у справі № 694/1770/15-ц, а Відповідачка є власницею домоволодіння за вище вказаною адресою на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті покійного батька ОСОБА_6 . Внаслідок здійснення ремонтних робіт у будинку та будівництві надвірних споруд розмір ідеальних та реальних часток не співпадають. На неодноразові звернення Позивача з проханням здійснити добровільно спільний розподіл майна Відповідачем постійно ігнорується. В результаті такої поведінки Відповідача Позивачка змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та захисту порушених прав на нерухоме майно - частку спірного будинку, майнові права на який оформлені згідно діючого законодавства.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення компенсації якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 грошову компенсацію вартості частки у спільній частковій власності, а саме: 1/2 частки вартості житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , в сумі 91000 (дев'яносто одна тисяча гривень) грн. 00 коп.; припинити право власності ОСОБА_3 на частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , з дня отримання нею грошової компенсації. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_3 , після сплати нею грошової компенсації за його 1/2 частку житлового будинку; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 понесені судові витрати.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину після смерті покійного батька ОСОБА_6 , ОСОБА_7 є співвласником будинку АДРЕСА_2 . Іншим співвласником будинку є ОСОБА_1 . ОСОБА_7 належить частка будинковолодіння, ОСОБА_1 належать частка будинку. ОСОБА_1 подано позов про виділ реальної частки домоволодіння, що є у спільній частковій власності. Будинок має тільки один вхід/вихід, будь-яких перепланувань по обладнанню іншого входу/виходу у будинку не передбачається, крім того дозволів органів місцевого самоврядування про облаштування іншого входу в будинок не надавалось, реальний поділ будинку за вказаних обставин є неможливим, а спільне користування будинком ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є неможливим. Підтвердженням неможливого спільного користування будинком є матеріали перевірки Звенигородського районного відділу поліції ГУ НП в Черкаській області за скаргою ОСОБА_7 . Спірний будинок знаходиться у користуванні ОСОБА_1 . Позивачем на підтвердження вартості спірного будинку подається оригінал висновку експертного дослідження від 04.10.2023 р. СПД ОСОБА_8 , відповідно до якого ціна будинку становить 182000 грн., відповідно частка становить вартість 91000 грн., чим обґрунтовується ціна позову зазначена в позовній заяві. Зважаючи на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 склались неприязні стосунки, і вони на сьогодні є чужими людьми не пов'язаними сімейними вузами, подальше проживання в одному будинку та спільне використання спільного будинку є неможливим. Спірний будинок є її спадщиною після смерті її батька - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , я ж є дитиною-сиротою, так як мати померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
20.10.2023 року від позивача (по первісному позову відповідача) ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву позивача ОСОБА_1 (по первісному позову), в якому вона просила у позові відмовити в повному обсязі, мотивуючи це тими аргументами, які були викладені в зустрічній позовній заяві.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 25.09.2023 року було відкрито провадження. Розгляд справи вирішено проводити в спрощеному позовному провадженні з викликом (повідомленням) сторін.
Представник позивача (по первісному позову) звернувся до суду із клопотанням про призначення судово будівельно-технічної експертизи.
Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ реальної частки домоволодіння, що є у спільній частковій власності, зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації. Об'єднаній справі присвоєно № 694/2035/23. Здійснено перехід до розгляду справи у порядку загального позовного провадження. Призначити підготовче судове засідання.
18.01.2024 року на електронну адресу суду надійшла пропозиція від представника позивача (по первісному позову) Дубового І.А. про врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 07.02.2024 року було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача по первісному позову адвокат Дубовий І.А. в судове засідання не з'явився надав суду заяву в якій просив розгляд справи проводити без його участі.
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась. Надала суду заяву про розгляд справи без її участі.
07.02.2024 року адвокат Бабенко Р.В. подав заяву про розгляд справи без його участі та участі ОСОБА_2 . Вказав, що зустрічний позов підтримує та просить його задоволити.
07.02.2024 року на електронну адресу суду від представника позивача (по первісному позові) адвоката Дубового І.А. надійшло клопотання про залишення без розгляду клопотання про проведення експертизи.
Фактичні обставини, встановлені судом
Суд, вивчивши матеріали справи та подані сторонами докази, заслухавши пояснення сторін, встановив наступні фактичні обставини справи.
У суді встановлено, що відповідно до рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 09.12.2015 року визнано за ОСОБА_1 право власності на частину домоволодіння АДРЕСА_2 .
Відповідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.02.2016 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 успадкувала від свого батька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 частину житлового будинку з надвірними спорудами за номером АДРЕСА_2 .
Відповідно до висновку експертного дослідження від 04.10.2023 р. СПД ОСОБА_8 , ціна будинку АДРЕСА_2 становить 182000 грн.
Згідно матеріалів перевірки Звенигородського районного відділу поліції ГУ НП в Черкаській області за скаргою ОСОБА_7 встановлено, що є неможливим спільно користуватись будинком АДРЕСА_2 у зв'язку з неприязними відносинами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права, оцінка аргументів сторін.
Щодо первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ реальної частки домоволодіння, що є у спільній частковій власності.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
В силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що передбачено частиною першою статті 16 ЦК України.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша-друга статті 319 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Відповідно до ч.1ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно із ст.358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння і користування майном, що є їх спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння і користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці в праві спільної часткової власності. В разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності, що передбачено статтею 361 ЦК України.
Згідно ч. 1ст.364 цього ж Кодексу співвласник має право на виділ в натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
Частина 3 ст. 364 ЦПК України передбачає, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.367 ЦК України, поділ в натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути здійснено за домовленістю між співвласниками, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна, який повинен бути вчинений у письмовій формі з обов'язковим його нотаріальним посвідченням учасниками правочину.
Відповідно до п. 1.2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 №55, поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна або висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна.
Пунктом 7 Постанови пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991року за №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» передбачено, що у справах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація, яка визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.
В спорах про поділ будинку в натурі, учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного співвласника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.
Позивачкою за первісним позовом заявлялося клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи з метою визначення можливих варіантів поділу в натурі спірного житлового будинку (а.с. 71-73). Разом з тим в подальшому її представником подано клопотання про залишення клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи без розгляду, яке обгрунтоване тим, що позивачка має намір отримати від відповідачки грошову компенсацію за належну їй частку у домоволодінні.
Матеріали справи не містять будь-яких висновків про можливість виділення в натурі частки спірного об'єкта нерухомого майна з дотриманням будівельних норм і правил як безпосередньо позивачу ОСОБА_1 , так і іншій співвласниці домоволодіння, якою є відповідач ОСОБА_4 ..
Разом з тим, виділення в натурі частки об'єкта нерухомого майна, що є спільною власністю, можливе виключно у випадку, якщо кожному співвласнику може бути виділено відокремлене приміщення з власним входом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд при здійсненні судочинства не може підміняти собою інші органи.
Крім того судом враховано подану позивачкою пропозицію щодо врегулювання спору, в якій вона висловила бажання отримати від відповідачки грошову компенсацію за належну їй (відповідачці) частку будинковолодіння, що фактично свідчить про непідтримння нею позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи відсутність висновку щодо технічної можливості поділу (виділу) домоволодіння кожному співвласнику, а не тільки позивачу (як того просить ОСОБА_1 в поданій заяві), суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. ст.12,13,81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України, з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження спільною частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні права власності мають рівні права.
Згідно положень ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Аналізуючи вказану норму права, припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених п.п.1,3 ч.1 ст. 365 ЦК України умов та з урахуванням того, чи таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (відповідна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року № 6-81цс11) та за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Втручання у право на мирне володіння майном є сумісним з вимогами ст. 1 Першого протоколу, коли воно законне і не свавільне (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], N31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Зокрема, друге речення першого пункту дозволяє позбавлення майна лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справі «Україна-Тюмень» проти України»).
Згідно з п.4 ч.1 ст. 365 ЦК України право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною.
Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 26.12.2019 року у справі № 303/4849/16-ц.
За ч.2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Відповідно до п.1 ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999).
Пункт 2 ст. 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п. 2 ст. 8 Конвенції.
Так, Європейський суд у п. 36 справи «Андрій Руденко проти України» (Заява №35041/05, Страсбург, 21 грудня 2010 року) зауважує, той факт, що не має значення чи було судом присуджено компенсацію за таку втрату (майна) для питання щодо наявності певного виду втручання. Однак умови щодо компенсації є суттєвими для оцінки того, чи дотримав оскаржуваний захід справедливий баланс відповідно до ст. 1 Першого протоколу (рішення у справі «Україна-Тюмень» проти України», № 22603/02, п. 57 від 22 листопада 2007 року).
Враховуючи статтю 365 ЦК України щодо підстав припинення права власності позивача на частку у спірному домоволодінні, а саме те, що частка позивача є незначною - 1/2 частка, що складає 28,5 кв.м, і не може бути виділена в натурі, оскільки відповідних доказів можливості такого поділу (висновків експертиз) не надано; спільне володіння і користування спірним майном між сторонами є неможливим, що підтверджено позиціями сторін у судовому засіданні; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам іншому співвласнику, оскільки відповідачка за зустрічним позовом (позивачка за первісним) у поданій пропозиції щодо врегулювання спору висловила бажання отримати від ОСОБА_3 грошову компенсацію за належну їй частку будинковолодіння вказавши при цьому на згоду із запропонованою ціною домоволодіння, суд вважає за можливим задовольнити зустрічні позовні вимоги позивача, так як не буде порушений принцип рівності прав співвласників спірного майна.
Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення, адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.
Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному випадку окремо, з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.
Враховуючи наведене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу наданого позивачами окремо, а також в їх сукупності, суд прийшов висновку, що обставини, на які посилаються позивач за зустрічним позовом як на підставу для задоволення позову знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, останньою наведено та надано докази про вартість спірного домоволодіння, з вказаними вимогами згідна відповідач за зустрічним позовом, а тому відсутні підстави вважати, що вимога позивача за зустрічним позовом завдасть шкоди інтересам іншої співвласниці спірного домоволодіння (відповідачки за зустрічним позовом).
Відтак, суд прийшов переконання про те, що право позивача за зустрічним позовом підлягає захисту, адже підтверджено належними доказами у відповідності до ст.ст. 76-80 ЦПК України.
Відтак позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні первісного позову, судові витрати, суд залишає за позивачем (по первісному позові) ОСОБА_1 .
Що стосується витрат, які понесла позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_3 за сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн. ,так як позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено, то суд стягує з відповідача (по зустрічному позові) ОСОБА_1 на користь позивача (по зустрічному позові) ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ) витрати у розмірі 1073,60 грн. за сплату судового збору.
На підставі наведеного, керуючись 21, 24, 41 Конституції України, ст..ст.319,355,356,358,364,367 ЦК України, ст..ст.12,13,81,89,364,365 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог по первісному позові адвоката Дубового Ігоря Анатолійовича( адреса: 20202, Черкаська область, м.Звенигородка, проспект Шевченка, 64 офіс 212, тел.. НОМЕР_1 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який діє в інтересах ОСОБА_1 ( паспорт № НОМЕР_2 , запис №19730927-09744, який виданий 05 липня 2019 року, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , засоби зв'язку відсутні) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_4 від 13.03.2023 року дійсний до 13.03.2033 року, виданий: 7117, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , засоби зв'язку відсутні) про виділ реальної частки домоволодіння, що є у спільній частковій власності - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_4 від 13.03.2023 року дійсний до 13.03.2033 року, виданий: 7117, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , засоби зв'язку відсутні) до ОСОБА_1 ( паспорт № НОМЕР_2 , запис №19730927-09744, який виданий 05 липня 2019 року, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , засоби зв'язку відсутні) про стягнення компенсації - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_2 , запис №19730927-09744, який виданий 05 липня 2019 року, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , засоби зв'язку відсутні) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_4 від 13.03.2023 року дійсний до 13.03.2033 року, виданий: 7117, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , засоби зв'язку відсутні) грошову компенсацію вартості частки у спільній частковій власності, а саме: 1/2 частки вартості житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , в сумі 91000 (дев'яносто одна тисяча гривень) грн. 00 коп.
Припинити право власності ОСОБА_3 на частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , з дня отримання нею грошової компенсації.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_3 , після сплати нею грошової компенсації за його 1/2 частку житлового будинку.
Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_2 , запис №19730927-09744, який виданий 05 липня 2019 року, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , засоби зв'язку відсутні) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_4 від 13.03.2023 року дійсний до 13.03.2033 року, виданий: 7117, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , засоби зв'язку відсутні) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Д.І.Сакун