Справа № 567/386/24
05 березня 2024 рокум. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Назарук В.А.
при секретарі - Гічиновська Я.В.
розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за борговими розписками
встановив
05.03.2024 Острозьким районним судом Рівненської області відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за борговими розписками.
Звертаючись до суду з позовною заявою позивач подав суду заяву про забезпечення позову у вказаній справі, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ОСОБА_2 , в межах суми позовну - 152989,35 грн.
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що ОСОБА_2 , маючи заборгованість перед ним, ухиляється від виконання зобов'язань по поверненню грошових коштів та може здійснити заходи, спрямовані на приховування належних йому грошових коштів з метою уникнення відповідальності, що зробить неможливим виконання рішення суду або значно ускладнить його виконання.
Відповідно до ч.1, 3 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
Суд не вбачає підстав для виклику в судове засідання позивача та його представника для дачі пояснень, оскільки виклик особи для надання пояснень є правом, а не обов'язком суду.
Крім того, в заяві про забезпечення позову викладені обставини, які на думку заявника є підставою для забезпечення позову, а заявником не зазначено, які додаткові докази можуть бути надані в судовому засіданні.
Дослідивши заяву та вивчивши матеріали заяви, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ч.1 ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Разом з тим, як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, в ній містяться лише мотиви, що підтверджують наявність спору між сторонами. Однак, заява не містить посилань на докази, що підтверджують неможливість чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
В порушення п.7 ч.1 ст.151 ЦПК України, в заяві про забезпечення позову заявник вказує лише про потенційну можливість утруднення виконання судового рішення, однак будь-яких доказів на підтвердження цього не надає та не зазначає доказів про те, які дії вживаються зі сторони відповідача та спрямовуються ним на утруднення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду.
Водночас, в порушення вказаних вимог, в заяві про забезпечення позову заявник не зазначає того, на які саме грошові кошти відповідача необхідно накласти арешт (готівкові, безготівкові) та не зазначає місця їх знаходження.
Відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи наявність у заяві про забезпечення позову зазначених вище недоліків, з метою недопущення порушення прав всіх осіб, інтереси яких можуть бути порушені забезпеченням позову, суд дійшов висновку про те, що заяву слід повернуту заявнику.
При цьому, заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, звернутися до суду з заявою про забезпечення позову повторно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151, 153, 260, 261 ЦПК України, суд
постановив:
заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за борговими розписками повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.