Справа №551/270/24
"05" березня 2024 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Кулик Н.В.,
за участю: секретаря судових засідань Курінної Я.М.,
заінтересованої особи ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Шишаки Миргородського району Полтавської області у порядку окремого провадження матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису, -
01 березня 2024 року на адресу суду від ОСОБА_2 , як постраждалої особи від домашнього насильства, надійшла заява про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк до шести місяців, встановивши наступні обмеження:
- заборонити перебувати в місці її постійного проживання, що по АДРЕСА_1 ;
- заборонити наближатись на певну відстань до місця постійного проживання, роботи, інших міст частого відвідування;
- заборонити проводити телефонні розмови та смс - листування або контактувати через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
В обґрунтування поданої заяви, ОСОБА_2 послалася на те, що вона разом з матір'ю ОСОБА_3 , її чоловіком ОСОБА_1 та молодшою сестрою ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане будинковолодіння на праві приватної власності належить матері ОСОБА_3
17 лютого 2024 року, близько 24 години, перебуваючи за місцем постійного проживання, між нею та вітчимом ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, виникла сварка, під час якої останній висловлювався в її адресу нецензурною лайкою. У подальшому ОСОБА_1 застосував фізичне насильство відносно неї та матері, яка намагалася припинити сварку. Після чого, проти волі утримував молодшу сестру в кімнаті. На попередження матері викликати працівників поліції, ОСОБА_1 заштовхнув її до ванної кімнати, де облив водою мобільний телефон, щоб вона не викликала працівників поліції.
18 лютого 2024 року за її зверненням відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 281056 та винесено заборонний припис, строком на одну добу до 19 лютого 2024 року.
Мати ОСОБА_3 також звернулася до працівників поліції з заявою про вчинення відносно неї ОСОБА_1 протиправних дій.
Оскільки ОСОБА_1 систематично вчиняє відносно неї та матері ОСОБА_3 психологічне та фізичне насильство, з метою забезпечення дієвого та ефективного захисту від повторного вчинення домашнього насильства, просила суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 01 березня 2024 року заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду, її розгляд ухвалено проводити у порядку окремого провадження та призначено до розгляду о 12 год. 00 хв. 05 березня 2024 року ( а. с. 20 ).
04 березня 2024 року заявник ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про підтримання, раніше поданої, заяви та розгляд справи у її відсутність.
Заінтересована особа ОСОБА_1 у судовому засіданні вказав на те, що разом з дружиною ОСОБА_3 , її донькою від попереднього шлюбу ОСОБА_5 та спільною донькою ОСОБА_6 проживають в житловому будинку АДРЕСА_1 . Вказаний будинок на праві приватної власності належить дружині. За зазначеною адресою зареєстрований та фактично проживає, іншого житла немає. Доньку дружини від попереднього шлюбу виховує з трьох річного віку, яка повністю перебувала на його утриманні.
17 лютого 2024 року, повернувшись з дружиною додому, між ним та ОСОБА_7 виникла сварка на побутовому рівні, в результаті якої висловлював їй ряд зауважень, які, між тим, мали місце й в минулому. Зауваження носять виключно виховний характер. Умисно фізичного насильства ні до ОСОБА_7 , ні до дружини не застосував. Вказував, що у разі задоволення заяви, він буде позбавлений можливості спілкуватися з родиною, де на разі конфлікт вичерпаний. Чому так повела себе ОСОБА_7 йому не відомо.
З огляду на наведені обставини, просив суд прийняти у справі справедливе рішення.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду ( ч. 3 ст. 294 ЦПК України ).
Зважаючи на те, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності ( ч. 3 ст. 211 ЦПК України ), суд приходить до висновку про проведення розгляду справи у відсутність заявника ОСОБА_2 .
Вислухавши пояснення заінтересованої особи, перевіривши доводи, викладені в заяві, належними та допустимими доказами, суд приходить до наступних висновків.
Так, згідно з п.1 ч.1 ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (частина третя статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено, зокрема, обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Свою заяву про видачу обмежувального припису стосовно вітчима ОСОБА_1 ОСОБА_2 обґрунтувала тим, що останній систематично вчиняє відносно неї психологічне та фізичне насильство, зокрема, вказаний факт мав місце й 17 лютого 2024 року.
Зважаючи на наведені правила Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків. Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.
Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
При вирішенні питання щодо застосування обмежувального припису суд на підставі встановлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 зроблено висновок про те, що, враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи ( на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 165/3472/21, саме по собі звернення заявника до органів поліції та внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не підтверджує факт вчинення заінтересованою особою відносно неї насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з частиною 4 статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).
Під час розгляду справи встановлено, що 24 липня 2010 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Відділі реєстрації актів цивільного стану по місті Миргороду Миргородського міського управління юстиції Полтавської області зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 162 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Після реєстрації шлюбу подружжю присвоєно спільне прізвище « ОСОБА_9 » ( а. с. 12 ).
Від даного шлюбу у подружжя « ОСОБА_9 » ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 26 березня 2018 року, виданим виконавчим комітетом Яреськівської сільської ради Шишацького ( нині, - Миргородського ) району Полтавської області ( а. с. 13 ).
При цьому, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до витягу з реєстру територіальної громади з 14 серпня 2006 року зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 11 ).
За даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 281056 від 18 лютого 2024 року, ОСОБА_1 17 лютого 2024 року, о 23 год. 30 хв., перебуваючи за місцем свого постійного проживання, що по АДРЕСА_1 , висловлювався відносно ОСОБА_2 у присутності свідка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , нецензурною лайкою, чим міг завдати шкоди її психологічному здоров'ю ( а. с. 14 ).
Дії ОСОБА_1 органами національної поліції кваліфіковані за 1 ст. 173 - 2 КУпАП.
Розгляд зазначеного протоколу призначений у Шишацькому районному суді Полтавської області о 09 год. 00 хв. 18 березня 2024 року.
18 лютого 2024 року винесено терміновий заборонний припис відносно кривдника ОСОБА_1 , у зв'язку з вчиненням психологічного насильства відносно ОСОБА_2 , строком на одну добу ( а. с. 16 ).
Проте, всупереч зазначеним вимогам закону будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 систематично вчиняє відносно ОСОБА_2 психологічне насильство остання суду не надала, а саме по собі звернення заявника до органів поліції не підтверджує факт вчинення заінтересованою особою ОСОБА_1 психологічного насильства.
Ненадоно суду й доказів звернення ОСОБА_3 ( матері заявника ) до органів національної поліції з приводу неправомірних дій ОСОБА_1 , що мали місце 17 лютого 2024 року.
Сварки, непорозуміння між сторонами свідчать про наявність конфлікту, та не підтверджують факту вчинення заінтересованою особою психологічного насильства.
Не бере суд до уваги й фотокартки, долучені до заяви ( а.с. 17 - 18 ) , оскільки вони не містять в собі ознак офіційності, що позбавляє суд можливості достовірно встановити їх належність.
Крім того, у разі застосування обмежувального припису, шляхом заборони проживати за спільною з заявником адресою, наближатися до місця такого проживання, буде перешкоджати заінтересованій особі ОСОБА_1 у спілкуванні та у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_6 .
Таким чином, суд вважає, що заявник ОСОБА_2 не подала доказів про вчинення щодо неї домашнього насильства в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування відносно ОСОБА_1 обмежувального припису.
На підставі викладеного, керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.4, 5, 265, 268, глави 13 ЦПК України суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису, - відмовити.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Головуючий суддя: