Провадження № 2/537/599/2024
Справа № 399/755/23
04.03.2024 суддя Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Дядечко І.І., перевіривши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої внучки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про встановлення опіки над малолітньою дитиною, позбавленої батьківського піклування з визначенням місця її проживання біля діда,
установив:
Позивач ОСОБА_1 в інтересах малолітньої внучки ОСОБА_2 звернувся до Онуфріївського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про встановлення опіки над малолітньою дитиною, позбавленої батьківського піклування з визначенням місця її проживання біля діда.
13.11.2023 року ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області передано цивільну справу № 399/755/23 (провадження 2/399/252/2023) за позовом ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої внучки ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про встановлення опіки над малолітньою дитиною, позбавленої батьківського піклування з визначенням місця її проживання біля діда за підсудністю на розгляд до Октябрського районного суду м. Полтава.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 08 грудня 2023 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду.
05.01.2024 року відповідач звернувся з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 третя особа: служба у справах дітей Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про визначення місця проживання малолітньої дитини.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 05.01.2024 дана цивільна справа, відповідно до ст. 31 ЦПК України, передана за підсудністю на розгляд до Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області.
Суддя дослідивши матеріали цивільної справи встановив наступне.
Відповідно до вимог статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права, закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ вважають здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
Позивач звернувся до суду з вимогами про встановлення опіки над малолітньою дитиною та визначення місця її проживання, на які не поширюються правила альтернативної підсудності визначені ст. 28 ЦПК України та правила виключної підсудності, визначені ст. 30 ЦПК України.
Дана позовна заява пред'являть в суд за загальними правилами підсудності визначеними статтею 27 ЦПК України, а саме за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача.
Відповідно до п. 12 ст. 2 ЗУ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 5 листопада 2021 року
№ 1871-IX вбачається, що реєстрація місця проживання (перебування) особи - це внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Документом, який підтверджує відомості про місце проживання особи, є витяг із реєстру територіальної громади.
Такий документ видає орган реєстрації або центр надання адміністративних послуг у паперовій формі за зверненням особи, яка декларує/реєструє місце проживання (перебування), власника (співвласників) житла, законного представника (представника) особи або власника (співвласника) житла, уповноваженої особи житла, іпотекодержателя або довірчого власника.
Витяги з реєстру територіальної громади, отримані в електронній або паперовій формі, мають однакову юридичну силу.
Місце проживання (перебування), зареєстроване до набрання чинності Законом № 1871-IX, може бути підтверджено відомостями, що були внесені до: паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки; паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі е-паспорта або е-паспорта для виїзду за кордон; витягу з реєстру територіальної громади.
Отже, чинним законодавством передбачено чіткі вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування, та передбачено документи, які підтверджують таку реєстрацію.
Відтак доданий відповідачем до зустрічної позовної заяви Акт про проживання, складений ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс», згідно з яким відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не є належним доказом місця проживання (перебування) відповідача, зареєстрованого у встановленому законом порядку. Разом з тим, суд звертає увагу, що вказаний Акт про проживання датований 26 грудня 2026 року та не містить повної адреси місця проживання відповідача, а саме не зазначено в якому місті проживає відповідач за вказаною адресою.
Разом з тим, як вбачається з довідки, наданої Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради 03.11.2023 за вих. №01-12-05-09/1322, за відомостями з Реєстру територіальної громади Полтавської міської територіальної громади місце проживання відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
З наведеного вбачається, що місце проживання відповідача ОСОБА_3 у встановленому законом порядку на території Крюківського району м. Кременчука Полтавської області не зареєстроване, а зареєстровано на території Октябрського району м. Полтави.
За таких обставин, дана справа не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області, а належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Октябрського районного суду м. Полтави, в зв'язку з чим помилково була передана за підсудністю на розгляд Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області.
Стаття 32 ЦПК України встановлює, що спори між судами про підсудність не допускаються.
Разом з тим, як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах "Верітас проти України" та "Сокуренко та Стригун проти України", суд не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт, Закону України "Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини", інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається "належний суд", тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Поняття "належний суд" включає в себе дві складові: суд як орган судової системи та суд як суддя чи декілька суддів, що становлять його склад. Тобто, належний суд у розумінні належного судового органу може бути позначений поняттям "компетентний суд", що використовується у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, чи поняттям "повноважний суд", що застосовується Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Враховуючи те, що поняття "компетенція" є більш широким, доцільнішим є використання терміну "компетентний суд", під яким розуміється суд, наділений компетенцією розглянути ту чи іншу справу, яка підсудна даному суду, відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, компетентний суд є не окремим абстрактним поняттям, а набуває свого значення лише стосовно розгляду та вирішення певної справи чи категорії справ, підсудних цьому судові, саме тих справ, на які поширюється юрисдикція цього суду. Отже, компетентним судом є орган судової системи держави, наділений компетенцією здійснювати правосуддя (юрисдикцією) у справах, що відповідно до закону йому підсудні. Відповідно правом особи на компетентний суд є її нічим не обмежене та безумовне право звернутися до того суду судової системи держави, який наділений відповідною компетенцією щодо розгляду підсудної йому справи.
Системний аналіз наведеного свідчить про те, що розгляд справи судом з порушенням правил підсудності свідчить про те, що справа розглянута некомпетентним (неповноважним) судом.
Розгляд і вирішення справи неповноважним судом є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення (пункт 1 частини 3 статті 376 ЦПК України). А дотримання правил підсудності розгляду справи є однією з складових законності судового рішення.
Тобто розгляд справ з порушенням правил підсудності є грубим порушенням процесуального закону.
Також судом враховано, що розгляд справи з порушенням правил щодо юрисдикції суду, згідно п.п. а) п. 1) ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» може бути підставою дисциплінарної відповідальності судді.
З урахуванням наведених положень процесуального закону, а також те, що справа не підсудна Крюківському районному суду м. Кременчука Полтавської області, направлення даної цивільної справи з Октябрського районного суду м. Полтави до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області здійснено без дотримання вимог ст. 27, 31 ЦПК України, що порушує права учасників справи на справедливий суд, гарантовані національним законодавством та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та фактично створюють умови, за якими необхідно судом, якому передано справу проводити її розгляд з порушенням правил підсудності, визначених ЦПК України, що не усуває можливих наслідків, передбачених ст.378 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність повернення цивільної справиза позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої внучки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про встановлення опіки над малолітньою дитиною, позбавленої батьківського піклування з визначенням місця її проживання біля діда на розгляд до Октябрського районного суду м. Полтави.
Керуючись ст. 27, 31, 187 ЦПК України, суддя
постановив:
Цивільну справуза позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої внучки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про встановлення опіки над малолітньою дитиною, позбавленої батьківського піклування з визначенням місця її проживання біля діда - повернути до Октябрського районного суду м. Полтави.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.І.Дядечко