05.03.2024 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 533/194/24
Провадження № 2/533/98/24
про відмову в об'єднанні справ в одне провадження
05 березня 2024 року селище Козельщина
Козельщинський районний суд Полтавської області у складі головуючої судді Козир В.П., розглянувши питання про об'єднання в одне провадження справи № 533/194/24 та № 533/721/23,
27.02.2024 ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області (суддя Оксенюк М.М.) головуючій судді Козир В.П. передано справу № 533/194/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності подружжя для вирішення питання про об'єднання зі справою № 533/721/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.
Вирішуючи питання про об'єднання справ в одне провадження суд встановив таке.
Відповідно до ч. 2-3, 7, 8 ст. 188 ЦПК України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами:
1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;
2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;
3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.
Про об'єднання справ в одне провадження, роз'єднання позовних вимог, про відмову в об'єднанні справ в одне провадження, роз'єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.
Справи, що перебувають у провадженні суду, в разі об'єднання їх в одне провадження передаються на розгляд судді, який раніше за інших суддів відкрив провадження у справі.
У провадженні Козельщинського районного суду Полтавської області (головуюча суддя Козир В.П.) перебуває цивільна справа № 533/721/23 (надалі - перша справа), у якій позивачем є ОСОБА_2 , а відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , предмет позову: поділ спільного сумісного майна подружжя. У позовній заяві позивачка просила суд:
- в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за позивачкою ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3 ;
- витребувати з незаконного володіння відповідачки ОСОБА_3 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за відповідачем ОСОБА_1 право особистої приватної власності на автомобіль марки ВАЗ, модель 21063, 1989 року випуску, бежевого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 ;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості частки на автомобіль марки ВАЗ, модель 21063, 1989 року випуску, бежевого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 у сумі 23220,00 грн;
- в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за відповідачем ОСОБА_1 право особистої приватної власності на автомобіль марки RENAULT, модель DUSTER, 2020 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 ;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості частки на автомобіль марки RENAULT, модель DUSTER, 2020 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 у сумі 307175,00 грн;
- в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за відповідачем ОСОБА_1 право особистої приватної власності на причіп бортовий марки ХТ, модель 810240, 1991 року випуску, бежевого кольору, номер кузова НОМЕР_6 , державний номер НОМЕР_7 ;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості частки на причіп бортовий марки ХТ, модель 810240, 1991 року випуску, бежевого кольору, номер кузова НОМЕР_6 , державний номер НОМЕР_7 у сумі 7707,50 грн;
- в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за відповідачем ОСОБА_1 право особистої приватної власності на мінітрактор марки ДТЗ 244.4, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_8 , номер двигуна НОМЕР_9 , державний номер НОМЕР_10 ;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості частки на мінітрактор марки ДТЗ 244.4, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_8 , номер двигуна НОМЕР_9 , державний номер НОМЕР_10 у сумі 104607,00 грн.
У наведеній першій справі відповідачем ОСОБА_1 подано відзив, у якому відповідач пропонував здійснити розподіл рухомого майна в натурі між сторонами, а у задоволенні позовних вимог у частині поділу житлового будинку - відмовити.
Зустрічний позов у строки, встановлені ЦПК та судом, відповідач ОСОБА_1 у справі № 533/721/23 не подавав.
Справа № 533/721/23 (перша справа) перебуває на стадії підготовчого провадження з липня 2023 року та не розглянута внаслідок неналежної процесуальної поведінки учасників справи та заявлення постійних клопотань про відкладення з боку всіх сторін.
У другій справі № 533/194/24 (що передана з метою об'єднання) позивачем є ОСОБА_1 , відповідачем є ОСОБА_2 та предметом позову є поділ спільної сумісної власності подружжя. У позовній заяві позивач просив:
-здійснити поділ спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 , а саме легкового автомобіля ВАЗ 21063, днз НОМЕР_3 , 1989 року випуску, бежевого кольору, номер кузова НОМЕР_1 ; причепу бортового марки ХТ, модель 810240, днз НОМЕР_7 , 1991 року випуску, бежевого кольору; мінітрактору марки ДТЗ 244.4, днз НОМЕР_10 , 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_11 ; легкового автомобіля RENALT DUSTER, днз НОМЕР_5 , 2020 року випуску, білого кольору, виділивши останні в особисту приватну власність ОСОБА_2 ;
-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 50 % вартості легкового автомобіля ВАЗ 21063, днз НОМЕР_3 , 1989 року випуску, бежевого кольору, номер кузова НОМЕР_1 ; причепу бортового марки ХТ, модель 810240, днз НОМЕР_7 , 1991 року випуску, бежевого кольору; мінітрактору марки ДТЗ 244.4, днз НОМЕР_10 , 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_11 , легкового автомобіля RENALT DUSTER, днз НОМЕР_5 , 2020 року випуску, білого кольору.
Отже предметом переданого для об'єднання позову є поділ того самого спільного сумісного майна подружжя (транспортних засобів), що й у першій справі.
Про існування спору між тими ж сторонами і з тих самих підставі свідчить й повідомлення позивача ОСОБА_1 у позовній заяві у другій справі.
Отже, й перша й друга справа є спорами між тими ж самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що може бути підставою для відмови у відкритті провадження у другій справі, а не їх об'єднання.
Виходячи з положень ч. 2 ст. 188 ЦПК України, вказані справи, не підпадають під жоден з пунктів ч. 2 ст. 188 ЦПК України, оскільки вимоги за позовами пред'явлені різними позивачами, до різних відповідачів. Отже їх об'єднання на цих підставах є неможливим.
Крім того, об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, проте підготовче засідання у першій справі відбулося 11.10.2023, яке у подальшому неодноразово відкладалося за клопотаннями учасників провадження. Отже об'єднання справ на тій стадії, на якій перебуває перша справа, суперечитиме ч. 3 ст. 188 ЦПК України та ще більше затягне строк її розгляду.
Об'єднання позовних вимог у даному випадку не сприятиме процесуальній економії часу та швидкому розгляду справ, виконанню завдання цивільного судочинства та є недоцільним. Окрім цього, сумісний розгляд об'єднаних вимог не лише буде суперечити приписам ст. 188 ЦПК України, але й значно їх ускладнить та сприятиме затягуванню вирішення спору по суті.
Крім того, на думку суду, позивач у другій справі, пред'явивши позов до своєї колишньої дружини про поділ спільного сумісного майна, достеменно знаючи про існування першого спору, та фактично змінивши докорінно свою позицію, висловлену у відзиві на позовну заяву у першій справі, зловживає своїми процесуальними правами. Адже, таким чином він намагається обійти процедуру заявленя зустрічного позову у першій справі, строк для пред'явлення якого вже пропустив.
Верховний Суд у постанові від 14.02.2024 у справі № 752/18272/18 зробив такі висновки: при вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу.
На думку суду, позовні вимоги у другій справі носять штучний характер, адже вимоги, які заявлені позивачем ОСОБА_1 у другій справі, можуть бути розглянуті у першій справі й без заявлення окремого позову шляхом заперечень відповідачем позовних вимог у першій справі. Отже, суд розцінює такі дії позивача у другій справі як такі, що спрямовані на затягування строку розгляду першої справи, а не дійсне вирішення спору по суті.
Суд також ураховує, що інтереси ОСОБА_5 у першій справі належним чином представлені фахівцем у галузі права - адвокатом, який мав би роз'яснити клієнту порядок та процедуру цивільного судочинства.
Верховний Суд у справі № 910/5251/20 наголосив, що коли особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право є зловживанням правом.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).
Ураховуючи викладене вище, а також те, що об'єднання справ в одне провадження є правом, а не обов'язком суду, об'єднання справ не ґрунтується на положеннях ч. 2 ст. 188 ЦПК України та не сприятиме процесуальній економії часу та швидкому розгляду справ, суд приходить до висновку, що їх об'єднання в одне провадження є недоцільним.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 188, 263 ЦПК України суд
Відмовити в об'єднанні в одне провадження цивільної справи № 533/194/24 зі справою № 533/721/23.
Повернути справу № 533/194/24 раніше визначеному складу суду.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала постановлена судом без повідомлення (виклику) учасників справи та підписана суддею 05.03.2024.
Суддя В.П. Козир