Красилівський районний суд Хмельницької області
ін. 31000 , м. Красилів , вул. Булаєнка, 4 тел. (факс): 038 55 4 34 75
Справа №: 677/381/24
04.03.2024 м.Красилів
Суддя Красилівського районного суду Хмельницької області Вознюк Р.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого,
- за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,
17.02.2024 о 22 год. 50 хв. ОСОБА_1 за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , будучи особою, яку протягом року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме ображав її нецензурною лайкою внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання в протоколі про адміністративне правопорушення, що підтверджується його підписом, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи на іншу дату не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення передбачені ч.2 ст. 173-2 КУпАП, присутність особи яка притягується до адміністративної відповідальності не є обов'язковою, а тому неявка ОСОБА_1 не перешкоджає розгляду справи.
У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положенням ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею ч. 1 ст.173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Частина 2 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені ч.1 стю 173-2 КУпАп, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою.
Відповідно до п.14 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, обовязковою ознакою об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, є саме умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суд наголошує, що відповідно до правових висновків, зроблених Європейським судом з прав людини у рішеннях по справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не передбачає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З вищевикладеного виходить, що суд зобов'язаний розглянути справу про адміністративне правопорушення в межах пред'явленого особі обвинувачення, і не в праві самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, доводити винуватість особи у скоєнні правопорушення.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, до матеріалів справи долучено:
- рапорт інспектора Кирилюка І.В. від 17.02.2024 року згідно якого від ОСОБА_2 надійшло повідомлення, що чоловік вчиняє фізичне насилля, вигнав на вулицю;
- протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 17.02.2024, згідно якого ОСОБА_2 повідомила, що чоловік ОСОБА_1 близько 22 год 50 хв. За місцем проживання вчинив відносно неї домашнє насильство, а саме ображав нецензурною лайкою;
- письмові пояснення ОСОБА_2 згідно яких остання вказала, що її чоловік ОСОБА_1 близько 22 год 50 хв. ображав її нецензурною лайкою без вагомих на те підстав.
Разом з тим, з вищевказаних документів не вбачається, що в наслідок дій ОСОБА_1 була або могла бути завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_2 , як про те зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №561122 від 17.02.2024.
Таким чином матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру внаслідок яких ОСОБА_2 завдана, або могла бути завдана шкода психічному здоров'ю, що є обов'язковим для кваліфікації дій ОСОБА_1 за цією статтею КУпАП.
Виходячи із зазначеного, вважаю, що об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, в діях ОСОБА_1 не доведено.
Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsarv.Turkey), згідно з якими «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 повинні тлумачитись на його користь.
В силу п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з викладеним, провадження у справі підлягає закриттю за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Враховуючи викладене, керуючись п. 1 ч.1 ст. 247, ст.ст. 251-252, 283-284 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається через Красилівський районний суд Хмельницької області.
Суддя Р. В. Вознюк