29 лютого 2024 року м. Чернігівсправа № 927/136/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика”,
код ЄДРПОУ 41084239, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Предмет спору: про стягнення 38 791,95 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” через підсистему “Електронний суд” звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 38 791,95 грн, з яких 14 000,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 23 338,70 грн заборгованості зі сплати прострочених платежів по процентах, 1453,25 грн прострочених платежів за комісією.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №260296-КС-001 про надання кредиту від 08.09.2021.
Відповідно до відповіді №435110 від 05.02.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру на запит суду відомості щодо ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) у Реєстрі відсутні.
Ухвалою суду від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 27.02.2024 о 10:00. Витребувано у АТ КБ “Приватбанк”, у строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали, інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: - чи випускалася банківська картка № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ); - інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за 08.09.2021 в розмірі 14 000,00 грн та 22.09.2021 в розмірі 2920,00 грн.
Також ухвалою від 05.02.2024 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме: - відповідачу - п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами; - позивачу - п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами; - відповідачу - п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами. Викликано позивача у судове засідання з розгляду справи по суті 27.02.2024 о 10:00 та зобов'язано його до цього судового засідання надати в електронному вигляді сторінки з веб-сайту, у тому числі з доступом через портативні пристрої безпосередньо до веб-сайту, ТОВ “Бізнес Позика” (https://bizpozyka.com) в мережі Інтернет, де зафіксовано послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладання електронного договору в інформаційно - телекомунікаційній системі, відображених у візуальній формі послідовності дій сторін, наданої позивачем.
Відповідно до ч. 10 ст. 176 ГПК України повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання здійснювалось через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України - сайті Господарського суду Чернігівської області (опубліковано 08.02.2024).
Ухвала суду від 05.02.2024 була доставлена позивачу, його представнику та АТ КБ “Приватбанк” до їх електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 07.02.2024 о 18:16, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Таким чином, АТ КБ “Приватбанк” мало подати суду витребувану ухвалою суду від 05.02.2024 інформацію у термін до 19.02.2024.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, але у судове засідання 27.02.2024 не з'явились.
13.02.2024 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі, у якій він просить суд розглянути справу без участі представника позивача та зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Документів, витребуваних ухвалою суду від 05.02.2024 позивачем не надано.
Будь-яких заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило, про поважні причини неявки відповідач не повідомив.
Від АТ КБ “Приватбанк” ані витребуваної інформації, ані повідомлення про неможливість її подання у встановлений строк до суду не надходило.
У судовому засіданні 27.02.2024 суд дійшов висновку про неможливість вирішення спору у цьому судовому засіданні за відсутності представника позивача та без витребуваних судом документів з мотивів, викладених в попередній ухвалі суду, а відтак і про необхідність відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 27.02.2024 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 29.02.2024 на 10:00. Викликано позивача у судове засідання з розгляду справи по суті 29.02.2024 о 10:00 та повторно зобов'язано його до цього судового засідання надати в електронному вигляді сторінки з веб-сайту, у тому числі з доступом через портативні пристрої безпосередньо до веб-сайту, ТОВ “Бізнес Позика” (https://bizpozyka.com) в мережі Інтернет, де зафіксовано послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладання електронного договору в інформаційно - телекомунікаційній системі, відображених у візуальній формі послідовності дій сторін, наданої позивачем.
Відповідно до ч. 10 ст. 176 ГПК України повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання здійснювалось через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України - сайті Господарського суду Чернігівської області (опубліковано 28.02.2024).
Ухвала суду від 27.02.2024 була доставлена позивачу та його представнику до їх електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 28.02.2024 о 02:49, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило, про поважні причини неявки у судове засідання 29.02.2024 відповідач не повідомив.
Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду від 28.02.2024 в його Електронний кабінет в підсистемі “Електронний суд” в ЄСІТС, однак представник позивача у судове засідання 29.02.2024 не з'явився, витребуваних судом доказів суду не надав, будь-яких клопотань та заяв до суду від нього не надходило.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
За змістом пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.
Відповідно до частини першої статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов'язків, передбачених статтею 46 Господарського процесуального кодексу України.
Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України). Однак це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою (пункт 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Крім того, за змістом частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Отже, учасник справи має право:
а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);
б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов'язковою.
Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.
Дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 202 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини четвертої якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
У системно-логічному зв'язку з цією нормою перебуває норма, закріплена у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання:
1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання;
2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання;
3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов'язковою.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19.
У теорії права одним з критеріїв, за яким прийнято розрізняти норми права, є метод правового регулювання правових норм. За цим критерієм норми права можуть бути імперативними та диспозитивними.
Імперативні (зобов'язуючі) норми права характеризуються категоричністю приписів. Такі норми реалізуються виконанням, дотриманням або застосуванням. Диспозитивні норми реалізуються використанням, яке, як правило, передбачає його реалізацію на власний розсуд.
Проаналізувавши положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 у справі №905/458/21 зазначив про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова “може”, “має право”, “за власної ініціативи” та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання “суд залишає позов без розгляду”, що міститься у частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання “суд залишає позов без розгляду”, що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.
Господарський суд, розглядаючи господарські справи, зобов'язаний вчиняти лише ті процесуальні дії і ухвалювати ті процесуальні рішення, які прямо встановлені процесуальним законом, і не може посилатися на те, що у процесуальному законі відсутня пряма чи “імперативна” заборона на вчинення певної процесуальної дії чи ухвалення певного процесуального рішення у вигляді формулювання, що суд не має права продовжити розгляд справи, якщо позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Отже, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 у справі №905/458/21 зазначив про те, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов'язок залишити позов без розгляду.
Щодо першої умови залишення позову без розгляду у разі неявки позивача в судове засідання: належного повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання.
Належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи є передумовою застосування до позивача процесуальної дії залишення позову без розгляду. Це випливає з частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої будь-які питання наслідків неявки у судове засідання будь-якого учасника справи розглядаються за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання є безумовною підставою для відкладення розгляду справи відповідно до пункту 1 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Здійснене судом повідомлення про дату, час і місце судового засідання слід вважати належним, якщо при цьому були дотримані вимоги статей 121, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо другої умови залишення позову без розгляду у разі неявки позивача в судове засідання: неявки позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі “Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain”, заява № 11681/85, зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Необхідно враховувати, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає порядок судового розгляду справи у змагальному порядку за участю обох сторін.
Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.
Разом з цим у разі, якщо позивач не з'явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своє неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду.
Питання поважності причин є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.
Як уже зазначалося, пункт 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає право учасників справи брати участь в судових засіданнях. Проте згідно з пунктом 3 частини другої статті 42 цього Кодексу у випадку, коли явка учасників справи визнана судом обов'язковою, вони зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду. При цьому положення статті 202 Господарського процесуального кодексу України вказують на необхідність врахування судом поважності / неповажності повідомлених позивачем суду причин своєї неявки до суду в залежності від того, чи є ця неявка першою чи повторною, та передбачають настання процесуальних наслідків у кожному конкретному випадку.
Так, зокрема у разі першої неявки позивача в судове засідання та при умові, що суд визнав поважними повідомлені позивачем суду причини неявки в судове засідання, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні відповідно до пункту 2 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Натомість неповажність причин неявки позивача в судове засідання свідчить про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зв'язку з неявкою позивача в судове засідання на підставі частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України при умові наявності інших зазначених вище обставин для залишення позову без розгляду з цієї підстави.
Щодо третьої умови залишення позову без розгляду у разі неявки позивача в судове засідання та подання позивачем до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
Положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачають подання позивачем до суду заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
Право позивача самостійно визначати характер своєї участі в судовому засіданні, зокрема й через неявку до нього, повинне бути здійснене у належний, тобто визначений процесуальним законом спосіб: шляхом подання позивачем до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Лише, якщо позивач чітко висловив своє волевиявлення через клопотання про розгляд справи за його відсутності та за умови можливості розгляду справи за відсутності позивача в судовому засіданні, можливий судовий розгляд справи за відсутності позивача в судовому засіданні.
Отже, відповідно до частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України виключенням для обов'язкового залишення позову без розгляду можуть вважатися обставини, якщо позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, суд розглядає справу по суті за умов, якщо: (1) позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та (2) його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. При цьому, суд може розглянути можливість вирішення спору за відсутності позивача (з'ясувати, чи не перешкоджає нез'явлення позивача вирішенню спору) лише якщо від позивача надійшло клопотання про такий розгляд (про розгляд справи за відсутності позивача). У разі, якщо від позивача до суду не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд не має права розглядати справу, а тому не зобов'язаний надавати оцінку наявності такої можливості.
Якщо нез'явлення позивача перешкоджає вирішенню спору (якщо розгляд справи за відсутності позивача неможливий), суд, не зважаючи на заяву позивача про розгляд справи за його відсутності, позбавлений права розглянути справу по суті. У разі, якщо суд визнав явку позивача обов'язковою до подання позивачем клопотання про розгляд справи за його відсутності, то суд, не зважаючи на це клопотання, зобов'язаний залишити позов без розгляду. У разі, якщо до подання такого клопотання, суд не визнавав явку позивача обов'язковою, у такому випадку суд повинен повідомити позивача про те, що розгляд справи за його відсутності є неможливими та визнати його явку обов'язковою, вирішити питання про відкладення або перерву в судовому засіданні та у разі нез'явлення позивача в наступне судове засідання залишити позов без розгляду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За приписами ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 5 ст. 252 ГПК України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, необхідність з'ясування обставин підписання спірного кредитного договору в електронній формі у послідовності, зазначеній позивачем, а також з метою виконання завдання господарського судочинства та ухвалення законного та обґрунтованого рішення, суд вважав за необхідне призначити розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).
За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи принцип розумності строків розгляду справи судом, суд вважав за необхідне скоротити встановлений ч. 4 ст. 120 ГПК України строк повідомлення позивача про час та місце проведення судового засідання, оскільки той завчасно був повідомлений про необхідність явки та подання необхідних документів і мав це зробити ще 27.02.2024 у першому судовому засіданні.
Як встановив суд, позивач у справі був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, однак у судові засідання 27.02.2024 та 29.02.2024 не з'явився, не повідомив суд про причини своєї неявки в ці судове засідання.
Заява представника позивача про розгляд справи без його участі, подана ним 13.02.2024 через систему «Електронний суд», не може бути задоволена судом, оскільки ухвалами суду від 05.02.2024 та від 27.02.2024 було мотивовано судом про обов'язковість його явки та про те, що його нез'явлення перешкоджатиме вирішенню спору.
Крім того, суд зобов'язував позивача надати документи (докази), необхідні для розгляду справи по суті, проте позивач документів, витребуваних ухвалами суду від 05.02.2024 та 27.02.2024 суду не надав.
Суд враховує, що позивач та його представник мають зареєстровані електронні кабінети в підсистемі “Електронний суд” в ЄСІТС, а відтак мали змогу швидко та своєчасно подати до суду в електронній формі як відповідну заяву щодо своєї участі у судовому засіданні, так і витребувані судом докази.
Отже, у межах спірних правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі, відсутні обставини, які б свідчили про існування у позивача після подання ним позову об'єктивних підстав, що унеможливили явку позивача у судове засідання, надіслання ним суду повідомлення про причини своєї неявки, заяви про розгляд справи за його відсутності.
Щодо неподання позивачем до суду витребуваних доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Системний аналіз наведених норм права свідчить, що суд наділений правом самостійно витребувати докази, в порядку частини четвертої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, якщо у суду є сумніви щодо добросовісного здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, у тому числі через ненадання їх такими особами на вимогу суду, оскільки вчинення таких дій дозволило б суду надати оцінку зібраним у справі доказам та на їх підставі встановити обставини справи, на які посилаються її учасники, і які входять до предмету доказування (такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 904/3469/21).
Зважаючи на обов'язок суду щодо повного та всебічного з'ясування усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, суд дійшов висновку про необхідність у витребуванні у позивача оригіналів електронних доказів укладення спірного кредитного договору шляхом надання в електронному вигляді сторінок з веб-сайту, у тому числі з доступом через портативні пристрої безпосередньо до веб-сайту, ТОВ “Бізнес Позика”(https://bizpozyka.com) в мережі Інтернет, де зафіксовано послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладання електронного договору в інформаційно - телекомунікаційній системі, відображених у візуальній формі послідовності дій сторін, наданої позивачем, для огляду і дослідження таких доказів у судовому засіданні.
Однак позивач витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, тобто таких, що мають істотне значення і унеможливлюють розгляд справи за наявними в ній доказами, суду не надав.
За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який проігнорував свої процесуальні обов'язки і вимоги суду та не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду від 05.02.2024 та 27.02.2024 докази.
При цьому в ухвалі від 05.02.2024 суд навів мотиви необхідності подання до суду витребуваних доказів, а також явки представника позивача у судове засідання та виснував про те, що його неявка перешкоджає вирішенню спору, проте позивач знехтував такими доводами суду.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність у цій справі усіх обов'язкових умов (обставин) для застосування судом передбачених частиною четвертою статті 202 та пунктом 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання та неподання витребуваних судом доказів, необхідних для розгляду справи, а саме залишення позову без розгляду.
Крім того, суд зазначає, що залишення позову без розгляду у зв'язку з неявкою позивача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання у справі, проте не повідомив суд про причини своєї неявки та не надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а також у зв'язку з неподанням без поважних причин витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, є негативним правовим наслідком для позивача.
Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” якщо заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням) сплачена сума судового збору поверненню не підлягає.
Відповідно до ч. 4 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Отже, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд не порушив право позивача на судовий захист, оскільки останній після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
У зв'язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання, на підставі ч. 6 ст. 233 та ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України вступна та резолютивна частини ухвали була підписана судом 29.02.2024 у нарадчій кімнаті без їх проголошення.
Керуючись ст. 13, 202, 226, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” до ОСОБА_1 про стягнення 38 791,95 грн залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 29.02.2024. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст ухвали складено 05.03.2024.
Суддя В. В. Шморгун