Ухвала від 05.02.2024 по справі 925/1295/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

05 лютого 2024 року м. Черкаси справа № 925/1295/20

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Костянтина Довганя, із секретарем судового засідання Тетяною Дяченко, за участю прокурора - Буджерак М.Р., представників: позивача - Іщенка Р.П. (самопредставництво), відповідача - Пилипенка Р.Б. адвоката за ордером, Хоменка А.В., за посадою, третьої особи на стороні відповідача - Шимановського А.В., адвоката за ордером, Шевченка П.В., за посадою, третьої особи на стороні позивача - Назаренко М.О. (самопредставництво) розглянувши у пвдготовчому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом Виконувача обов'язків заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автотехсервіс - Черкаси”

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Федерації професійних спілок Черкаської області

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кабінет Міністрів України

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

06 жовтня 2020 року Виконувач обов'язків заступника керівника Черкаської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автотехсервіс - Черкаси” про витребування в останнього на користь держави в інтересах держави в особі Фонду державного майна України нерухоме майно, а саме: будівлю А-1, гаражі (літ.Б-1, В-1), оглядову яму (літ Г), огорожу №1-3, замощення І,що знаходяться в м. Черкаси по вул. Пацаєва,13.

Справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Про хід розгляду справи визначено в ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

Суд оголосив про продовження судового засідання після оголошеної перерви.

В підготовчому засіданні 05 лютого 2024 року суд встановив наступне.

05 лютого 2024 року на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи науково-практичного висновку Національної академії правових наук України від 26.02.2021 року № 194 та залучення у господарській справі експерта з питань права для отримання науково-правового висновку.

Відповідно до п.3 ч.1. ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Клопотання обґрунтовано наступним.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради №1019 від 13 липня 2004 року було дозволено Федерації професійних спілок Черкаської області оформити право власності на частину комплексу будівель по пров. Пацаєва, 13 в м. Черкаси, а саме: гаражі (літ. Б-І, В-І), оглядову яму (літ. Г), огорожу № 1-3, замощення І. При цьому, у згаданому рішенні органу місцевого самоврядування не йшлося про державну форму власності майна профспілкової організації.

Разом з цим, прокурор у своєму позові доводить, що рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №1019, начебто, суперечило вимогам законодавства України та СРСР, зокрема, Указу Президії ВРУ від 30.08.1991 р. №1452 «Про передачу майна підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави», постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)».

Також прокурор посилається на приписи ст. 1 Закону від 10 вересня 1991 №1540-XII «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», згідно якого майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Статтею 4 зазначеного Закону визначено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України «Про проголошення незалежності України» без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Окрім того, прокурор безпідставно посилається на постанову Верховної Ради України від 10 квітня 1992 року "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу PCP, розташовані на території України", згідно з якою, до визначення правонаступників загальносоюзних організацій колишнього Союзу PCP, майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, були тимчасово передані Фонду державного майна України.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP" тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності цього майна, розташованого Документ сформований в системі «Електронний суд» 04.02.2024 3 на території України, майно тимчасово передано до загальнодержавної власності.

На думку відповідача, посилання прокурора та позивача ФДМУ на вищевказані Закони України та постанови Верховної Ради України не можуть бути застосовані до спірного комплексу об'єкту нерухомості, оскільки вказане законодавство не регулює правовий режим власності незалежних профспілок України, які були створені у 1990 році в Українській РСР (до проголошення Акту про державну незалежність України); причому, державна реєстрація права власності ФПЧО на гараж літера Б-І площею 242,9 кв.м, гараж літера В-І площею 357,5 кв.м, оглядова яма літера Г, огорожа №1-3, замощення І, що знаходиться за адресою: провул. Пацаєва, 13, м. Черкаси, проведена 07 серпня 2004 року комунальним підприємством "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" з дотриманням вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року за № 7/5. Зареєструвавши у встановленому законом порядку право власності на спірне майно, третя особа встановила своє право власності шляхом підтвердження цього права державою через органи державної реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Зареєстровані речові права мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

Отже, з урахуванням наведених положень Закону, зареєстроване право власності за третьою особою має пріоритет перед законодавчо визначеним правом держави на це майно в особі позивача.

Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №4378170 від 07 серпня 2004 року на підставі свідоцтва про право власності САА 593698 від 26 липня 2004 року Комунальним підприємством "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" 07 серпня 2004 року було прийнято рішення про реєстрацію права власності за третьою особою з реєстраційним номером 6767677 на тип об'єкта: гараж літера Б-І площею 242,9 кв.м, гараж літера В-І площею 357,5 кв.м, оглядова яма літера Г, огорожа №1-3, замощення І, що знаходиться за адресою: провул. Пацаєва, 13, м. Черкаси, номер запису: 2346 в книзі: 23. У вказаному витязі немає жодного пункту про державну форму власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.

Тобто, Комунальним підприємством "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" не було визначено спірне майно як об'єкт державної власності та проведено первинну реєстраційну процедуру на підставі рішення Черкаської міської ради про видачу свідоцтва про право власності.

Державна реєстрація права власності на гараж літера Б-І площею 242,9 кв.м, гараж літера В-І площею 357,5 кв.м, оглядова яма літера Г, огорожа №1-3, замощення І, що знаходиться за адресою: провул. Пацаєва, 13, м. Черкаси, проведена Комунальним підприємством "Черкаське обласне об'єднане бюро технічно технічної інвентаризації" згідно вищевказаних рішень органів місцевого самоврядування, які до цього часу не скасовані в судовому порядку у визначеному законодавством порядку.

Зареєструвавши у встановленому законом порядку право власності на спірне майно, третя особа ФПЧО встановила своє право власності шляхом підтвердження цього права державою через органи державної реєстрації.

В подальшому згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26 липня 2018 року, укладеного між Федерацією професійних спілок Черкаської області, (яка є третьою особою у справі), в особі Голови - Шевченка Петра Васильовича, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотехсервіс Черкаси», (яке є відповідачем у справі), в особі директора - Хоменка Анатолія Володимировича, останнім було придбано (прийнято у власність) частину комплексу будівель, а саме: гараж літера Б-І площею 242,9 кв.м, гараж літера В-І площею 357,5 кв.м, оглядова яма літера Г, огорожа № 1-3, замощення І, що знаходиться за адресою: провул. Пацаєва, 13, м. Черкаси, про що 26.07.2018 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 27278581.

В рамках кримінального провадження №42020250000000094 на запит захисника Хоменка А.В. адвоката Різника Ю.А. стосовно реєстрації в Реєстрі об'єктів нерухомого майна по вул. Пацаєва, 13 в м.Черкаси від 18.12.2023 р. Фондом Державного майна України було надано чітку і ствердну відповідь від 21.12.2023 р. №10-62-33414 про те, що «Відомості стосовно нерухомого державного майна, зокрема, адміністративного корпусу, літ. А-1; гаражів, літ. Б-1, В-1; оглядової ями, літ. Г та замощення 1, від суб'єктів управління до Фонду з метою внесення до Реєстру не надавалися» (копія вказаної відповіді ФДМУ надана до матеріалів справи).

З приводу наведених у позові доводів прокурора варто зауважити, що 06 жовтня 1990 року створено Федерацію незалежних профспілок України, яка стала правонаступницею Української республіканської ради профспілок, без статусу підпорядкування Всесоюзним організаціям профспілок. Декларацію про заснування Федерації підписали 25 республіканських галузевих профспілок та 24 регіональних міжсоюзних профоб'єднань. 23 серпня 1991 року.

18.11.1990 між Загальною Конфедерацією Профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України було укладено Договір про закріплення прав володіння, користування і розпорядження профспілковим майном, який був затверджений постановою Президії Ради Загальної Конфедерації Професійних Спілок СРСР, про що ухвалена постанова № 2-1а від 18.11.1990 «Про затвердження Договору про закріплення прав володіння, користування і розпорядження профспілковим майном» (том 1, а.с. 40), згідно з яким Федерації незалежних профспілок України були передані права по володінню, користуванню і розпорядженню майном, що належало Всесоюзній центральній раді професійних спілок і її правонаступнику - Загальній конфедерації праці на території України.

Отже, до проголошення Акту про державну незалежність України в УРСР було створено незалежні від центрального керівництва Всесоюзної центральної ради профспілок незалежні профспілкові об'єднання - Федерацію незалежних професійних спілок України, яка ще в 1990 році (до набрання чинності Законом №1540-ХІІ) отримала у власність майно за розмежувальним актом.

Слід наголосити на тому, що одним із засновників та членів Федерації незалежних професійних спілок України була Черкаська обласна рада 04.02.2024 5 профспілок.

Після утворення Федерації незалежних професійних спілок України, яка згідно постанови ІІ Позачергового з'їзду Федерації незалежних професійних спілок України від 21.11.1992 була перейменована у Федерацію професійних спілок України, її членські організації змінили назви.

Так, відповідно до Статуту Федерації професійних пілок Черкаської області 18 грудня 1990 року була створена Федерація професійних спілок Черкаської області. Тобто, процес утворення незалежної профспілкової організації у Черкаській області відбувся задовго до прийняття Закону №1540-ХІІ та до проголошення Акту про державну незалежність України.

Відповідно до статті 1 Статуту Федерація профспілкових спілок Черкаської області є добровільним об'єднанням профспілкових організацій і є правонаступником обласної ради професійних спілок, створеної 18 березня 1954 року, є членською організацією незалежної Федерації профспілок України.

Отже, Федерація професійних спілок Черкаської області у 1990 році стала правонаступником Черкаської обласної ради профспілок та на момент проголошення державної незалежності України 24.08.1991 р. не була у підпорядкуванні у Всесоюзної центральної ради профспілок, на чому хибно наполягає прокурор у своєму позові.

Як зазначив Конституційний Суд України в пункті 6 Рішення від 11.11.2004 № 16-рп/2004, Конституція (Основний Закон) Української РСР 1978 року за політикоекономічною природою та соціальною спрямованістю власність на засоби виробництва за суб'єктами права власності поділяла на державну (загальнонародну), власність колгоспів та інших кооперативних організацій, їх об'єднань, а також майно профспілкових та інших громадських організацій (статті 10, 11, частина перша статті 12, статті 14, 15). При цьому кооперативні організації були суб'єктами права власності на засоби виробництва та інше майно і мали право на власність, відокремлену від державної. Аналіз чинного у 1987 році законодавства (Цивільного кодексу Української РСР, Постанови Ради Міністрів Української РСР «Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд» від 28 квітня 1980 року № 285, прийнятої на виконання Постанови Ради Міністрів СРСР від 16 жовтня 1979 року № 940, якою було затверджено однойменне положення) свідчить про те, що держава та її повноважні органи мали право передавати державне майно у власність недержавним (кооперативним і громадським) організаціям як за плат за плату, так і безоплатно. Передача державного майна організаціям споживчої кооперації мала здійснюватися на той час на підставі та в порядку, визначеному чинним законодавством.

На думку відповідача, викладені висновки Конституційного суду України за аналогією можуть бути застосовані до передачі майна профспілковим організаціям, які нарівні з кооперативними організаціями були суб'єктами права власності. Таким чином, відповідно до наданого Конституційним судом України тлумачення, передача майна державою у відання профспілковим організаціям передбачала передачу його у власність цих недержавних організацій.

Окрім того, у Науково-правовому Висновку Національної академії правових наук від 26.02.2021 р. №194, який надано на запит Федерації професійних спілок України, вказано, що Федерація профспілок України утворена на колективній формі власності і до неї та її майна не можуть застосовуватись положення ст. 1, 4 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" №1540-ХІІ. На такій самій формі власності (колективній) була утворена і Федерація професійних спілок Черкаської області.

У цьому висновку експертно-правової установи надається доктринальне бачення прав профспілок на майно, що необхідне для загального обґрунтування відповідей на поставлені запитання стосовно правового режиму майна профспілок, та конкретні відповіді на них, що випливають із доктрини права власності.

При цьому, Федерація професійних спілок Черкаської області звернулася з листом за № 42 від 06 лютого 2003 року до органу реєстрації - КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» про проведення технічної інвентаризації існуючого гаража на 20 боксів, загальною площею 2033 кв.м, що знаходиться по пров. Пацаева, 13 у м. Черкаси.

Листом №90 ФПЧО повідомила, що по пров. Пацаєва, 13 у м. Черкаси знаходяться автогаражі ФПО, балансова вартість яких на 1979 рік (введення в експлуатацію) складала 242898 грн. 98 коп. Знос на 01 січня 2003 року склав 141260 грн. 99 коп., а залишкова вартість складає 101637 грн. 99 коп.

За результатами проведення вказаної інвентаризації створена інвентаризаційна справа № 2720 на будівлі № 13 по провулку Пацаєва в м. Черкаси, що складаються з адмін. корпусу А-1, гаражів (літ. Б-І, В-І), оглядової ями (літ. Г), огорожі № 1-3, замощення І.

Як вказувалося вище, рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1019 від 13 липня 2004 року було дозволено третій особі оформити право власності на частину комплексу будівель по пров. Пацаєва, 13 в м. Черкаси, а саме: гаражі (літ. Б-І, В-І), оглядову яму (літ. Г), огорожу № 1-3, замощення І.

Дане рішення було прийняте виконавчим комітетом Черкаської міської ради у відповідності до чинного законодавства та в межах делегованих повноважень.

14 липня 2004 року третя особа звернулася з листом до ЧООБТІ з проханням видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: автогаражі (літ. Б-І, В-І), огорожу № 1-3, замощення І, що розташоване за адресою: пров Пацаєва, 13, м. Черкаси.

20 липня 2004 року третя особа звернулася з листом вих. №115 до начальника ЦООБТІ, в якому просила підготувати проект рішення і виготовлення свідоцтва про право власності на адмін. корпус А-1, гаражі (літ. Б-І), бокові гаражі (В-І), огорожу території № 3, відмостку І, що розташовані по пров. Пацаєва, 13 у м. Черкаси та належать Федерації професійних спілок Черкаської області.

На підставі рішення №1019 від 13 липня 2004 року, Черкаською міською радою 26 липня 2004 року видано свідоцтво серії САА № 593698 про право власності на нерухоме майно Федерації професійних спілок Черкаської області на гаражі (літ. Б-І, В-І), оглядову яму (літ. Г), огорожу № 1-3, замощення І.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування, відповідно до п. 6 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно (додаток 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07 лютого 2002 року) - є правовстановлюючим документом.

Свідоцтво про право власності (реєстраційне посвідчення) не є правочином, воно посвідчує уже існуюче право суб'єкта і видається на підставі наданого уже існуючого правовстановлюючого документу, оскільки суть державної реєстрації прав - це офіційне визнання й підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, який, зокрема, в постанові від 09.03.2021 у справі № 756/4120/16-ц, зазначив, що для скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно має бути визнано недійсним та скасовано рішення органу, на підставі якого було видано вказане свідоцтво - на що обґрунтовано посилається місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні.

На виконання п. 1 постанови Верховної Ради України "Про проект постанови Верховної Ради України про тлумачення постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 01.11.1996 №461/96 - ВР Фондом державного майна України, разом з громадськими організаціями, за участю відповідних органів влади, складено перелік організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 р. знаходились у віданні загальносоюзних громадських організацій.

Разом з цим, позивачем не надано до матеріалів справи №925/1295/20 витягу з переліку організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходились у віданні загальносоюзних громадських організацій, де було б вказано Федерацію профспілок Черкаської області.

Принагідно зауважити, що на запит судді-доповідача Конституційного Суду України Шаптали Н.К., в рамках конституційного провадження за зверненням Федерації профспілок України щодо офіційного тлумачення положення статті 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10 вересня 1991 року №1540-ХІІ, головною Вищого адміністративного суду України Нечитайлом О.М., Національним університетом «Одеська юридична академія», Донецьким національним університетом та Одеським національним університетом ім. Мечникова І.І. були надані науково-практичні висновки та правові позиції щодо правового статусу майна, з яких неможливо дійти висновку про державну форму власності майна колишніх професійних спілок СРСР, які діяли на території УРСР до 24.08.1991 року.

У науково-правовому висновку Національної академії правових наук від 26.02.2021 р. №194 вказано, що згідно положень ст. 10 Конституції УРСР 1978 року основу економічної системи України становили соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспнокооперативної власності. Соціалістичною власністю було також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань. Держава охороняє соціалістичну власність і створює умови для її примноження.

Отже, державна та соціалістична власність не були тотожними формами власності станом на 24.08.1991 р., мають розцінюватися як видове та родове поняття, а до складу соціалістичної власності було віднесено і майно профспілкових та інших громадських організацій.

Відповідно до ст. 11 Конституції УРСР державна власність - спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності.

Позивачем не враховано, що згідно зі ст. 87 ЦК УРСР соціалістичною власністю були: 1) державна (загальнодержавна) власність; 2) колгоспнокооперативна власність; 3) власність профспілкових та інших громадських організацій.

Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу УРСР профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень). Право розпорядження майном, що є власністю профспілкових та інших громадських організацій, належить виключно профспілковим та іншим громадським організаціям.

Статтею 98 ЦК УРСР встановлено, що власністю профспілкових та інших громадських організацій є майно, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Таким чином, віднесення майна профспілкових організацій до соціалістичної власності не означало, що це майно ставало державною власністю, оскільки соціалістична власність є поняттям збірним та відповідно ст. 87 ЦК УРСР мало свої різновиди, серед якого також була і власність інших кооперативних організацій, їх об'єднань, власність громадських організацій. Відповідно до частини 1 статті 20 Закону СРСР «Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності» від 10.12.1990 № 1818-1, профспілки та їхні органи відповідно до законодавства є юридичними особами.

Стаття 3 Закону СРСР «Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності» встановлювала, що профспілки є незалежними у своїй діяльності ві

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про правонаступництво України» закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

07.02.1991 був прийнятий спеціальний закон, що визначав відносини власності - Закон УРСР «Про власність».

Відповідно до статті 20 цього Закону професійні спілки були визнані суб'єктами права колективної власності.

Законодавство, яке діяло станом на 24.08.1991 р. не ототожнювало колективну та державну власність, оскільки це були різні за режимом правового регулювання форми власності у колишній Українській РСР.

Статтею 28 Закону УРСР «Про власність» визначалося, що об'єктами права власності громадських об'єднань, у тому числі професійних спілок, благодійних та інших громадських фондів, є майно культурно-освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, акції, інші цінні папери, жилі будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інше майно, необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої їх статутами (положеннями) на праві колективної власності.

Також, законодавець зазначав, що громадські об'єднання можуть мати у власності підприємства відповідно до цілей, зазначених в їх статутах, і в порядку, передбаченому законодавчими актами України.

Відповідно до статті 30 Закону колективний власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об'єктами власності, які йому належать.

З набранням чинності новим Цивільним кодексом України, було введено наступні форми власності: власність народу України, право приватної власності, право державної власності, право комунальної власності.

Таким чином, відповідно до статті 325 Цивільного кодексу України, власність всіх юридичних осіб приватного права (в тому числі профспілок) була визнана приватною.

Враховуючи положення вищевикладених нормативних актів та беручи до уваги правомірність набуття Федерацією профспілок України майна в порядку правонаступництва від колишньої Ради профспілок України та Загальної Конфедерації Профспілок СРСР, в тому числі майна, набутого за рахунок власних коштів, відрахувань внесків членськими організаціями, пожертвувань громадян та на інших не заборонених законом підставах, вбачається, що спірний майновий комплекс належав до профспілкового майна, яке до державної власності не відносилось.

З огляду на вищезазначене, доводи прокурора стосовно належності спірного майна до державної власності є безпідставними та необгрунтованими.

Поряд з цим, слід зазначити, що положення Постанови Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності» від 29.11.1990 № 506, Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991 №1540-ХІ, Постанови Верховної Ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього союзу РСР» від 04.02.1994 № 3943-ХІІ, Закону України «Про власність», на підставі яких прокурор дійшов висновку, що саме Фонд державного майна України, який тимчасово був уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України, мав розпоряджатись спірним нерухомим майном як загальнодержавним, не поширювалось на профспілкові організації Федерації профспілок України, оскільки вони, як було зазначено вище, ще у жовтні 1990 року (тобто до проголошення Акту про незалежність України від 24.08.1991 р.) вийшли зі складу загальносоюзної громадської організації - Всесоюзної центральної ради професійних спілок та не являлись органами державної влади та управління.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.1991 №227 «Про заходи щодо виконання Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України"» затверджено перелік підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування. Федерація професійних спілок Черкаської області до вказаного переліку не входить, що не спростовано стороною позивача.

Окрім того, постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 р. №3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» затверджено перелік загальносоюзних громадських організацій, щодо яких застосовується постанова Верховної Ради України від 04.02.1994 р., і які визнаються державною власністю. Федерація профспілок Черкаської області до вказаного переліку знову ж таки не входить.

Разом з тим, право заявляти вимоги про витребування майна у відповідності до ст. 388 ЦК України належить виключно власнику. Держава ніколи не була власником спірного майна, а додані прокурором до позовної заяви документи протилежного не доводять.

Як вбачається з відповіді Федерації професійних спілок Черкаської області від 11 листопада 2020 року на адвокатський запит, нерухоме майно, а саме будівля літера А-1, гаражі літери Б-1, В-1, оглядова яма літера Г, огорожі № 1-3, замощення І, яке розташовано за адресою: провулок Пацаєва,13, м. Черкаси, були збудовані 1970-1980 роки за рахунок коштів членів Черкаської обласної ради профспілок та за допомогою фізичної праці членів профспілок (господарським способом) без будь якої допомоги та фінансування з боку держави. Федерація профспілок Черкаської області є правонаступником Черкаської обласної ради профспілок, яка власними силами будувала вищевказані об'єкти нерухомого майна.

ЄСПЛ у рішенні від 24.06.2003 р. (заява № 44277/98) «Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії» встановив, що оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку відбулося «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції». Правовий висновок ЄСПЛ полягає у тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів, допущені під час виконання ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення майна у попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

Федерація профспілок Черкаської області є правонаступником Черкаської обласної ради профспілок, яка власними силами будувала вищевказані об'єкти нерухомого майна. Черкаська обласна рада профспілок була утворена у 1954 році та не була профспілковою організацією загальносоюзного значення всесоюзного підпорядкування (профспілковою організацією СРСР), а представляла інтереси працівників підприємств і організацій Черкаської області. А відтак, посилання прокурора на позицію, яка викладена у Верховного Суду України у справах №3-107гс14 та №62/84, є помилковими.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

У зв'язку з цим, постанови Верховної Ради України від 10.04.92 та від 04.02.94 не породжують будь-яких юридичних наслідків щодо майна профспілок України. Вищезгадані постанови Верховної Ради України стосуються лише майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР. Цей факт також встановлений рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.97 у справі N 138/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та AT "Укрпрофтур" про визнання недійсними установчих документів і підтверджується постановою Ради Міністрів Української PCP від 23 квітня 1960 року № 606, згідно з якою майно було передано у відання саме Укрпрофраді, а не ВЦРПС, як центральному органу профспілок СРСР. У той час, як Українські республіканські профспілки мали і мають статус самостійних юридичних осіб, свої статути, підлягають окремому правовому регулюванню (Закони України "Про об'єднання громадян", "Про професійні спілки"), протягом десятиліть відкрито та безперешкодно володіли, користувались, утримували та розпоряджались на території України майном, набутим на законних підставах за рахунок власних та залучених коштів.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині першій статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною другою статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позивач, звертаючись до суду, на виконання у тому числі приписів статті 74 ГПК України, зобов'язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав чи інтересів позивача.

Відсутність порушеного права (інтересу) у позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вищенаведені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом, зокрема, у постанові від 14.09.2023 у справі №906/402/22.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про витребування додаткових доказів; вирішує заяви та клопотання учасників справи; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Як встановлено ч.ч. 3, 4, 5 ст. 99 ГПК України, при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта.

На думку позивача, зважаючи на неоднакове доктринальне тлумачення норм права, зокрема, Закону №1540-ХІІ «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», в частині поширення дії цього закону на Федерацію профспілок Черкаської області, зважаючи на науково-практичний висновок Національної академії правових наук України від 26.02.2021 р. №194, слід призначити судову науково-правову експертизу.

Тож, для вирішення у судовому процесі питання стосовно наявності реального (а не уявного чи надуманого) порушення майнового права та державних інтересів ФДМУ у даній справі, а також усунення розбіжностей у доктринальному тлумаченні окремих положень чинного законодавства щодо правового режиму майна профспілок (стосовно правозастосування Закону №1540-ХІІ до спірних правовідносин) судовим експертам слід вирішити наступні запитання:

1. Чи поширюється дійсно на Федерацію профспілок Черкаської області положення Закону України від 10 вересня 1991 року №1540-ХІІ «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» у частині визначення поняття «підприємства, установи, організації та інші суб'єкти союзного підпорядкування колишнього СРСР, котрі розташовані на території України, та чи заснована Федерація профспілок Черкаської області у межах нормативної діяльності Всесоюзної центральної ради профспілок колишнього СРСР?

2. Чи може поширюватися на Федерацію професійних спілок Черкаської області дія нормативно-правових актів, на які посилається Черкаська обласна прокуратура та Фонду державного майна України, а саме: Постанова Верховної Ради Української РСР від 29 листопада 1990 р. №506 «Про захист суверенних прав власності Української РСР», Указ Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 р. № 1252-ХІІ «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави»; Закон України від 10 вересня 1991 р. № 1540-ХІІ «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України»; Постанова Верховної Ради України від 10 квітня 1992 р. № 2268-ХІІ «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України»; Постанова Верховної Ради України від 4 лютого 1994 р. № 3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР»?

3. Чи мають органи державної влади України правові підстави для висування майнових претензій до Федерації професійних спілок Черкаської області щодо майна, набутого в порядку правонаступництва від Черкаської обласної ради профспілок та від Федерації незалежних профспілок України (утвореної у 1990 році), посилаючись на положення Закону України від 10 вересня 1991 р. № 1540-ХІІ « Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України», Постанову Верховної Ради України від 10 квітня 1992 р. № 2268-ХІІ «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» та Постанову Верховної Ради України від 4 лютого 1994 р. №3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» або інші нормативно-правові акти?

4. Чи існують правові підстави визнання Федерації професійних спілок Черкаської області добросовісними набувачем нерухомого майна в пров. Пацаєва, 13 у м. Черкаси (будівлі літера А-1, гаражі літери Б-1, В-1, оглядову яму літера Г, огорожі № 1-3 та замощенням І), яке було створене Черкаською обласною радою профспілок?

5. Яка правова природа Договору про закріплення прав володіння, користування та розпорядження профспілковим майном від 18 січня 1990 р., за яким передавалося майно Федерації незалежних профспілок України та чи належало майно Федерації профспілок Черкаської області станом на 24.08.1991 року до колективної форми власності?

Для проведення науково-правової експертизи (з метою вирішення вищевказаних питань) у даній господарській справі слід залучити фахівця Ради науковоправових експертиз при Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України - Скрипнюка Олександра Васильовича - доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України, віцепрезидент Національної академії правових наук України, директора Інституту держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України (член науково-консультаційної ради Конституційного Суду України згідно постанови від 6 червня 2019 року № 23-п/2019 (https://ccu.gov.ua/storinka/skladnaukovo-konsultatyvnoyi-rady-konstytuciynogo-sudu-ukrayiny)).

Як вказувалося вище, саме Національна академія правових наук України надала досить ґрунтовний науково-правовий висновок на запит Федерації професійних спілок України від 26.02.2021 р. №194 (копія долучена до даного клопотання).

Необхідність у залученні експерта з питань права до участі у даній справі також зумовлена значною кількістю відображених у позові прокурора нормативноправових актів неіснуючого державного утворення - колишньої УРСР, текст яких відсутні наразі на офіційних Реєстрах законодавства України та сайті Верховної Ради України.

Для проведення правового аналізу майнових прав Федерації профспілок Черкаської області та держави в особі Фонду державного майна України на спірне нерухоме майно, а також установлення режиму нормативно-правового регулювання майна Федерації профспілок Черкаської області фахівці Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України можуть використовувалися наукові методи дослідження - діалектичний, аналізу та синтезу, історико - порівняльний, системно - структурний, формально - логічний, порівняльно - правовий. Це надасть змогу комплексно підійти до відповіді на поставлені вище запитання.

Стосовно процесуальної можливості залучення експерта з питань права вказано на офіційному сайті Верховного Суду у статті начальника правового управління КЦС ВС Шумило М. «Експерт з питань права: новела процесуальних кодексів, що потребує обгранкування судовоюпрактикою» (https://supreme.court.gov.ua/supreme/prescentr/zmi/632677/), де зазначені судові рішення (ухвали судів) про залучення відповідних експертів з питань права.

В підготовчому засіданні представник відповідача клопотання про долучення до матеріалів справи науково-практичного висновку Національної академії правових наук України від 26.02.2021 року № 194 підтримав, просив приєднати правовий висновок експерта до матеріалів справи як правову практику.

Прокурор зазначила, що учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права, проте він не є доказом, має допоміжний (консультаційний) характер і не є обов'язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, але має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Представник позивача підтримав позицію прокурора.

Представник третьої особи на стороні відповідача підтримав клопотання представника відповідача.

Суд оцінивши доводи прокурора та представників сторін вважає за необхідне приєднати до матеріалів справи науково-практичний висновок Національної академії правових наук України від 26.02.2021 №194.

Представник відповідача підтримав клопотання про залучення фахівця Ради науковоправових експертиз при Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України - Скрипнюка Олександра Васильовича - доктора юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України, віцепрезидент Національної академії правових наук України, директора Інституту держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України (член науково-консультаційної ради Конституційного Суду України згідно постанови від 6 червня 2019 року № 23-п/2019 (https://ccu.gov.ua/storinka/skladnaukovo-konsultatyvnoyi-rady-konstytuciynogo-sudu-ukrayiny)). для проведення науково-правової експертизи (з метою вирішення вищевказаних питань) та у разі задоволення клопотання зупинити провадження у справі до моменту отримання науково-правового висновку експерта.

Згідно ч.1 ст.62 ГПК України учасником судового процесу є, зокрема, експерт з питань права.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст.70 ГПК України як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права. Рішення про допуск до участі в справі експерта з питань права та долучення його висновку до матеріалів справи ухвалюється судом.

Суд розглянувши клопотання та заслухавши учасників справи вважає за необхідне в клопотанні представника відповідача про залучення у господарській справі експерта з питань права для отримання науково-правового висновку відмовити, оскільки поставлені питання представником відповідача на вирішення судової науково-практичної експертизи ніяким чином не стосуються заявленого предмету спору.

Крім того відповідачем у підготовчому засіданні 25 січня 2024 року подано клопотання про приєднання до матеріалів справи відповіді ФДМУ щодо спірного нерухомого майна та науково-практичних висновків ВНЗ України та запит КСУ.

Прокурором 02 лютого 2024 року на адресу суду подано заперечення на клопотання відповідача про приєднання доказів.

В підготовчому засіданні прокурор заперечення підтримала посилаючись на порушення відповідачем встановлених ГПК України процесуальних строків для подання доказів та просила клопотання залишити без задоволення.

Суд розглянувши клопотання та заслухавши доводи учасників справи вважає за необхідне приєднати до матеріалів справи лист.

Керуючись ст.ст. 42, 62, 70, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області -

УХВАЛИВ:

1.Приєднати до матеріалів справи науково-практичний висновок Національної академії правових наук України від 26.02.2021 №194.

2.В клопотанні представника відповідача ТОВ «АвтотехсервісЧеркаси» адвоката Пилипенка Р.Б. про залучення у господарській справі експерта з питань права для отримання науково-правового висновку та зупинення провадження у справі - відмовити.

3.Задовольнити клопотання представника відповідача - ТОВ «АвтотехсервісЧеркаси» адвоката Пилипенка Р.Б. у господарській справі №925/1295/20 та приєднати до матеріалів господарської справи лист-відповідь Фонду Державного майна України від 21.12.2023 р. №10-62-33414.

Повідомити сторонам веб-адресу сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, - сourt.gov.ua/fair/

СУДДЯ К.І. Довгань

Попередній документ
117437972
Наступний документ
117437974
Інформація про рішення:
№ рішення: 117437973
№ справи: 925/1295/20
Дата рішення: 05.02.2024
Дата публікації: 07.03.2024
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Черкаської області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі)
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Відмовлено у відкритті провадження (22.01.2025)
Дата надходження: 17.01.2025
Предмет позову: про витребування майна з чужого незаконного володіння
Розклад засідань:
07.07.2021 15:20 Північний апеляційний господарський суд
31.08.2023 10:00 Господарський суд Черкаської області
19.09.2023 11:00 Господарський суд Черкаської області
31.10.2023 11:00 Господарський суд Черкаської області
16.11.2023 10:30 Господарський суд Черкаської області
14.12.2023 10:00 Господарський суд Черкаської області
28.05.2024 12:30 Господарський суд Черкаської області
27.06.2024 12:30 Господарський суд Черкаської області
19.08.2024 11:30 Господарський суд Черкаської області
13.11.2024 09:45 Північний апеляційний господарський суд
04.12.2024 09:45 Північний апеляційний господарський суд
Учасники справи:
головуючий суддя:
КОРСАК В А
МОГИЛ С К
СУЛІМ В В
суддя-доповідач:
ДОВГАНЬ К І
ДОВГАНЬ К І
КОРСАК В А
МОГИЛ С К
СУЛІМ В В
3-я особа:
Кабінет Міністрів України
3-я особа без самостійних вимог на стороні відповідача:
Федерація професійних спілок Черкаської області
3-я особа без самостійних вимог на стороні позивача:
Кабінет Міністрів України
3-я особа позивача:
Кабінет Міністрів України
відповідач (боржник):
ТОВ "Автотехсервіс- Черкаси"
ТОВ "Автотехсервіс-Черкаси"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотехсервіс-Черкаси"
Федерації профспілок Черкаської області
заявник:
Виконувач обов"язків заступника керівника Черкаської обласної прокуратури
Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Черкаське відділення
ТОВ "Автотехсервіс-Черкаси"
заявник апеляційної інстанції:
Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотехсервіс-Черкаси"
Федерація професійних спілок Черкаської області
заявник касаційної інстанції:
ТОВ "Автотехсервіс- Черкаси"
Федерація професійних спілок Черкаської області
орган або особа, яка подала апеляційну скаргу:
Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотехсервіс-Черкаси"
Федерація професійних спілок Черкаської області
позивач (заявник):
Виконувач обов'язків заступника керівника Черкаської обласнох прокуратури
Виконувач обов’язків заступника керівника Черкаської обласної прокуратури
Виконувач обов"язків заступника керівника Черкаської обласної прокуратури
Перший заступник керівника Уманської окружної прокуратури
позивач в особі:
Фонд державного майна України
Фонд Державного майна України
представник:
Назаренко Марта Олександрівна
представник відповідача:
Пилипенко Ростислав Борисович
Шимановський Артем Володимирович
представник третьої особи:
Шимановськкий Артем Володимирович
суддя-учасник колегії:
ВОЛКОВИЦЬКА Н О
ЄВСІКОВ О О
КРАСНОВ Є В
ПОПІКОВА О В
ТКАЧЕНКО Б О
ХОДАКІВСЬКА І П