65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про передачу справи
"28" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 923/823/21(540/1317/21)
Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,
за участі секретаря судового засідання Большакова В.А.
дослідивши матеріали справи
за позовом: Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73022, м. Херсон, проспект Ушакова, 75)
до відповідача: Комунального підприємства "Міський водоканал" (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Електромашинобудівників, буд. 6)
про стягнення коштів в сумі 6 088 909, 42 грн.
у відкритому судовому засіданні
представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: про стягнення коштів в сумі 6 088 909, 42 грн.
Встановив:
До Херсонського окружного адміністративного суду 30.03.2021р. надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якій просить стягнути кошти з рахунків КП "Міський водоканал" у банках, що його обслуговують та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 6 088 909,42 грн.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 05.04.2021р. відкрито провадження по справі та ухвалено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 29.04.2021р. відмовлено в задоволенні клопотання КП "Міський водоканал" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 03.06.2021р. зупинено провадження у справі №540/1317/21 до набрання законної сили рішенням Херсонського окружного адміністративного суду по справі №540/2304/21.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.02.2022р. поновлено провадження у справі 540/1317/21.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2023р. прийнято до провадження адміністративну справу № 540/1317/21; ухвалено розпочати розгляд справи №540/1317/21 спочатку за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2023р. було поновлено провадження у справі №540/1317/21 та залишено позовну заяву руху для надання до суду позовної заяви в повній редакції та додатків до неї.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2023р. адміністративну справу №540/1317/21 за позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до КП "Міський водоканал" про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках та стягнення коштів за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу передано за підсудністю до Господарського суду Одеської області для розгляду в межах справи №923/823/14 про банкрутство КП "Міський водоканал".
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.01.2024р. суддею Грабован Л.І. прийнято справу №540/1317/21 для розгляду в межах справи №923/823/21 про банкрутство КП "Міський водоканал".
З матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог є стягнення коштів з рахунків КП "Міський водоканал" у банках, що його обслуговують та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу, по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 6 088 909, 42 грн.
Підставою позовних вимог є те, що за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності за платником податків КП "Міський водоканал" обліковується податковий борг по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 6 088 909, 42 грн., який виник починаючи з 06.05.2020р. за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, що нараховані згідно податкових декларацій та податкових повідомлень-рішень. Позивач посилається на положення пп. 20.1.34 ст. 20, п. 95.2., п. 95.3, п. 95.4 ст. 95 ПК України.
Всі учасники справи були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання шляхом направлення копії ухвали суду про прийняття справи до провадження для розгляду в межах справи про банкрутство на електронні адреси, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку процесуальних документів; довідка про доставку електронного листа; довідка про помилку доставки електронного листа, в якій вказано, що одержувачу КП "Міський водоканал" на його електронну адресу, однак, документ повернено (не доставлено) з повідомленням про помилку.
При цьому суд зазначає, що оскільки явка представників сторін у судове засідання не є обов'язковою за законом і не визнавалася такою судом, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явилися.
Також господарським судом за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвала Господарського суду Одеської області від 29.01.2024р. була оприлюднена у вказаному реєстрі, тобто текст ухвали був у вільному доступі через мережу Інтернет та з нею мали можливість ознайомитись усі заінтересовані особи, в тому числі сторони та учасники даної справи.
При цьому, суд вказує, що за змістом ст. 2 Закону України „Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ч. 1 ст. 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 4 ст. 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Приписами ст.ст. 2, 4, 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.
Водночас ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст. 1 ГПК України).
Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати,- поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.
Згідно з преамбулою КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до ст. 1 КУзПБ банкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника; боржником для цілей цього Кодексу є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав.
Отже, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені КУзПБ, введеним у дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).
П. 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону №2343-ХІІ.
Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою якнайповнішого задоволення в ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ.
За змістом ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ч. 2 ст. 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (ч. 3 ст. 7 КУзПБ).
Аналіз змісту наведених приписів КУзПБ у взаємозв'язку з нормами статті 20 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов'язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.
До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб'єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов'язки.
Водночас регламентація процесуальних відносин нормами матеріального права без об'єктивної необхідності створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності, що має об'єктивні ризики при правозастосуванні.
Правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України, КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ.
У п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України йдеться про звернення до суду з «майновими вимогами до боржника», а у ст. 7 КУзПБ - про «всі майнові спори, стороною в яких є боржник».
При цьому спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме ч. 1 ст. 20 ГПК України, п. 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.
Ураховуючи сутність і правову природуспірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв'язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2023р. по справі №320/12137/20 провадження № 11-54апп22.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.11.2023р. по справі №908/129/22(908/1333/22) зазначила наступне:
«Вказана текстуальна конструкція ст. 7 КУзПБ свідчить на користь того, що законодавець, маючи на меті віднести до юрисдикції господарських судів певні категорії спорів, як-то стягнення заробітної плати, поновлення на роботі, окремо про це детально зазначив та виокремив такі спори, при цьому у статті жодним чином не виокремлено податкових спорів, що виникають з податкових відносин та врегульовані ПК України.
Зазначення у ст. 7 КУзПБ «всі майнові спори» є широким поняттям та жодним чином не свідчить, що цей Кодекс розширює господарську юрисдикцію за межі юрисдикції, визначеної ГПК України.
Відсутність у КУзПБ застереження про невиключення з розгляду в межах процедури банкрутства спорів з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, що виникають з податкових правовідносин, не визначає їх підсудність господарським судам, оскільки такі застереження містяться в п. 8 ч.1 ст. 20 ГПК України, яка визначає юрисдикцію господарських судів, у тому числі щодо справ про банкрутство.
Отже, юрисдикцію судів щодо розгляду тих чи інших спорів встановлюють лише процесуальні кодекси (ГПК України, КАС України, ЦПК України). Тобто зі змісту статті 7 КУзПБ слід дійти висновку, що така не встановлює особливостей, за яких адміністративні спори, що виникають з податкових відносин, віднесено до юрисдикції господарських судів у межах процедури банкрутства.
При цьому ПК України регулює особливості порядку та процедуру розгляду спорів, що здійснюються в межах спеціалізації адміністративного судочинства, спорів, що виникають з податкових правовідносин, у тому числі спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.
Натомість КУзПБ регулює окрему судову процедуру, що здійснюється в межах спеціалізації господарського судочинства, - банкрутство, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ.
Іншими словами, КУзПБ та ПК України є кодексами з консолідованими нормами права, тобто є спеціальними в частині розгляду окремого виду господарських спорів (про банкрутство), які розглядаються господарським судом за правилами ГПК України з урахуванням особливостей, визначених КУзПБ, та відповідно окремого виду адміністративних спорів (податкових спорів), які розглядаються адміністративним судом за правилами КАСУкраїни з урахуванням особливостей, визначених ПК України».
Судом встановлено, що предметом позовних вимог позивача до відповідача, відносно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, є стягнення коштів з рахунків КП "Міський водоканал" у банках, що його обслуговують та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 6 088 909, 42 грн.
Тобто, враховуючи предмет позову та суб'єктний склад сторін, зміст відносин, спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.11.2023р. по справі №908/129/22(908/1333/22), вказівки якої є обов'язковими згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи викладене, суд передає справу №923/823/21(540/1317/21) за позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73022, м. Херсон, проспект Ушакова, 75) до відповідача Комунального підприємства "Міський водоканал" (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Електромашинобудівників, буд. 6) про стягнення коштів в сумі 6 088 909, 42 грн. до Одеського окружного адміністративного суду.
Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 20, 31, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Справу №923/823/21(540/1317/21) за позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73022, м. Херсон, проспект Ушакова, 75) до відповідача Комунального підприємства "Міський водоканал" (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Електромашинобудівників, буд. 6) про стягнення коштів в сумі 6 088 909, 42 грн. передати до Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили 28 лютого 2024р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Повну ухвалу складено та підписано 04 березня 2024р.
Копію ухвали надіслати на електронну адресу: Головного управління ДПС у Херсонській обл., АРК та м. Севастополі (kherson.official@tax.gov.ua), КП "Міський водоканал" (mail@nkvod.org.ua).
Суддя Л.І. Грабован