"26" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3071/23
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Павловій О.В.,
розглянувши справу № 916/3071/23
за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; код ЄДРПОУ 14360080)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Балакірєвої Людмили Домініківни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 93 134,91 грн;
представники сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
Позивач, Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Балакірєвої Людмили Домініківни про стягнення 93 134,91 грн, з яких: 67 705,20 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 15 579,71 грн загального залишку заборгованості за процентами, 9 850,00 грн загального залишку заборгованості за винагородою.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором № N20.25.0000000093 від 03.12.2020.
Ухвалою від 24.07.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду належних доказів відправлення позовної заяви з додатками відповідачу листом з описом вкладення (відповідно до вимог даної ухвали).
31.07.2023 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків.
Ухвалою від 07.08.2023 позовну заяву (вх. № 3567/23 від 17.07.2023) Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3071/23, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 06.09.2023, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подачі до суду.
В подальшому судове засідання неодноразово відкладалося.
06.02.2024 до суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи графіку погашення за договором № N20.25.0000000093 від 03.12.2020. Аналогічне клопотання надійшло до суду 09.02.2024. Вказаний графік погашення судом долучено до матеріалів справи.
У судове засідання, яке було призначено на 26.02.2024, сторони не з'явились.
Позивачем додано до позовної заяви клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
26.02.2024 судом складено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
03.12.2020 між Акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК» та Фізичною особою-підприємцем Балакірєвою Людмилою Домініківною як позичальником було укладено Кредитний договір № N20.25.0000000093 (а.с. 5-11) на наступних умовах:
- вид кредиту - строковий кредит (п. А1. договору);
- ліміт договору - 100 000,00 грн - на фінансування поточної діяльності (п. А2. договору);
- термін повернення кредиту: 02 грудня 2023 р. Позичальник здійснює погашення Кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 цього Договору)… Згідно зі ст. 212, 651 ЦК України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 02 грудня 2023 р. (п. А3. договору);
- за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90 % річних (п. А6. договору);
- нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення Кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за Кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день (п. А8. договору);
- позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% (нуль цілих сімдесят дев'ять сотих) від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати (п. А10. договору).
Згідно з п. 1.1. Договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни. Строковий кредит (далі - "кредит") надається Банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.
Обов'язки відповідача як позичальника передбачено п. 2.2. Договору.
Так, позичальник зобов'язується, зокрема: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього Договору; сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2., 4.3 цього Договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору; сплатити Банку винагороду відповідно до п.п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього Договору.
Підпунктом 2.3.2. п. 2.3. договору передбачено, що при порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк має право, зокрема, змінити умови цього Договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим Договором.
У відповідності з п. 4.1. Договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6 цього Договору.
Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 4.1, 4.2 цього Договору, здійснюється згідно до п. А.8 цього Договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту (п. 4.3. Договору).
Пунктами 4.5., 4.6. Договору передбачено, що Позичальник сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п. А. 10 цього Договору. Позичальник сплачує Банку винагороду за управління фінансовим інструментом згідно з п. А11. цього Договору.
Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту. Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується (п. п. 4.10., 4.11. Договору).
Договір вважається укладеним з моменту підписання його Сторонами. Договір у частині п. 4.4 цього Договору набуває чинності з моменту підписання цього Договору, в решті частин - з моменту надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим Договором. Договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим Договором порядку (п. п. 6.1., 6.2., 6.3. Договору).
Додатком № 1 до Договору є Графік погашення (а.с. 123-124), згідно з яким відповідач зобов'язався кожного місяця сплачувати кредит по 4 566,78 грн, починаючи з 03.01.2021 по 03.11.2024, а 02.12.2024 (кінцева дата погашення кредиту) мав сплатити 4 566,91 грн.
03.12.2020 позивач надав відповідачу кредит у розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № TR.16002697.20302.70198 від 03.12.2020 (а.с. 20).
За приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності з ч. 2 ст. 11 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Господарські зобов'язання також можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).
Відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За приписами ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
У відповідності зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з положеннями ст.ст. 530, 612 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Відтак, укладений між банком та відповідачем договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Як встановлено судом, відповідач прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів в обумовлені графіком строки за вказаним договором не виконував, що підтверджується наданою позивачем випискою по рахунку відповідача за період з 03.12.2020 по 10.05.2023 та розрахунком заборгованості станом на 10.05.2023, яка складається з: 67 705,20 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 15 579,71 грн загального залишку заборгованості за процентами, 9 850,00 грн загального залишку заборгованості за винагородою (а.с. 17, 18).
З матеріалів справи вбачається, що 14.04.2023 позивач направив на адресу реєстрації відповідача вимогу № б/н від 13.04.2023, в якій, посилаючись на п. 2.3.2. Договору, просив погасити всю поточну заборгованість за наявним кредитом у розмірі 91 639,47 грн до 20.04.2023 (а.с. 13-14, 22-23).
Таким чином, позивач скористався своїм правом достроково вимагати повернення кредиту, що передбачено ч. 2 ст. 1050 ЦК України та пунктами А3., 2.3.2. Договору.
Жодних доказів, які б підтверджували повне погашення відповідачем заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) до суду не надано, у зв'язку з чим суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 67 705,20 грн.
Щодо заборгованості по нарахованим відсоткам суд зазначає, що пред'явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому у разі пред'явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.
Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Аналогічні висновки щодо застосування частини 1 статті 1050 та статі 625 Цивільного кодексу України у їх взаємозв'язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Отже, враховуючи, що строк кредитування, який було змінено позивачем шляхом надсилання відповідачу вимоги, закінчився 20.04.2023 року, банк після цієї дати фактично втратив можливість нарахування процентів, які передбачені п. А.6 Договору. Водночас, як вбачається із запропонованого банком розрахунку, проценти нараховуються до 04.05.2023.
За таких обставин, судом здійснено власний розрахунок заборгованості за процентами за період з 03.12.2020 по 20.04.2023, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, відповідно до якого сума процентів становить 15 251,55 грн.
З огляду на наведене вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами підлягають частковому задоволенню в сумі 15 251,55 грн.
Згідно п. А.10 договору, позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п.А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Сплата винагороди здійснюється згідно графіком платежу та, в разі дострокового погашення кредиту, згідно з фактичним періодом користування кредитними коштами від дати погашення згідно з Графіком платежу до дати дострокового погашення кредиту.
Перевіривши заявлений позивачем до стягнення розмір винагороди в розмірі 9 850,00 грн, суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком задоволення заявлених АТ „Акцент-Банк" позовних вимог до ФОП Балакірєвої Людмили Домініківни у названій частині.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд задовольняє позов АТ "Акцент-Банк" частково та приймає рішення про стягнення з Фізичної особи-підприємця Балакірєвої Людмили Домініківни 67 705,20 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 15 251,55 грн загального залишку заборгованості за процентами, 9 850,00 грн загального залишку заборгованості за винагородою.
При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; код ЄДРПОУ 14360080) до Фізичної особи-підприємця Балакірєвої Людмили Домініківни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 93 134,91 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Балакірєвої Людмили Домініківни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; код ЄДРПОУ 14360080) 67 705,20 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 15 251,55 грн загального залишку заборгованості за процентами, 9 850,00 грн загального залишку заборгованості за винагородою, 2 674,54 грн витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення складено 26 лютого 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 04 березня 2024 р.
Суддя Р.В. Волков