ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.03.2024Справа № 910/18773/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу за позовом Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» (30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20, код ЄДРПОУ 21313677)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод сталевих профілів" (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенко, 7-А, оф. 3-08)
про стягнення 90 632, 29 грн,
Представники сторін: не викликались
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод сталевих профілів» про стягнення 90 632,29 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №53-124-13-22-18710 від 16.11.2022, в частині строків поставки товару, у позивача виникло право нарахувати до стягнення з відповідача пені у розмірі 90 632, 29 грн.
У позовній заяві позивач заявив клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/18773/23, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
04.01.2023 через підсистему «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод сталевих профілів» подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що позивач не надав суду інформацію, яка має суттєве значення для справи, намагаючись ввести суд в оману щодо фактичних обставин цієї справи, а тому просить суд відмовити у позові. За доводами відповідача, оскільки позивач, отримавши 16.12.2022 звернення від ТОВ «ЗСП» листа вих. №1612/2022-1 від 16.12.2022 (до встановленого умовами договору кінцевого строку поставки (до 20.12.2022) і надавши 03.01.2023 лист-відповідь з погодженням терміну поставки до 20.01.2023 фактично погодив зміну умов щодо терміну поставки і наразі стягуючи суми штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару після 20.12.2022р., діє всупереч своїй попередній поведінці.
19.01.2023 через підсистему «Електронний суд» представником Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» подано заяву про заміну сторони її правонаступником. Так, у вказаній заяві заявником вказано, що відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 29.12.2023 № 1420 на підставі Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від 06.02.2023 № 2896-IX утворено акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 задоволено заяву Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про заміну сторони у справі, замінено позивача у справі №910/18773/23 Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» на правонаступника - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція».
31.01.2024 через підсистему "Електронний суд" представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод сталевих профілів" подано клопотання про долучення додаткових доказів до справи.
Згідно з приписами статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
В обґрунтування неможливості подання додаткових доказів разом з поданням відзиву відповідач зазначає, що з метою отримання підтвердження форс-мажорних обставин по договору поставки №53-124-13-22-18710 від 16.11.2022 ТОВ "Завод сталевих профілів" вперше зверталось до ТПП ще 26.10.2023, однак отримало відмову у видачі сертифікату на підставі недостатності доказів. Вказане, в свою чергу, зумовило необхідність у додатковому зверненні представником відповідача з адвокатським запитом щодо надання офіційної інформації від АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" щодо наявності або причин відсутності забезпеченням енергопостачанням ПрАТ "Украсталь Дніпро", зокрема, орендованого ТОВ "ЗСП" об'єкта. Таким чином сертифікат від ТПП отриманий відповідачем лише 30.01.2024.
Враховуючи наведене обґрунтування, суд приймає до розгляду докази, подані відповідачем разом з клопотанням від 04.01.2024.
Суд зазначає, що своїм правом на подання відповіді на відзив, як то передбачено приписами статті 166 Господарського процесуального кодексу України, позивач не скористався.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16.11.2022 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод сталевих профілів" (далі - постачальник) укладено договір поставки №53-124-13-22-18710 (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, кодом УКТ ЗЕД, ціною, які зазначаються в специфікаціях №1 (додаток №1 до договору), та є невід'ємною частиною договору.
Предметом поставки по даному договору є товар: за кодом CPV за ДК 021:2015 44160000-9 Магістралі, трубопроводи, труби обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (п. 1.2. договору).
Специфікацією №1 (додаток №1) до договору сторони погодили поставку товару "Труба 530х8,0 ст20 ГОСТ 20295-85 з антикорозійним покриттям гідроізольована ізоляційним покриттям надпосиленого типу у відповідності до ДСТУ Б 2.5-29:2006" у кількості 600 м за ціною 7 700, 00 грн без ПДВ на суму 5 544 000, 00 грн з ПДВ.
Згідно пункту 4.1. договору ціна товару по договору становить 4 620 000, 00 грн, крім того ПДВ 20% 924 000, 00 грн, всього ціна договору: 5 544 000, 00 грн.
У пункті 3.1. договору сторони встановили строк поставки товару - до 20.12.2022.
Відповідно до пункту 3.2. договору поставка товару згідно специфікації здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DDR згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на склад вантажоодержувача.
Постачальник за 3 дні до відвантаження направляє покупцю письмове повідомлення про готовність товару до відвантаження на електронну пошту osadcha.natalia@khnpp.atom.gov.ua (п. 3.3. договору).
Відповідно до умов пункту 3.5. договору датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем.
У пункті 7.1. договору сторонами погоджено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, зазначених в п. 2 ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Для виконання цього договору запровадження воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами), не вважається форс-мажорною обставиною.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншою довідкою, процесуальним документом, виданим компетентним органом (п. 7.2. договору).
Сторона, що зазнала форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документа. Про закінчення форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5 денний строк повідомляє другу сторону (п 7.3. договору).
Згідно пункту 8.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.
Пунктом 8.2. договору сторони погодили, що за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 7% від вказаної вартості.
Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, на виконання умов вказаного договору, відповідачем поставлено позивачу без зауважень щодо строків поставки товар на суму 1 477 568, 40 грн згідно видаткової накладної №265 від 23.11.2022.
Поряд з цим, відповідачем було здійснено поставку товару за договором на загальну суму 3 998 744, 00 грн, а саме: відповідно до видаткової накладної №12 від 05.01.2023 на суму 1786 410, 80 грн, №14 від 11.01.2023 на суму 1 105 104, 00 грн та №15 від 11.01.2023 на суму 1 107 229, 20 грн.
За твердженням позивача, поставка наведеного товару відбулась із порушенням, передбачених договором строків, що є порушенням умов п. 3.1 договору, у зв'язку з чим позивачем на підставі п. 8.2 договору нараховано пеню у сумі 90 632, 29 грн від вартості несвоєчасно поставленого товару.
Відповідач, в свою чергу, заперечив проти позову, з підстав того, що позивач не надав суду інформацію, яка має суттєве значення для справи, намагаючись ввести суд в оману щодо фактичних обставин цієї справи, оскільки позивач, отримавши 16.12.2022 звернення від ТОВ «ЗСП» листа вих. №1612/2022-1 від 16.12.2022 (до встановленого умовами договору кінцевого строку поставки (до 20.12.2022) і надавши 03.01.2023 лист-відповідь з погодженням терміну поставки до 20.01.2023 фактично погодив зміну умов щодо терміну поставки і наразі стягуючи суми штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару після 20.12.2022, діє всупереч своїй попередній поведінці. При цьому, невиконання відповідачем свого зобов'язання у попередньо погоджений строк зумовлено настанням форс-мажорних обставин, в підтвердження чого ТОВ "ЗСП" отримано сертифікат №3100-24-0211 від 30.01.2024.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у статті 193 Господарського кодексу України.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що укладений договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Умовами пункту 3.1 договору передбачено, що кінцевим строком поставки товару є 20.12.2022.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.2 ст. 193 ГК України).
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, з наявних в матеріалах справи видаткових накладних: №12 від 05.01.2023 на суму 1786 410, 80 грн, №14 від 11.01.2023 на суму 1 105 104, 00 грн та №15 від 11.01.2023 на суму 1 107 229, 20 грн вбачається, що поставка обумовленого товару на загальну суму 3 998 744, 00 грн здійснена відповідачем поза строком, встановленим пунктом 3.1. договору.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. (стаття 218 Господарського кодексу України).
Тотожні за змістом приписи містяться в статті 617 Цивільного кодексу України, за якими особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Узагальнюючими обставинами непереборної сили є їх об'єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин. До таких обставин відносяться перш за все природні та техногенні явища катастрофічного характеру (землетрус, повінь, пожежі тощо), а також соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо).
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).
Виходячи з аналізу приписів статті 218 Господарського кодексу України звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови, якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань.
При цьому, сторона, яка не виконує зобов'язання, повинна довести існування конкретних обставин, які мають непереборний характер і які унеможливили виконання зобов'язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Приписами статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Так, у постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і під час їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17.
Пунктом 7.1. договору сторони погодили, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, зазначених в п.2 ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Для виконання цього договору запровадження воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами), не вважається форс-мажорною обставиною.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншою довідкою, процесуальним документом, виданим компетентним органом (п. 7.2. договору).
Як встановлено судом, відповідач направив позивачу на електронну адресу, зазначену у договорі, лист від 01.12.2022 №0112/2002-1, в якому повідомив про неможливість виконати поставку у встановлений договором строк, в зв'язку з форс-мажорними обставинами, а саме: плановими та неплановими відключеннями електроенергії, які в свою чергу, значно сповільнили виконання замовлень. У вказаному листі відповідач просив погодити пролонгацію строку поставки товару до 31.01.2023.
Окрім цього, відповідач звертався до заступника директора Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» з листом проханням щодо пролонгації договору вих. №1612/2022-1 від 16.12.2022, де просив погодити можливість пролонгації строку поставки товару на строк до 31.01.2023.
На підтвердження зазначених обставин відповідачем, зокрема, надано, лист ПрАТ "Завод металоконструкцій Украсталь Дніпро" вих. №0212/2022-1 від 02.12.2022, у якому зазначено про неможливість забезпечити перерозподіл електричної енергії в об'ємі, достатньому для функціонування виробничих потужностей на орендованих ТОВ "ЗСП" площах з 24.11.2022, при цьому вказані обставини зумовлені наявними обмеженнями зі сторони ДТЕК внаслідок ракетних обстрілів об'єктів критичної інфраструктури та енергопостачання.
З надісланого відповідачу листа ПрАТ "Завод металоконструкцій Украсталь Дніпро" вих. №80-А-29 від 05.12.2022 вбачається, що у зв'язку з масовим ракетним обстрілом Російською Федерацією електромереж України інфраструктурних об'єктів, в тому числі розміщених на території м. Дніпра, ПрАТ "ЗМК Украсталь Дніпро" було повністю знеструмлено 24.11.2022 по 03.12.2022.
Відповідач також звертався до НЕК "Украенерго" з листом вих. №0212/2022-1 від 02.12.2022 щодо забезпечення електроенергії на адресу ТОВ "ЗСП" у кількості не менше 500Квт протягом будь-якого часу доби, але не менше 8 годин для можливості виробництва та постачання труб великих діаметрів.
Матеріли справи також містять сертифікат №3100-24-0211 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчено факт форс-мажорних обставин щодо обов'язку поставити товар за договором поставки №53-124-13-22-18710 від 16.11.2022 згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, кодом УКТ ЗЕД, ціною, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 договору), а саме Труба 530х8,0 ст20 ГОСТ 20295-85 з антикорозійним покриттям, гідроізольована ізоляційним покриттям надпосиленого типу у відповідності до ДСТУ Б В.2.5-29:2006, у термін до 20.12.2022, які унеможливили його виконання в зазначений термін. Періодом дії форс-мажорних згідно вказаного сертифіката визначено 23.11.2022 по 12.01.2023.
Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Водночас, суд звертає увагу на суперечливість поведінки позивача, оскільки, як встановлено судом, в листі №61-43 116 від 03.01.2022, заступник генерального директора із забезпечення виробництва повідомив відповідача щодо необхідності виконати умови договору поставки №53-124-13-22-18710 від 16.11.2022 у строк до 20.01.2023, в іншому випадку ВП ХАЕС розпочне ведення претензійно-позовної роботи.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17).
З урахуванням викладеного, відповідачем доведено належними та допустимими доказами, що несвоєчасне виконання ним свого зобов'язання з поставки товару на суму 3 998 744, 00 грн зумовлено дією обставин непереборної сили, підтверджених сертифікатом Торгово-промислової палати України, при цьому відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Викладене, в свою чергу, є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності та враховуючи, що відповідачем надані належні та допустимі докази на підтвердження обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасне виконання ним свого зобов'язання, і позивачем зворотнього не доведено, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст складено 05.03.2024
Суддя Л.Г. Пукшин