справа № 489/5471/23
провадження №2/489/210/24
Заочне рішення
Іменем України
05 березня 2024 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретаря судового засідання Воробйова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав, встановлення піклування над дитиною та стягнення аліментів на утримання дитини,
встановив:
У вересні 2023 року позивач, через свого представника - адвоката Сорочана Є.В., звернувся до суду з позовом в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити опіку над дитиною; призначити його піклувальником дитини; стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що його рідна сестра - ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбу з відповідачем, від якого в них народились дві доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 26.08.2010 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було розірвано, діти залишились проживати з матір'ю. Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 13.07.2011 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 були стягнуті аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 14.03.2011 і до досягнення дітьми повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Влітку 2014 року, у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, ОСОБА_5 разом з доньками була вимушена переселитися до місті Миколаєва де проживали її родичі. Відповідач залишився проживати на окупованих територіях, з колишньою дружиною та доньками він взагалі не спілкується, їх життям не цікавиться, коштів на утримання дітей не надає. З 2019 року ОСОБА_5 почала зловживати алкогольними напоями, вести аморальний спосіб життя, майже перестала займатися вихованням та розвитком своєї молодшої доньки ОСОБА_4 . Внаслідок чого, зі згоди матері, у лютому 202 року ОСОБА_4 переїхала жити до сім'ї позивача, а старша донька ОСОБА_6 залишилась проживати з матір'ю, а в подальшому створила сім'ю без реєстрації шлюбу з чоловіком та почала жити окремо від матері. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла. Позивач засобами мобільного зв'язку зв'язався з відповідачем, однак останній свої батьківські обов'язки по відношенню до молодшої доньки виконувати відмовився. Відповідач повідомив, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно ОСОБА_4 та призначення її опікуном позивача. За такого, позивач за захистом прав та інтересів своєї неповнолітньої племінниці ОСОБА_4 , змушений звернутись до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 19.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 20.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання, призначене на 14.02.2024, сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку.
Позивач надав до суду заяву в якій просить провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач причини своєї неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
ОСОБА_3 надала до суду письмову заяву в якій просить розгляд справи провести за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Представник Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради надала до суду письмову заяву в якій просить розгляд справи провести за її відсутності.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 26.08.2010, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00019350908 від 10.01.2018.
Від спільного шлюбу в ОСОБА_5 та ОСОБА_2 народилось дві доньки: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим винкомом Олександрівської сільської ради міста Свердловська Луганської області, актовий запис №4, та рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 13.07.2011 по справ №2-1099/11.
Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 13.07.2011з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 14.03.2011 і до досягнення дітьми повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №422, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 39 років.
Свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 , актовий запис №23, та серії НОМЕР_4 , актовий запис №6, а також витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00019350908 від 10.01.2018 підтверджується, що ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_5 , та відповідно рідним дядьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що після смерті матері ОСОБА_5 проживає в родині позивача за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки №109, виданої 07.09.2023 Миколаївською гімназією №7 Миколаївської міської ради Миколаївської області, ОСОБА_4 є ученицею 9-Б класу, проживає з дядьком ОСОБА_1 у зв'язку зі смертю матері ОСОБА_5 . Батько - ОСОБА_2 , за даними класного керівника не бере участь у вихованні дитини, успішністю доньки не цікавиться, до школи не з'являється, не спілкується з вчителями, жодного разу не був на батьківських зборах.
Відповідно до висновку органу опіки і піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради №117/02.02.01-22/04/14/24 від 04.01.2024, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зі змісту вищевказаного висновку вбачається, що ОСОБА_2 , дізнавшись про смерть колишньої дружини, відмовився письмово від батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заперечує проти позбавлення його батьківських прав, з подальшою опікою та усиновленням дитини ОСОБА_1 . Власне рішення батько дитини мотивує тим, що не має можливості виїхати та бажає, щоб його донька була громадянкою України. До заяви надав завірену власноруч копію паспорту громадянина російської федерації. Стосунки з біологічним батьком є невизначеними, оскільки дитина досить тривалий час з ним не спілкується, пам'ятає, що бачила його ще у дитинстві. По відношенні до батька відчуває злість та образу через те, що він не приймає участі у її житті, не дзвонить, не приїздить в Україну, не виконує сумлінно свої батьківські обов'язки. З боку батька не відчуває любові, захисту, підтримки, піклування, розуміння її потреб.
Статтею 150 СК України передбачені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Згідно частини четвертої статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (пункт 2 частина перша стаття 164 СК України).
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов'язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.
Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийняті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Вивчивши матеріали справи, враховуючи характер поведінки відповідача, його відношення до виконання своїх батьківських обов'язків, ту обставину, що відповідач тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, повністю ухилився від виховання своєї дитини, не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, визнання ним позовних вимог, а також висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення його батьківських прав, суд вважає, що позовні вимоги позивача про позбавлення відповідача батьківських прав обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд роз'яснює відповідачу право на поновлення батьківських прав, передбачене статтею 169 СК України.
Вирішуючи питання про встановлення піклування над неповнолітньою дитиною та призначення піклувальником позивача, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до частини першої, другої статті 243 СК України та частини першої статті 58 ЦК України опіка встановлюється над дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідна служба у справах дітей зобов'язана протягом двох місяців підготувати комплект документів, який підтверджує набуття дитиною статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування. Статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, надається відповідно до законодавства.
В силу частин першої та другої статті 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Органи опіки та піклування забезпечують, серед іншого, вирішення питань щодо: встановлення статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування; надання опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, та застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; соціального захисту і захисту особистих, майнових, житлових прав та інтересів дітей.
Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, зокрема набуття дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей, які залишились без батьківського піклування, визначено Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 (далі - Порядок).
Згідно з положеннями Порядку наданню дитині статусу позбавленої батьківського піклування та взяттю її на відповідний облік передує низка заходів уповноважених органів, пов'язаних із встановлених певних фактів: проведення обстеження умов перебування дитини, стану здоров'я та з'ясування обставин, за яких дитина залишилася без батьківського піклування.
Відповідно до частин першої та другої статті 244 СК України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.
Опікун, піклувальник зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування (частина перша стаття 249 СК України).
Відповідно до частини третьої статті 60 ЦК України суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
Проте суду не було надане подання Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про призначення ОСОБА_1 піклувальником над неповнолітньою ОСОБА_4 .
Таким чином, з огляду на те, що у суду відсутнє подання органу опіки та піклування про встановлення опіки над неповнолітньою дитиною, а системний аналіз вищевказаних норм вказує на те, що вирішення питань, які стосуються встановлення піклування є дискреційними повноваженнями органу опіки та піклування, в задоволенні позову в частині встановлення піклування необхідно відмовити.
Статтею 65 ЦК України передбачено, що до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично позбавлена батьківського піклування, суд, виходячи з положень частини п'ятої статті 167 СК України, вважає необхідним передати його на опікування Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради до призначення піклувальника.
Вирішуючи питання про стягнення аліментів на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої, третьої статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Відповідно до частини першої статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
З аналізу вищезазначених положень чинного законодавства вбачається, що звернутись до суду з вимогою про стягнення аліментів на утримання дитини має право, зокрема законний представник дитини, разом з яким проживає дитина.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи, що суду не наданого жодного належного доказу на підтвердження того, що позивач є законним представником ОСОБА_4 , а також повноважень останнього на її представництво, крім того, суд дійшов до висновку щодо недоцільності призначення позивача піклувальником ОСОБА_4 , тому суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача, який не є законним представником ОСОБА_4 , аліментів на її утримання, а тому вважає доцільним відмовити у задоволенні вимог в цій частині.
На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн., витрати на оплату якого понесені позивачем при зверненні до суду.
Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, встановлення піклування над дитиною та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Передати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на піклування Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради до призначення піклувальника.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.).
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце реєстрації: місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ;
треті особи - ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, місцезнаходження: м. Миколаїв, просп. Богоявленський, 1.
Повний текст судового рішення складено 05.03.2023.
Суддя І.В.Коваленко