Справа № 489/1354/24
Номер провадження 2-н/489/301/24
Ухвала
про відмову у видачі судового наказу
05 березня 2024 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі судді Кокорєва В. В., розглянувши заяву стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто для людей" (далі - ТОВ "Місто для людей" або заявник) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення суми боргу за надання послуги з управління багатоквартирним будинком з боржників - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
встановив
Заявником подано до суду заяву про стягнення суми боргу за надання послуги з управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до положень ч. 9 ст. 165 ЦПК України у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Як вбачається з відповіді Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 28.02.2024 боржник ОСОБА_2 зареєстрованою не значиться.
За таких обставин, враховуючи неможливість встановлення зареєстрованого місця проживання боржника, суд дійшов висновку про те, що необхідно відмовити у видачі судового наказу щодо боржника ОСОБА_2 .
Разом з тим, суд роз'яснює, що заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Що стосується боржника ОСОБА_1 , то суд зазначає наступне.
Як вбачається з Витягу з реєстру територіальної громади м. Миколаєва від 28.02.2024 за адресою, за якою надавалися комунальні послуги ( АДРЕСА_1 ) зареєстрованим є ОСОБА_3 .
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.02.2024, квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_2 (1/2 частки) та ОСОБА_3 (1/2 частки).
В постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 зазначено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №522/7683/13-ц від 20.09.2018 зазначено, що суд апеляційної інстанції виправив допущені судом першої інстанції помилки та, скасовуючи ухвалене ним рішення і частково задовольняючи позов, з урахуванням положень статті 319 ЦК України, правильно виходив з того, що в силу належності квартири на праві спільної часткової власності, кожен із співвласників має нести відповідальність відповідно до своєї частки у спільному майні, оскільки іншої домовленості між співвласниками щодо утримання квартири не встановлено, доказів визначення уповноваженого власника квартири не надано. Тягар утримання майна лежить на співвласниках квартири (стаття 322 ЦК України).
Аналізуючи постанову Верховного Суду від 20.09.2018 №522/7683/13-ц, суд приходить до висновку, що тягар утримання майна лежить на власнику квартири. Зазначений в заяві про видачу судового наказу боржник ОСОБА_1 не є власником майна, до якого надавалися комунальні послуги та не є зареєстрованим за вказаною адресою, щоб вирішити питання фактичного користувалися наданими комунальними послугами та покладення власником квартири обов'язок щодо утримання майна.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу.
Частиною першою статті 166 ЦПК України визначено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ч. 1, ч. 9 ст. 165 ЦПК України, суд
ухвалив
Відмовити у видачі судового наказу у справі № 489/1354/24 (номер провадження 2-н/489/301/24) за заявою ТОВ "Місто для людей" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення суми боргу за надання послуги з управління багатоквартирним будинком з боржників - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана ним протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В. В. Кокорєв