КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/5329/23
Провадження № 2-а/488/24/24 р.
Іменем України
05.03.2024 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого - судді Селіщевої Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Патрульної поліції про оскарження постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в обґрунтування якого вказав, що постановою серії БАД № 810811 від 22.12.2023 року, винесеною старшим інспектором відділу безпеки дорожнього руху УПП в Миколаївській області Тамарою С.В., він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП, якою на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді 1 020 грн. штрафу. Позивач отримав цю постанову рекомендованим листом.
Згідно вказаної постанови 28.(12)11.2023 р. о 16 год. 40 хв. в Миколаївській області Первомайський район а/д Т 1510 «Арбузинка-Єланець-Нова Одеса» км 01000м по км 381850 м гр. ОСОБА_1 , будучи адміністративно відповідальною посадовою особою за експлуатаційне утримання даної ділянки автомобільної дороги (начальник Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області), порушив вимоги п. 4.9 стандартів ДСТУ 3587-2022, що виразилось у наявності снігового накату, зимової слизькості через 14 годин після припинення снігопаду, чим порушив п. 1.5. ПДР України».
Вказану постанову позивач вважає безпідставною, необґрунтованою, і такою, що була винесена з порушенням діючого законодавства через те, що:
-він не був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, внаслідок чого не зміг скористатися своїми правами, встановленими ст. 268 КУпАП та надати свої пояснення з приводу правопорушення;
-посадова особа відповідача не вказала належним чином дату та суть вчиненого адміністративного правопорушення. Зокрема, датою зазначено - 28. (12) 11.2023, а суть правопорушення полягала у порушенні позивачем як відповідальною особою п. 4.9 ДСТУ 3597:2022. Позивач з цього приводу зазначив, що вимоги до експлуатаційного утримування з зимовий період врегульовано Розділом 6 ДСТУ 3597:2022, за яким вимоги конкретизовані в залежності від рівня вимог до автомобільних доріг - товщина снігового накату після проведення робіт на дорогах 3-го та 4-го рівня не може перевищувати З см. та 10 см. відповідно. Тому, виходячи із вимог ДСТУ 3587:2022, сам по собі факт наявності снігового накату на дорозі не є достатнім для кваліфікації перевищення вимог ДСТУ 3587:2022 щодо снігового накату;
-у період 26-28 листопада 2023 року на півдні України спостерігалися різке погіршення погодних умов та стихійні явища у вигляді сильного снігу, хуртовини, зниження температури до -6°С з штормовим вітром 15-20 м/с. В зв'язку з цим виникла надзвичайно складна ситуація на автомобільних дорогах, тому з метою недопущення потрапляння транспорту в затори та необхідністю проведення робіт із забезпечення проїзду, у повній відповідності до Порядку тимчасового обмеження або заборони руху транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на окремих ділянках автомобільних доріг загального користування, затвердженого Постановою КМУ № 879 від 27.06.2007 р., було тимчасово закрито рух усіх категорій транспортних засобів. В свою чергу це виключає можливість порушення правил безпеки руху на вказаній ділянці автодороги;
-позивач вказав, що акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі разом з відповідними замірами та схемою про умови та стан шляху, до оспорюваної постанови не додавався, і ні позивач ні інші співробітники Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області, до їх складення не залучалися. При цьому остання виконує функції замовника робіт та послуг з будівництва, реконструкції, ремонтів та утримання автомобільних доріг та іншого державного майна. На виконання цих функцій, Службою здійснюється комплекс робіт по організації закупівель робіт/послуг з ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Миколаївській області в межах виділеного бюджетного фінансування.
За результатами вказаних закупівель Службою укладаються відповідні договори з підрядними організаціями, зокрема, 20.11.2023 р.
між Службою та ТОВ «Ростдорстрой» укладено договір № 59-Б, предметом якого є експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Миколаївської області, у тому числі, автомобільної дороги загального користування державного значення Т-15-10. За цим договором ТОВ «Ростдорстрой» взяло на себе зобов'язання забезпечувати належне експлуатаційне утримання вказаної автомобільної дороги та безпеку руху на ній;
-у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Посилаючись на таке, позивач просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії БАД № 810811 від 22.12.2023 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою судді від 01.01.2024 р. було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
Представник відповідача подав відзив, у якому заперечував проти позову через його необґрунтованість та безпідставність, просив відмовити у його задоволенні та посилався на те, що позивач був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності при обставинах, що викладені в оскаржуваній ним постанові. Представник відповідача вказав, що саме позивач, який займає посаду начальника Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області, і є замовником робіт з належного утримання автомобільних доріг, та відповідно є безпосереднім суб'єктом даного адмінправопорушення. Стосовно зазначення в оспорюваній позивачем постанові невірного пункту ДСТУ 3587:2022, то це представник відповідача вважає технічною помилкою, яка не впливає на суть правопорушення та не є підставою для скасування постанови. Крім цього, представник відповідача посилався на те, що позивач неодноразово та належним чином повідомлявся про дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, тому у посадової особи відповідача були передбачені законом підстави для розгляду справи у його відсутність.
Дослідивши надані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом тощо.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.
У статті 1 Конституції України, Україна проголошується правовою державою.
Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини та громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. Зобов'язання держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних і справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплено як основоположні принципи в Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі передбачені ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно із п. 1.5 Правил дорожнього руху України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 3 статті 12 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, зокрема, що посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані:
-забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;
-при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху;
-впроваджувати у повному обсязі заходи щодо безпеки дорожнього руху при здійсненні будівництва, реконструкції та ремонту доріг, вулиць та залізничних переїздів;
-позначати місця виконання робіт, місця, де залишено на дорозі, вулиці, залізничному переїзді машини і механізми, будівельні матеріали тощо, відповідними дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами, а в темний час доби і при тумані - сигнальними вогнями, передбаченими діючими нормами;
-по закінченні робіт на дорозі, вулиці, залізничному переїзді негайно привести їх у стан, що забезпечує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів і пішоходів, та впорядкувати зони відчуження;
-у разі забруднення проїзної частини доріг, вулиць, залізничних переїздів невідкладно здійснювати заходи для їх очищення і своєчасного попередження учасників дорожнього руху про загрозу безпеці руху, що виникла;
-обладнувати їх технічними засобами регулювання дорожнього руху;
-виявляти аварійно-небезпечні ділянки та місця концентрації дорожньо-транспортних пригод та забезпечувати здійснення у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення умов та організації дорожнього руху для забезпечення його безпеки;
-своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами;
-щомісяця проводити лінійний аналіз аварійності.
Відповідно до ст. 24 вказаного Закону власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Постановою КМУ № 198 від 30.03.1994 р. були затверджені Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони (далі - Правила), дія яких поширюються на автомобільні дороги загального користування, вулиці і дороги міст та інших населених пунктів, залізничні переїзди (далі - дорожні об'єкти), у межах смуги їх відведення та “червоних ліній” відповідно і є обов'язковими для власників дорожніх об'єктів, органів, що здійснюють управління ними, та їх користувачів, а також для підприємств та організацій, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об'єктів (п. 1 Правил).
Пунктом 2 Правил визначено, що ремонт і утримання автомобільних доріг забезпечується Агентством відновлення (автомобільних доріг загального користування державного значення), підприємствами та організаціями, уповноваженими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними та Севастопольською міською держадміністраціями (автомобільних доріг загального користування місцевого значення), підприємствами або балансоутримувачами, утвореними або визначеними органами місцевого самоврядування відповідно до частини першої статті 15 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” (вулиць і доріг міст та інших населених пунктів) (далі - підприємства та організації, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об'єктів). Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування та інших видів автомобільних доріг може здійснюватися на основі довгострокових (до семи років) договорів (контрактів) відповідно до частини другої статті 6 Закону України “Про автомобільні дороги”.
Із наявної у матеріалах справи копії договору № 59-Б від 20.11.2023 р., укладеного між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (як Замовником) та ТОВ «Ростдорстрой» (як Підрядником), вбачається, що Підрядник зобов'язався надавати послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Миколаївської області, строком по 30.04.2024 року, відповідно до норм і правил, і зокрема, згідно ДСТУ 3587:2022.
В силу Розділу 4 вказаного договору Замовник зобов'язаний, зокрема, сплачувати за належним чином виконані роботи, приймати виконані роботи та має право контролювати виконання робіт у строки, встановлені цим договором та відмовитися від прийняття закінчених робіт у разі виявлення порушення договірних умов, будівельних норм і правил під час виконання робіт тощо.
Пунктом 5 Правил визначено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, користувачі дорожніх об'єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов'язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об'єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об'єктів, забрудненню навколишнього середовища.
Згідно п. 11 Правил власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, підприємства та організації, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об'єктів, зобов'язані, зокрема:
-своєчасно і якісно виконувати роботи з ремонту та утримання дорожніх об'єктів відповідно до Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджених наказом Мінрегіону від 14 лютого 2012 р. № 54, ДСТУ 3587:22 “Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги. Вимоги до експлуатаційного стану”, ДСТУ 8749:2017 “Безпека дорожнього руху. Огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт”;
-постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух;
-контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями;
-вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції оперативно вносити зміни до схеми організації дорожнього руху;
-своєчасно сповіщати місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і користувачів автомобільних доріг про строки і порядок закриття або обмеження руху транспортних засобів, стан дорожнього покриття, рівень аварійності на відповідних ділянках, гідрометеорологічні та інші умови.
Пунктом 1.3. Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 54 від 14.02.2012 р. (далі - Технічні правила) дається визначення деяких термінів, зокрема, «сніговим накатом» є - ущільнення (трамбування) снігу колесами транспортних засобів. «Утримання вулично-дорожньої мережі у зимовий період» - комплекс заходів щодо забезпечення безпечного та безперебійного руху на вулицях, дорогах, місцевих проїздах, тротуарах у зимовий період, що включає захист вулично-дорожньої мережі від сніжних заметів, боротьбу з ожеледицею та очищення від снігу.
Утримання вулиць та доріг у зимовий період визначає Розділ V Технічних правил.
Вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць населених пунктів, залізничних переїздів та технічних засобів організації дорожнього руху встановлені ДСТУ 3587-2022, які набрали чинності з 01.12.2022 року.
Розділом 6 ДСТУ 3587-2022 визначені вимоги до експлуатаційного утримування доріг у зимовий період.
Постановою КМУ № 879 від 27.06.2007 р. затверджений Порядок тимчасового обмеження або заборони руху транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на окремих ділянках автомобільних доріг загального користування (далі - Порядок № 879). Цей Порядок визначає дії уповноважених підрозділів Національної поліції, підпорядкованих Агентству відновлення служб автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі або уповноважених ним підприємств та організацій (далі - дорожні підприємства), Укртрансбезпеки або її територіальних органів у разі виникнення на окремих ділянках автомобільних доріг загального користування умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху або можуть призвести до пошкодження та руйнування автомобільних доріг.
Згідно п. 2 Порядку № 879 умовами, за яких створюється загроза безпеці дорожнього руху або можуть бути пошкоджені та зруйновані автомобільні дороги (далі - небезпечні умови), є, зокрема: несприятливі погодні умови (ожеледь, ожеледиця, сильний снігопад, вітер, який спричиняє утворення снігових переметів на проїзній частині, спека тощо).
У разі надходження інформації про виникнення небезпечних умов на ділянці автомобільної дороги уповноважені підрозділи Національної поліції і дорожні підприємства, що обслуговують зазначену ділянку, вживають заходів для перевірки інформації, повідомляють уповноважені підрозділи Національної поліції, відповідні територіальні органи Укртрансбезпеки та служби автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі, які приймають рішення про обмеження або заборону руху на такій ділянці відповідних категорій транспортних засобів, підрозділи ДСНС, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та інші заінтересовані органи.
Працівники дорожнього підприємства залежно від прийнятого рішення (обмеження або заборона руху, організація об'їзду тощо) негайно облаштовують ділянку автомобільної дороги, на якій виникли небезпечні умови, технічними засобами організації дорожнього руху згідно з установленими вимогами та забезпечують їх належне утримання. Дорожні знаки та технічні засоби організації дорожнього руху, які використовуються при цьому, повинні відповідати встановленим вимогам.
У разі неможливості негайного облаштування ділянки автомобільної дороги, на якій виникли небезпечні умови, технічними засобами організації дорожнього руху для її позначення використовуються штатні засоби, а також підручні матеріали, якими укомплектовано патрульні автомобілі Національної поліції. При цьому на зазначеній ділянці до моменту облаштування її всіма необхідними технічними засобами організації дорожнього руху несуть службу поліцейські (пункти 4-6 Порядку № 879).
Про обмеження або заборону руху на ділянках автомобільних доріг, наявні стоянки, що охороняються, і об'єкти дорожнього сервісу служби автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі інформують учасників дорожнього руху, населення через засоби масової інформації та шляхом установлення відповідних інформаційних щитів на перехрестях доріг, біля адміністративних споруд дорожньо-експлуатаційних організацій та в інших місцях зосередження транспортних засобів (п. 9 Порядку № 879).
Контроль за дотриманням учасниками дорожнього руху режиму обмеження або заборони руху на автомобільних дорогах здійснюється поліцейськими патрульної поліції (п. 11 Порядку № 879).
Із матеріалів справи вбачається, що у зв'язку зі значним погіршенням погодних умов у вигляді сильного снігу і ожеледиці, та з метою недопущення заторів у русі і забезпечення оперативної обробки покриття протиожеледними матеріалами, на ділянці автомобільної дороги Т-15-10 /Н-24/, було заборонено рух для проїзду всіх категорій транспортних засобів з 20 год. 00 хв. 26.11.2023 р., що підтверджується копією повідомлення за № 1874/04-17 від 26.11.2023 р. (а.с. 48). Обмеження руху було знято з 16 год. 00 хв. 29.11.2023 року, що підтверджується копією повідомлення за № 1912/04-17 від 29.11.2023 р. (а.с. 49). Дане підтверджується наявними у справі копіями відповідних повідомлень, винесених начальником Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області, позивачем по даній справі - ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 140 КУпАП, - порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За загальним правилом склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він містить: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт та суб'єктивну сторону.
Щодо складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, то об'єктом правопорушень, передбачених даним складом, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об'єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт. Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею, характеризується наявністю як умислу, так і необережності. Суб'єктом правопорушень, передбачених ч.1 ст.140 КУпАП, є посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність тощо.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі", затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 4 Розділу І та п. 2 Розділу ІІІ Інструкції, - у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, зокрема, за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП) (п. 8 Розділу ІІІ Інструкції).
Відповідно до ч. 3 розділу ІІ Інструкції, при складанні постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбаченої частинами першою третьою статті 140 КУпАП (коли протокол не складається), до неї необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 2) з відповідними замірами та схемою про:
1) пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху;
2) самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху;
3) перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття;
4) пошкодження асфальтобетонного покриття доріг унаслідок руху машин на гусеничному ходу;
5) умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху;
6) порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій;
7) порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна бути заслухана, досліджені докази і вирішені клопотання (п. 9 розділу ІІІ Інструкції).
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п. 10 розділу ІІІ Інструкції).
Зі змісту оскаржуваної позивачем постанови серії БАД № 810811 від 22.12.2023 р. вбачається, що ОСОБА_1 , будучи адміністративно відповідальною посадовою особою за експлуатаційне утримання даної ділянки автомобільної дороги (начальник Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області), порушив вимоги норми стандартів ДСТУ 3587-2022 п. 4.9., що виразилось у наявності снігового накату, зимової слизькості через 14 годин після припинення снігопаду, чим порушив п. 1.5. ПДР України. Своїми діями він скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 1 020 грн. У даній постанові міститься посилання на порушення позивачем вимог П. 4.9 ДСТУ 3587:2022.
Постанова містить посилання на акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 28.12.2023 р.
Даючи правову оцінку оспорюваній позивачем постанові, суд вважає необхідним зазначити, що вимоги до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення визначені ст. 283 КУпАП, згідно якої постанова повинна містити:
-найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
-дату розгляду справи;
-відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
-опис обставин, установлених під час розгляду справи;
-зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
-прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
-дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
-транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
-технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
-розмір штрафу та порядок його сплати;
-правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
-відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Зі змісту спірної постанови вбачається, що посадова особа відповідача вказала датою адміністративного правопорушення - 28. (12) 11.2023 р. При цьому акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, зазначений у постанові, датований - 28.12.2023 р., тобто після винесення оскаржуваної позивачем постанови - 22.12.2023 р. Складений він був посадовою особою відповідача одноособово, без свідків та позивача (його представника), без відповідних замірів та схем, які характеризують умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху, що визначено ч. 3 Розділу ІІІ Інструкції, положення якої судом наведено вище.
Крім цього, в оспорюваній постанові зазначено про порушення позивачем п. 4.9. ДСТУ 3587:2022, хоча вимоги до експлуатаційного утримування в зимовий період визначені Розділом 6 ДСТУ 3587:2022, а не п. 4.9., як це зазначено у постанові.
Саме формулювання правопорушення у постанові, суд вважає абстрактним, не визначеним та не конкретизованим.
Суд не може прийняти до уваги доводи представника відповідача, викладені ним у відзиві, щодо технічної помилки, яка на його думку, не впливає ні на суть правопорушення ні на правомірність даної постанови.
Так, дійсно, технічна помилка, зокрема, у даті складення постанови про вчинення адміністративного правопорушення за доведеності факту вчинення такого правопорушення не може бути підставою для скасування постанови (постанова ВС/КАС № 459/1801/17 від 24.12.2019 р.).
Однак, у даній справі суд не може віднести до технічної помилки одночасне некоректне зазначення: дати вчинення адміністративного правопорушення; нормативного акту, що передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення і дату доданого до постанови акту обстеження вулично-шляхової мережі. Тим більше, що відповідачем, на думку суду, не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Також суд не може залишити поза увагою доводи позивача про те, що посадова особа відповідача розглянула справу у його відсутність та без належного повідомлення. Суд знаходить такі доводи обґрунтованими через те, що матеріали справи та поданого представником відповідача відзиву, не містять доказів належного повідомлення позивача про дату розгляду його справи. Так, із доданого до відзиву повідомлення за вих. № 19377/41/16/01-2023 від 19.12.2023 р., вбачається, що позивач та директор ТОВ «Ростдорстрой» ОСОБА_2 запрошувалися до підрозділу патрульної служби з метою розгляду справи про адміністративне правопорушення за фактом неналежного зимового експлуатаційного утримання автомобільної дороги Т-1510, яке було призначено на 22.12.2023 р. на 10 год. 00 хв. Згідно доданого реєстру рекомендованих відправлень Укрпошти, це повідомлення було направлено на адресу Служби відновлення та розвитку 20.12.2023 р., і даних про те, що воно було отримано позивачем (чи уповноваженою особою Служби), матеріали справи не містять.
Суд вважає необхідним зазначити, що право бути вислуханим під час розгляду його справи, дійсно віднесено до одного основних складових (принципів) адміністративної процедури.
Відповідно до п.9 ч. 2 ст.2 КАС України особа має право на участь у процесі прийняття рішення, яке стосується її інтересів.
Право бути почутим - складова частина принципу верховенства права. Суб'єкт владних повноважень повинен застосовувати його, приймаючи рішення, що матиме вплив на права, свободи чи інтереси особи, особливо, якщо це рішення може мати несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймають рішення, має право бути вислуханою суб'єктом владних повноважень: вона може наводити обставини та докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо. Цей принцип не є формальним, оскільки порушення права особи бути вислуханою, має наслідком протиправність ухваленого суб'єктом владних повноважень рішення, у тому разі, якщо особа мала повідомити інформацію чи надати пояснення.
У п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України", суд зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
Крім цього, доказів того, що саме позивач є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, відповідачем не надано. Більше того, у відзиві представником відповідача заявлено клопотання про витребування посадових інструкцій начальника Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області та директора ТОВ «РОСТДОРСТРОЙ», з чого суд робить логічний висновок, що на час розгляду адміністративної справи та винесення спірної постанови, у посадової особи, яка розглядала справу, були відсутні нормативні акти щодо посадових обов'язків позивача. За відсутності вказаних даних, притягнення позивача до адміністративної відповідальності, видається необґрунтованим.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
-- залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
-- скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
-- скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
- змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Підсумовуючи вищевикладене, та з урахуванням того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, та не дотримано процедуру притягнення його до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку про неправомірність оскаржуваної позивачем постанови. Тому вважає необхідним скасувати постанову та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. ст. 5-6; 8-9, 11, 241 - 245, 250, 293, 295 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту Патрульної поліції про оскарження постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову серії БАД № 810811 від 22.12.2023 р., винесену старшим інспектором відділу безпеки дорожнього руху УПП в Миколаївській області Тамарою С.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП - скасувати, справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.І. Селіщева