вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.03.2024м. ДніпроСправа № 904/6634/23
за позовом Фізичної особи-підприємця Каніболоцької Ірини Валеріївни, м. Кам'янське Дніпропетровської області
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості
Суддя Крижний О.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Фізична особа - підприємець Каніболоцька Ірина Валеріївна звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість у розмірі 168 911,05 грн, з яких 130250,00 грн - основний борг та 38661,05 грн - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю товару №158/13/60ВО від 14.03.2023 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.
Ухвалою суду від 08.01.2024 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов. Ухвалу суду від 08.01.2024 про відкриття провадження у справі, у якому запропоновано відповідачеві у п'ятнадцятиденний строк з дати відкриття провадження у справі подати відзив, доставлена останньому до електронного кабінету 08.01.2024 о 23:51, що підтверджується відповідною довідкою.
Пунктом 2 ч. ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження у справі 09.01.2024, відповідно останнім днем строку на подання відзиву є 25.01.2024.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору про закупівлю товару, строк дії договору, умови та надання поставки товару, строк та порядок розрахунків, наявність часткових оплат, наявність заборгованості покупця, періоди прострочення виконання зобов'язань.
14.03.2023 між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та Фізичною особою - підприємцем Каніболоцькою Іриною Валеріївною (постачальник) укладено договір №158/13/60ВО про закупівлю товару, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в п.1.2 договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар.
Згідно з п. 1.2 договору постачальник зобов'язуються поставити Деревина, код ДК 021:2015-0341 (ліс будівельний, дошка обрізна) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору.
У відповідності з п.3.1 договору сума (ціна) договору, відповідно до Специфікації №1 становить 270 250,00 грн без ПДВ (платник єдиного податку).
Пунктом 4.2 договору передбачено, що покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту його поставки протягом 14 робочих днів.
Відповідно до п. 5.1 договору поставка товару здійснюється партіями в період березень-травень 2023 року. Обсяг кожної партії уточнюється у заявках підписаних працівниками покупця. Термін поставки кожної партії товару протягом 10 робочих днів після отримання заявки. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв'язку (факс, електронна пошта, тощо) з наступним направленням оригіналів документів на адресу вказану в цьому договорі (отримання постачальником оригіналу заяви є необов'язковим).
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 30.06.2023, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 11.1 договору).
Сторонами підписано Специфікацію №1 до договору про поставку товару на суму 270250,00 грн.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором позивачем надано видаткову накладну №13 про поставку товару на суму 270 250,00 грн.
Позивач зазначає, що відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар у розмірі 140000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №6050 від 12.05.2023 на суму 100000,00 грн, №11232 від 20.10.2023 на суму 20000,00 грн та №13284 від 01.12.2023 на суму 20000,00 грн.
Позивач звертався до відповідача із претензією №01/0404 від 04.04.2023 про сплату заборгованості за поставлений товар. Відповіді на претензію матеріали справи не містять.
Позивач стверджує, що відповідач у повному обсязі не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 130250,00 грн., що і стало причиною виникнення спору.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з умов договору (п.4.2) строк оплати поставленого товару є таким, що настав.
Доказів оплати заборгованості замовник не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.
Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням суд доходить висновку, що надані позивачем докази в підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем є більш вірогідними.
Враховуючи, що строк оплати за поставлений товар настав, розрахунок суми боргу позивачем здійснено правильно, тому вимога про стягнення основного боргу у розмірі 130250,00 грн підлягає задоволенню.
Крім основного боргу позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 38 661,05 грн за період з 04.04.2023 по 04.12.2023.
Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.7.4 договору за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України. Відповідно до вимог ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України сторони в цьому договорі встановили інший розмір процентів, а саме 0 (нуль) процентів річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.
Надаючи аналіз статті 231 Господарського кодексу України в цілому, Велика палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 по справі № 904/4156/18 зазначила, що частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов'язання) у господарському зобов'язанні (пункт 6.25).
У пункті 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких її вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі №3-11гс11, від 04.02.2014 у справі №3-14гс14, від 05.04.2017 у справі №910/18894/16 та постановах Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2018 у справі №917/960/18, Північно-Західного апеляційного господарського суду від 01 04.2018 у справі №924/1136/18).
В пункті 7.4 договору визначено, що за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України.
Враховуючи, що штрафні санкції передбачені ч.2 ст. 231 ГК України застосовуються лише за порушення негрошових зобов'язань, а в даному випадку позивач нараховує штрафні санкції (відсотки) за порушення строків оплати, тобто за порушення грошового зобов'язання, суд доходить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 38 661,05 грн на підставі ч.2 ст.231 ГК України.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст.231 ГК України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 цього Закону).
Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що пеня це договірна санкція.
Разом з цим, укладений сторонами договір поставки не містить умов щодо розміру та порядку нарахування. Відтак, відсутня правова підстава для нарахування пені.
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.
За викладеного з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 130250,00 грн - основного боргу.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2069,68 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Фізичної особи-підприємця Каніболоцької Ірини Валеріївни до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд.2, ідентифікаційний код 14309787) на користь Фізичної особи-підприємця Каніболоцької Ірини Валеріївни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 130250,00 грн. (сто тридцять тисяч двісті п'ятдесят грн 00 коп) та судовий збір у розмірі 2069,68 грн. (дві тисячі шістдесят дев'ять грн 68 коп.)
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 05.03.2024
Суддя О.М. Крижний