465/9885/23
2/465/610/24
Іменем України
(заочне)
05.03.2024 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Дзеньдзюри С.М.,
за участю секретаря судового засіданняБалаболки В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що 09.10.2009 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований Франківським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №617. За час перебування у шлюбі у сторін народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказує, що сімейне життя із відповідачем поступово погіршилося, у них абсолютно різні погляди на життя, шлюбних стосунків не підтримують, з березня 2023 року спільно не проживають, рідко спілкуються, сім'я фактично припинила своє існування. Окрім того, ОСОБА_2 вчиняє стосовно неї домашнє насильство психологічного характеру.
Враховуючи вищевикладене, просить розірвати шлюб з відповідачем.
Позивачка в судове засідання 05.03.2024 року не з'явилася, однак до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечила.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча й належним чином, в порядку, передбаченому ЦПК України, повідомлявся про дату, час та місце проведення такого.
Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідачу ОСОБА_2 скеровувалася копія ухвали Франківського районного суду м.Львова від 05.02.2024 року про відкриття провадження у справі, копія позовної заяви з доданими до неї документами на адресу його зареєстрованого місця проживання - АДРЕСА_1 , засобами поштового зв'язку рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0690223333423, яке повернулось на адресу суду з конвертом з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю фізичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (далі Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих правил (пункт 94 правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на фізичну особу.
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.
Окрім цього, повістка про виклик до суду на 05.03.2024 року скеровувалась відповідачу ОСОБА_2 повідомленням у додаток "Viber", що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток "Viber" від 06.02.2024 року.
Відтак, відповідач був завчасно повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; відзиву та будь-яких інших клопотань у визначений ухвалою суду строк до суду не подали.
Відповідно до ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Окрім цього, частиною другою статті 223 ЦПК України передбачені виключні випадки, за яких суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Враховуючи вищевикладене, оскільки від відповідача жодних клопотань до суду не надходило, підстав для відкладення судового засідання, передбачених ст.223 ЦПК України, суд не вбачає.
Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Наявних у справі матеріалів про права та обов'язки сторін, достатньо для її розгляду у відсутності відповідача.
Тому суд вважає, що слід згідно ст.280 ЦПК України проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 09 жовтня 2009 року Франківським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис №617, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим 09.10.2009 року.
За час перебування у шлюбі у сторін народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, виданим 13.03.2010 року, серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, виданим 05.05.2011 року, серії НОМЕР_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, виданим 05.07.2013 року, серії НОМЕР_4 .
Згідно з ч. 2 ст. 140 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Згідно статті 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування подружжя до припинення шлюбних стосунків чи їх збереження є неприпустимим і є порушенням права на свободу та особисту недоторканість.
Відповідно до частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно з приписами частини 3 статті 105 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 Сімейного кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити, оскільки шлюб існує лише формально, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1073,60 гривень за подання позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 263-265, 280, 352 Цивільно-процесуального кодексу України, статтями 110, 112 Сімейного кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 09.10.2009 року Франківським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиціїї, актовий запис №617.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя Дзеньдзюра С.М.