Справа №463/1824/24
Провадження №1-кс/463/2050/24
02 березня 2024 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Львівського РУП № 1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України -
Слідчий слідчого відділу Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області, як сторона кримінального провадження, звернувся з клопотанням до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, та утримувати у Львівській установі виконання покарань № 19.
Визначити заставу у в розмірі 60 (шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Клопотання мотивує тим, що в провадженні Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області перебуває кримінальне провадження № 12024141360000831 від 01.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
В межах цього кримінального провадження ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України - у вчиненні відкритого викраденні чужого майна (грабежу), вчиненого в умовах воєнного стану.
Зокрема, ОСОБА_7 підозрюється в тому, що він 01.03.2024, близько 15 год. 18 хв. зайшов у приміщення ювелірного магазину «Амфора», що за адресою: м. Львів, проспект Свободи, буд. 25, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, у час запровадження воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента №64/2022, у зв'язку із озброєною агресією Російської Федерації, на території України з 05:30 год. 24.02.2022, який продовжений до 14.02.2024 на підставі Указу Президента України № 734/2023 від 06 листопада 2023 року, застосовуючи психологічне насильство відносно працівників ювелірного магазину «Амфора», відкрито викрав золотий перстень вартістю 6974 гривні, після чого, покинув місце події, тим самим вчинив відкрите викрадення чужого майна, завдавши матеріальних збитків на вказану суму.
Обґрунтованість підозри доводиться зібраними доказам. ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні умисного тякого кримінального правопорушення (злочину), за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що є достатньою та співрозмірною для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Перебуваючи на волі останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказаним в сукупності обґрунтовується необхідність обрання підозрюваному виняткового запобіжного заходу.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених у такому клопотанні. Менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вказаним у клопотанні ризикам, з приводу чого клопотання просить задовольнити. Обґрунтованість підозри доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Підозрюваний та його захисник - адвокат ОСОБА_8 проти обґрунтованості підозри заперечили, вважають, що до до підозрюваного підлягає застосуванню запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, у випадку визначення останньому застави просили застосувати до підозрюваного заставу в мінімальному розмірі, також просили врахувати, що батьки підозрюваного є особами з інвалідністю.
Оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, а також матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
До Єдиного реєстру досудового розслідування за номером 12024141360000831 від 01.03.2024 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Про підозру у вчиненні злочину ОСОБА_5 повідомлено 02.03.2024.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
У відповідності до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вказані обставини слідчий суддя розглядатиме окремо.
Чи існує обґрунтована підозра у вчиненні злочину?
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)). Хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.
Крім того, як зазначає ЄСПЛ, існують різні критерії доведеності необхідні для звинувачення (як правило, доведеність за відсутності обґрунтованих сумнівів) та переслідування (як правило, обґрунтована підозра у скоєнні злочину) особи. Отже, можуть бути звичайно такі випадки, коли обґрунтована підозра не призводить у результаті судового розгляду до засудження особи за відсутності обґрунтованих сумнівів. Однак, у таких ситуаціях держава має законний інтерес забезпечити, аби особи, щодо яких існує обґрунтована підозра у скоєнні злочину, не намагались ухилитися від правосуддя або підірвати належне проведення судового розгляду, у ході якого має бути розглянуто питання про їхню винність або невинність ( «СПРАВА LAVRECHOV ПРОТИ ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ», рішення від 20.06.2013, заява № 57404/08, п. 50).
Наявність обґрунтованої підозри є умовою sine qua non законності застосування запобіжного заходу.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, зокрема:
-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 01.03.2024;
-протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 01.03.2024, який підтверджує відкрите викрадення золотого перстня;
-протоколом огляду від 01.03.2024, згідно якого на відеозаписі наявний факт відкритого викрадення золотого перстня;
-протоколами допиту свідків;
-протоколом допиту потерпілого;
-іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Такі докази в об'єктивному взаємозв'язку вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , оскільки несуть в собі достатню кількість фактів та відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення.
При цьому, оцінюючи вказані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності слідчим суддею не встановлено істотного порушення прав та свобод людини при отриманні таких доказів.
Також, виходячи з фактичних обставин справи, на даний час слід погодитись з правильністю кримінально-правової кваліфікації дій ОСОБА_5 .
Відтак, керуючись стандартом «обґрунтована підозра» слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України.
Ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) чинити тиск на потерпілого та свідків;
3) вчинити інше кримінальне правопорушення;
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий суддя оцінку ризиків проведе з точки зору доказів, які підтверджують, що підозрюваний має реальну можливість здійснити відповідні дії на шкоду інтересам кримінального провадження.
В мотивах клопотання слідчий покликається виключно на існування ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Відповідно, враховуючи таку засаду кримінального провадження як диспозитивність слідчий суддя детального розгляне можливість існування цих ризиків та не буде перевіряти можливість існування інших ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Чи існує ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду?
Такий ризик слідчий суддя оцінить в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації (обставин) підозрюваного.
Санкція статті КК України, за якою підозрюється ОСОБА_5 передбачє покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. В силу вимог статті 12 КК України, вказаний злочин є тяжким.
В п. 36 рішення від 20.05.2010р., яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Крім того, суд притримується висновку, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova («Бекчиєв проти Молдови») п. 58).
Як уже зазначалось вище, існує обґрунтована підозра щодо вчинення тяжкого злочинну.
Вказане свідчить про те, що з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, загрози застосування міри покарання у виді позбавлення волі, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а відтак, вказаний ризик існує.
Щодо ризику незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.
При встановленні наявності даного ризику слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що ризик впливу на свідків та потерпілого існує і він не є мінімальним.
Чи існує ризик вчинення іншого кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя при оцінці даного ризику враховує те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, не працює, відповідно не має стабільного доходу, отже не має міцних соціальних зв'язків, тому може вчинити новий злочин, відтак даний ризик безумовно існує.
У підсумку, стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України.
Значення інших обставин в контексті встановлених ризиків.
Докази, які підтверджують винуватість підозрюваного слідчий суддя вважає вагомими, враховуючи також той факт, що доказів про протилежне сторона захисту не надала.
Підозрюваний народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , українець, громадянин України, уродженець та мешканець м.Запоріжжя, раніше не судимий.
Також відсутня інформація про наявність в підозрюваного тяжких патологічних захворювань, про що також не зазначала сторона захисту, з повідомлення сторони захисту батьки підозрюваного є особами з інвалідністю.
Як уже зазначалось вище, підозрюваний не має міцних соціальних зв'язків.
Репутація підозрюваного є істотно погішеною у зв'язку з підозрою у вчиненні тяжкого злочину.
Даних про те, що до підозрюваного застосовувались раніше запобіжні заходи клопотання не містить, як і не містить інформації про повідомлення підозрюваному про вчинення іншого кримінального правопорушення.
Проте такі обставини в світлі наведених вище фактичних даних та характеристики кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, не є настільки переконливими та вагомими, щоб виключити необхідність обрання запобіжного заходу, хоча слід визнати, в певній мірі вони зменшують значимість доведених ризиків.
Чи є інші більш м'які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК?
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам слід врахувати, що така оцінка стосується перспективних фактів. Зокрема, використовується стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж застава не зможуть запобігти встановленим ризикам лише за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК (частина 1 статті 184 КПК).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
Як уже зазначалось вище, в межах даного кримінального провадження стороною обвинувачення доведено існування двох ризиків, які направлені на переховування від органів досудового розслідування та/або суду, впливу на потерпілу та свідків, знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення і вказані ризики не є мінімальними, тому запобіжні заходи, які не мають ізоляційного характеру не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Також, слід врахувати, що подія кримінального провадження «тільки відбулась» і на даному етапі кримінального провадження існує найбільш активна фаза збирання доказів стороною обвинувачення, які матимуть важливе значення для встановлення істини у кримінальному проваджені. Очевидно, що саме на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжних заходів, які не мають ізоляційного характеру не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Наведені вище обставини в сукупності виключають можливість обрання менш суворого запобіжного заходу, а відтак, слід вважати встановленим, що стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України.
Обґрунтування розміру застави.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (частини 1, 3, 5 статті 22 КПК України).
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень КПК України (частини 1, 3 статті 26 КПК України).
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК).
Стаття 5 Конвенції розкриває питання права на свободу та особисту недоторканість.
Із структури статті 5 Конвенції, в цілому, та її 3 пункту, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007, заява №. 42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув'язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).
У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Повертаючись до обставин даної справи слідчий суддя враховує, що ймовірний злочин віднесений до категорії тяжких.
За змістом п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно клопотання орган досудового розслідування просить визначити підозрюваному заставу в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На думку слідчого судді, такий розмір застави достатньою мірою забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним для нього.
Тому, з огляду на обставини кримінального провадження та доведені ризики, необхідність покладення на підозрюваного зазначених у клопотанні обов'язків вважаю доведеною, оскільки такі об'єкти направлені на запобігання цим ризикам та не становитимуть непропорційного втручання в особисте життя особи.
Враховуючи складність кримінального провадження та обсяг дій, які необхідно вчинити для завершення досудового розслідування строк тримання під вартою слід визначити 60 днів з моменту фактичного затримання.
Керуючись вимогами статей 176-178, 181, 183, 194, 395 КПК України, слідчий судя,-
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19».
Строк дії ухвали становить шістдесят днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного затримання - з 16.15 год. 01 березня 2024 року.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 60 (шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680,00 грн. (сто вісімдесят одну тисячу шістсот вісімдесят гривень).
У випадку внесення вказаного розміру застави на відповідний рахунок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільняється з-під варти в порядку визначеному ч. 4 ст. 202 КПК України.
У випадку звільнення з-під варти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладаються такі обов'язки:
- прибувати до прокурора, слідчого, в провадженні якого перебуватиме вказане кримінальне провадження, та суду за першим викликом;
- не відлучатися за межі Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- утримуватися від спілкування із потерпілою та свідками в даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У випадку не внесення застави строк тримання під вартою закінчується 29 квітня 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 05.03.2024 о 13:40 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1