Справа №443/339/24
Провадження №3/443/218/24
іменем України
05 березня 2024 року місто Жидачів
Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Павлів А.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , непрацюючу,
за частиною 1 статті 184 КУпАП, -
встановив:
ОСОБА_1 ухилилася від виконання батьківських обов'язків, передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України щодо виховання своєї малолітньої дочки ОСОБА_2 , 2012 р.н., яке проявилося в тому, що 29.01.2024 близько 12 год 00 хв під час обстеження умов проживання в будинку брудно, речі розкидані, приготовленої їжі немає, а ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим вчинила правопорушення, передбачене частиною 1 статті 184 КУпАП.
ОСОБА_1 будучи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, на виклик суду не з'явилася, хоч про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Вирішуючи питання щодо можливості проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім цього, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Суд зауважує, що ОСОБА_1 не подавала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 05.03.2024 та не повідомляла суд про причини неприбуття на виклик суду, а також не подала інші клопотання щодо вжиття судом певних процесуальних дій, зокрема: про витребування доказів, виклик свідків тощо. Крім цього, матеріали справи не містять фактичних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 висловлювала усно або у письмовій формі аргументи щодо незаконності дій працівників поліції та складеного на неї протоколу.
З огляду на викладене, беручи до уваги належне і своєчасне повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи, суд вважає, що наявні обґрунтовані підстави для розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, виходячи з такого.
Відповідно до диспозиції частини 1 статті 184 КУпАП адміністративним правопорушенням є ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, доведена:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №554536 від 29.01.2024, згідно з яким ОСОБА_1 ухилилася від виконання батьківських обов'язків, передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України щодо виховання своєї малолітньої дочки ОСОБА_2 , 2012 р.н. (а.с.4);
рапортом від 29.01.2023, якими повідомлено начальника правоохоронного органу про встановлення обставин, які свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП (а.с.9);
письмовими поясненнями ОСОБА_1 по суті правопорушення, які узгоджуються з матеріалами справи та відповідають викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення обставинам (а.с.10);
свідоцтвом про народження від 01.11.2012, згідно з яким ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , 2012р.н. (а.с.8).
Проаналізувавши вищевказані документи, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми та повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.
Таким чином, суд всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним факт ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо виховання неповнолітньої дитини, тому її дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 184 КУпАП.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд враховує: характер вчиненого нею правопорушення; ступінь її вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому частиною 1 статті 184 КУпАП, яка доведена повністю; відсутність обставини, які пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, а тому вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції частини 1 статті 184 КУпАП у виді попередження. Накладення судом на ОСОБА_1 такого адміністративного стягнення є необхідним для досягнення мети його застосування.
З огляду на викладене та зважаючи на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір».
Керуючись статтями 23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, статтею 4 ЗУ «Про судовий збір»,
постановив:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, і накласти стягнення у виді попередження.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя А.І. Павлів