Справа № 442/8606/23
Провадження № 2-о/442/55/2024
іменем України
05 березня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Нагірної О.Б.
з участю секретаря судового засідання Томан Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобич в порядку окремого провадження справу № 442/8606/23 за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи відділу-служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради та ОСОБА_2 про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
встановив :
Заявник звернувся із заявою в порядку окремого провадження, просить встановити факт спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з липня 2020року, та встановити факт перебування дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою від 05.12.2024 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку окремого провадження 17.01.2024.
17.01.2024 розгляд справи відкладено на 20.02.2024 у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання.
20.02.2024 розгляд справи відкладено на 05.03.2024 у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання.
Заявник та його представник будучи належним чином повідомлені в судові засідання, призначені на 17.01.2024, 20.02.2024 та 05.03.2024 не з'явилися, про причину неявки в судові засідання суд не повідомили, від них не надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Таким чином, відповідно до ст.131 ЦПК України, суд визнає, що заявник та його представник повторно не з'явився до суду без поважних причин.
Із врахуванням наведеного, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи проведено без участі сторін та без застосування фіксування судового засідання технічними засобами.
Згідно положень ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 ст. 44 ЦПК України передбачено, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Суд повинен контролювати процесуальну поведінку осіб, які беруть участь у справі, так як на нього поширюється порядок цивільного судочинства, а значить обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, а також нести відповідальність за зловживання правом. В прямі обов'язки осіб, що беруть участь у справі, входить дотримання процесуальної дисципліни на протязі всього провадження у справі. Проте, суд вважає, що позивач зловживає своїми процесуальними правами.
Відповідно до вимог ч. 5 ст.223, п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його не з'явлення не перешкоджає розгляду справи.
При цьому, суд звертає увагу, що причини повторної неявки позивача до суду процесуального правового значення не мають, оскільки положення закону (ч.5 ст. 223 ЦПК України) направлене на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з'являються до суду, а позивач при цьому, і не з'являється в судове засідання, і не використовує передбачене законом право на процесуальне представництво в суді.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Законодавець у ст. 121 ЦПК України стосовно розумності процесуальних строків вказав, що строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.
В контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка поряд з практикою Європейського Суду з прав людини, є джерелом права в Україні «розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливість предмета спору для заявника».
Будучи ініціатором даного позовного провадження позивач повинен вживати заходи для всебічного та об'єктивного розгляду справи з дотриманням розумних строків, не порушувати баланс захисту як своїх прав, так і прав відповідача.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
Так, Європейський суд з прав людини відхилив скаргу заявника на порушення права доступу до суду, оскільки він не виявив належної зацікавленості у розгляді своєї справи (остаточне рішення у справі «Каракуця проти України» від 16.05.2017)), про що, зокрема, свідчить те, що він не звертався до суду за інформацією щодо її стану розгляду.
Листом Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Вивчивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що заявуОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення слід залишити без розгляду, роз'яснивши заявнику, що особа, заяву яку залишено без розгляду, має право звернутися до суду повторно після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст.247, п.3 ч.1 ст.257, 258-260 ЦПК України, суд
постановив:
заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи відділу-служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради та ОСОБА_2 про встановлення фактів, що мають юридичне значення залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 05.03.2024.
Суддя Нагірна О.Б.