Провадження № 2-а/641/4/2024 Справа № 641/6232/23
29 лютого 2024 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Богдан М.В.,
за участю представника позивача - Козарь А.М.,
секретаря Двірник О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якому просив поновити йому строк звернення до суду з даною заявою, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ № 7580773 від 22.08.2023 року, та закрити провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ №7580773 від 22.08.2023 року, складеною інспектором УПП в Хмельницькій області старшим лейтенантом поліції 1 батальйону 1 роти Васько Артуром Олеговичем, Прасолова І.В., було притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 122 КУПАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн у зв'язку з тим, що нібито 19.08.2023 року о 14 год. 08 хв. в с. Пирогівці дорога/Д М-30 Стрий-Ізварине він керував транспортним засобом KIA SORENTO НОМЕР_1 зі швидкістю 103 км/год, що на 53 км/год перевищує дозволену швидкість в населеному пункті. Швидкість зафіксовано на прилад Trucam TC000770, чим порушив п.12.4 ПДР - перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 50 км/год.
Позивач вважає, що вищезазначена постанова не відповідає дійсним обставинам справи та підлягає скасуванню, оскільки в даному випадку відсутня подія адміністративного правопорушення, оскільки він не керував транспортним засобом з перевищенням дозволеної швидкості руху в населеному пункті. Розгляд даної справи був формальний, оскільки все звелося до того, що поліцейський заповнив оскаржувану постанову. Оскаржувана постанова була винесена без його участі, а тому фактично розгляду справи, як це передбачено ст.280 КУпАП не відбулося. Вбачає відсутність правових підстав у поліцейського щодо винесення оскаржуваної постанови. Вказав, що постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ №7580773 від 22.08.2023 року винесена поліцейським необґрунтовано та з порушенням законодавчого порядку, як наслідок його не може бути притягнуто до адміністративної відповідальності в такий спосіб, і тому вважає за необхідне скасування оскаржуваної постанови для відновлення його порушених прав.
Крім того, зазначив, що в даному випадку оскаржувана постанова була винесена без його участі, копію оскаржуваної постанови працівником патрульної поліції йому вручено не було. З її змістом він зміг ознайомитися лише 13.09.2023 року, коли її було надіслано на його електронну пошту відповідачем по справі у відповідь на поданий ним запит, що підтверджується відповідним принт-скріном з електронної пошти. Отже, позовна заява подається в межах 10-денного строку з моменту ознайомлення зі змістом оскаржуваної постанови (закінчення строку припадає на вихідний день 23.09.2023 року, а тому останнім днем строку є понеділок 25.09.2023 року). Так, згідно з ч.6 ст. 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. А тому вважав, що в даному випадку наявні обґрунтовані підстави для поновлення йому строку звернення до суду з даною позовною заявою.
Від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, та зазначив, що посилання позивача на те, що він не керував транспортним засбом спростовуються відеозаписом з нагрудного відеореєстратора працівника поліції, а саме- інспектор після зупинки транспортного засобу підійшов до водія, вказав причину зупинки та повідомив, що буде проведено розгляд справи та ознайомив водія з нормами ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Дана подія зафіксована на нагрудний відеореєстратор (Додаток №1, файл «clip-O» час 14:09:20-14:11:37). На даному відео зафіксовано як водія було ознайомлено із фото та відеозаписом з приладу TruCam.
Після ознайомлення з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, водій ОСОБА_1 заявив клопотання про перенесення розгляду справи у зв?язку із бажанням скористатися правовою допомогою адвоката.
Вказане клопотання було задоволене інспектором та повідомлено водію дату, час та місце розгляду справи, а саме 22.08.2023р. о 19.00 в м. Хмельницький, провулок Коцюбинського 35/2 (Додаток №1, файл «сір-0» час 14:15:37), також в подальшому запропоновано отримати письмове повідомлення про запрошення до підрозділу поліції на вищевказані дату та час, однак водій ОСОБА_1 відмовився від отримання.
Водночас, інспектором правомірно відмовлено в задоволенні клопотанні про перенесення розгляду справи за місцем проживання порушника, адже згідно ч.1 ст.276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Крім того, спеціальною нормою, - 4.3 ст.258 КУпАП, визначено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Дані норми кореспондуються із положеннями пунктів 2, 3 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, відповідно до якої постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Також, зазначив, що водій ОСОБА_1 не був обмежений в праві користуватись правовою допомогою на місці зупинки, в тому числі в телефонному режимі, однак водій жодних дій спрямованих на реалізацію свого права не вживав.
Крім того в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які б підтверджували те, що гр. ОСОБА_1 реалізував своє право та скористався правовою допомогою адвоката, адже позовна заява та документи підписані безпосередньо позивачем, а тому є достатні підстави вважати про формальність вказаного клопотання, а не реальне бажання скористатися визначеними законом правами.
У відповіді на відзив позивач заперечив проти обставин викладених у відзиві, та наполягав на задоволенні позовних вимог. Зазначив, що представником відповідача не надано належних доказів, що знак, який вказує на назву населеного пункту був розміщений, а географічні координати зазначені на фото-додатку з приладу TruCam вказують в цілому на населений пункт, а не на місце розташування приладу TruCam.
Представник відповідача направив до суду заперечення до відповіді на відзив, в яких вказав, що прилад TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості руху, та розміщувався по зовнішньому периметру дороги шляхом тримання у руці. Пояснення позивача про те, що географічні координати вказують в цілому на населений пункт, а не на місце розташування приладу TruCam є надуманими. Щодо знаку, який вказує на назву населеного пункту, зазначив, що позивач всупереч позовним вимогам жодного разу про наявність/відсутність знаку не зазначав, як не зазначав про це і на місці зупинки, тому такі пояснення позивача виходять за межі підстав позову. Крім того, з відеозапису вбачається, що місце зупинки транспортного засобу позивача знаходиться біля автобусної зупинки з написом «Пирогівці».
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у самому позові та у відповіді на відзив.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, у відзиві на позов просив розглядати справу без його участі.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, заслухавши думку представника позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі та давши їм оцінку прийшов до наступного.
В позовній заяві позивач клопотав про поновлення строку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на отримання оскаржуваної постанови 13.09.2023 року.
Частиною першою статті 121 КАС передбачена можливість поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, за заявою учасника справи, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Враховуючи, що оскаржувана постанова була винесена без участі позивача, копію оскаржуваної постанови працівником патрульної поліції йому вручено не було, з її змістом він зміг ознайомитися лише 13.09.2023 року, коли її було надіслано на його електронну пошту відповідачем по справі у відповідь на поданий ним запит, що підтверджується відповідним принт-скріном з електронної пошти, суд приходить до висновку про поновлення позивачу строку оскарження постанови щодо нього.
Судом встановлено, що 22.08.2023 року інспектором взводу 1 роти 1 батальйону Управління поліції у Хмельницькій області Васько Артуром Олеговичем винесено постанову серії ЕАТ № 758077 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за порушення вимог ч. 4 ст. 122 КУпАП, у виді штрафу в сумі 1700,00 грн.
Із змісту постанови вбачається, що 19.08.2023 року о 14:08:52 в с. Пирогівці дорога/Д М-30 Стрий-Ізварине водій керував транспортним засобом KIA SORENTO НОМЕР_1 зі швидкістю 103 км/год, що на 53 км/год перевищує дозволену швидкість в населеному пункті. Швидкість зафіксовано на прилад Trucam TC000770, чим порушив п.12.4 ПДР - перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 50 км/год.
Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію»)
Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомьою статті 122.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Таким чином, здійснюючи розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 122 КУпАП на місці його вчинення, інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Частиною 4 ст. 122 КпАП України встановлено відповідальність, серед іншого, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину.
Згідно п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
У позовній заяві позивач вказує, що не погоджується з винесеною відповідачем постановою, оскільки правил дорожнього руху не порушував, оскільки транспортним засобом не керував, а фіксація швидкості руху його автомобіля за допомогою приладу TruCam, що використовувався в ручному режимі, суперечить вимогам Закону та здійснена на ділянці місцевості без встановлення знаків 5.45, 5.46, 5.76 ПДР України.
Суд вважає такі доводи позивача безпідставними, виходячи з наступного.
На підтвердження обставин справи відповідачем до відзиву на позовну заяву додано оптичний диск, на якому міститься відеозапис правопорушення, зафіксований пристроєм TruCam ТС000770 із зазначенням даних швидкості транспортного засобу марки KIA SORENTO КА4772 КР - 103 км/год., дати - 19.08.2023, часу- 14:08:45 та місцем фіксації - А/Д М30 Стрий Ізварино 287 км, координати 49°23'21.57" N 27°16'06.24"E, а також долучено свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, а саме приладу TruCam LTI 20/20 ТС000770, експертний висновок щодо лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 ТС000770.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки, виданого ДП "Укрметртестстандарт", лазерний вимірювач швидкості руху транспортних засобів TruCam LTI 20/20 ТС000770 відповідає вимогам технічної документації. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: ±2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год, ±1% в діапазоні від 201 до 320 км/год.
Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 17.11.2020 у справі №750/7575/20 дійшов висновку про те, що лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач ТгиСат також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі
Таким чином, посилання позивача на те, що використання приладу TruCam в ручному режимі суперечить вимогам законодавства, де зазначено, що фіксація швидкості руху автомобілів повинна здійснюватися лише в автоматичному режимі, є незмістовними, оскільки лазерний вимірювач відноситься саме до ручних вимірювачів, конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. При цьому, саме вимірювання прилад здійснює автоматично. Аналогічна позиція також викладена у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2021 по справі № 415/3010/21, постанові від 26.10.2021 року по справі № 263/1252/21.
Стосовно доводів позивача в частині відсутності на дорозі знаків про обмеження швидкості руху, а також знаків початку і кінця населеного пункту, фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху", суд зазначає наступне.
З оскаржуваної постанови вбачається, що місце вчинення правопорушення, а саме автодорога М30 Стрий Ізварино 287 км, є в межах населеного пункту- села Пирогівці, та що підтверджується координатами з приладу TruCam ТС00077 - 49°23'21.57" N 27°16'06.24"E.
Пунктом 12.9. «б» Правил дорожнього руху визначено, що водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 («Обмеження максимальної швидкості»), 3.31 («Зона обмеження максимальної швидкості»), або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
Відповідно до п.12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Пункт 1.10 ПДР України визначає значення термінів, зокрема: населений пункт забудована територія, в'їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.49 «Початок населений пункт», 5.50 «Кінець населеного пункту».
Дорожній знак 5.76 інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів саме щодо змонтованої техніки.
Прилад ТruCam не є автоматичним засобом вимірювальної техніки, а дорожній знак 5.76 ПДР України інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів саме щодо змонтованої техніки. При зупинці патрульного автомобіля наявність попереджувального знаку не є необхідною, адже фото-, відеофіксація здійснюється не постійно, а лише в момент наявності на дільниці дороги екіпажу патрульної поліції.
Інкриміноване позивачу правопорушення зафіксоване не в автоматичному режимі, перевищення швидкості руху відбулось в межах населеного пункту, що підтверджується географічними координатами, та фотозображеннями наданими відповідачем, згідно з якими на ділянці місцевості встановлені знаки - 5.49 «Початок населеного пункту «Пирогівці», 5.76 "Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху".
Крім того, з відеозапису з місця події з нагрудного реєстратора працівника поліції вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, на місці зупинки не заперечував, що правопорушення вчинене в межах населеного пункту, та на відеозаписі зафіксовано місце зупинки транспортного засобу позивача, а саме: біля зупинки громадського транспорту з написом «Пирогівці».
Щодо доводів позивача про те, що йому не було надано право скористатися правовою допомогою адвоката суд зазначає наступне.
Законодавством не визнана обов'язкова участь адвоката чи іншого фахівця у галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення та реалізація цього права позивачем не пов'язана з обов'язком інспектора відкласти розгляд справи чи терміново викликати фахівця у галузі права. Поліцейський, згідно із законодавством, лише ознайомлює особу із її правами, однак, виключно така особа вирішує, чи скористається він своїми правами та в який спосіб.
Крім того, з відеозапису з нагрудного реєстратора працівника поліції, вбачається, що на місці зупинки транспортного засобу працівниками поліції було роз'яснено ОСОБА_1 його права та обов'язки передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. ОСОБА_1 , наполягаючи на необхідності призначення йому адвоката, заявив клопотання про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення, після чого його клопотання було задоволено, та працівниками поліції було узгоджено дату час та місце розгляду справи - 22.08.2023 року, однак в зазначений час позивач не з'явився для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Приписами ч. ч. 1-2 ст. 276 КУпАП закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Вищевказане свідчить, що поліцейський жодним чином не перешкоджав позивачу у користуванні своїми правами, у тому числі, не обмежував у праві отримувати правову допомогу.
Аналізуючи наведену норму, яка встановлює, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтями 121-126 КУпАП (коли правопорушення вчинено водієм), можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників, суд дійшов висновку, що це питання вирішується на розсуд органу, який розглядає справу про адміністративне правопорушення. За такого правового регулювання, не можна вважати, що УПП у Хмельницькій області, розглянувши справу про адміністративне правопорушення за місцем його вчинення, діяло всупереч вимог частини 1 статті 276 КУпАП.
Таким чином, доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи і повністю спростовуються сукупністю доказів в матеріалах справи, та вибрану позицію позивача суд розцінює як лінію захисту та спробу уникнути відповідальності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено протиправність оскаржуваної постанови. Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що вина позивача у вчиненні інкримінованого правопорушення доведена належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 122 КпАП України, ст. 5, 6, 7, 9, 77, 241-247, 268, 271, 286 КАС України, суд-
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду із даним позовом.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, код ЄДРПОУ 40108646, місце знаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Суддя: М. В. Богдан