Справа №613/1964/23 Провадження № 1-кп/613/68/24
05 березня 2024 року м. Богодухів
Богодухівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богодухові клопотання прокурора Богодухівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 12023221010000586 від 19.09.2023 за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше судимого: 17 березня 2020 року Богодухівським районним судом Харківської області за ч. 2, ч. 3 ст.185, ч.1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки, 08 червня 2021 року Богодухівським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 186 КК України, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,-
У провадженні Богодухівського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, - злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
05.03.2024 у судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, обґрунтоване з посиланням на наявність ризиків, визначених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, та недостатність більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків. На думку прокурора, ризик переховування від суду підтверджується наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна, відсутністю у обвинуваченого постійного місця заробітку, що підтверджує неприв'язаність його до проживання у певній місцевості. Також прокурор вважає, що перебуваючи на волі, ОСОБА_7 може вчинити новий злочин, оскільки має не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, недноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, у т.ч. останній раз 08.06.2021 року Богодухвським районним судом Харківської області за ч.2 ст.186, ч.1 ст.71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, та знову вчинив умисний особливо тяжкий злочин проти власності, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення та антисоціальну спрямованість його поведінки. При цьому, ОСОБА_7 , який є працездатною особою, ніде не працює, у зв'язку з чим можна дійти висновку про схильність ОСОБА_7 до вчинення злочинів, у т.ч. злочинів проти власності як способу отримання доходу.
Наявність ризиків переховування від суду та вчинення нових умисних злочинів, на думку прокурора, унеможливлює застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання і домашнього арешту. Обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не здатне запобігти вищезазначеним ризикам. Враховуючи викладене, прокурор стверджує про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 строком на 60 днів.
Прокурор у судовому засіданні подане клопотання підтримала з підстав, викладених в останньому. Наполягала на наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Обвинувачений та захисник у судовому засіданні заперечували проти клопотання прокурора. Обвинувачений зазначив, що не має наміру незаконно впливати на свідків та потерпілого, при цьому, вони вже були допитані у судовому засіданні. Крім того, вказав, що до нього жодного разу не було застосовано привід, що вказує на належне виконання ним процесуальних обов'язків.
Захисник зазначив, що ризики, вказані прокурором, є недоведеними. ОСОБА_7 жодного разу не намагався ухилитися від досудового розслідування або суду, а ризик вчинення ОСОБА_7 нового кримінального правопорушення, передбачений пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України, є виключно гіпотетичним припущенням прокурора. Вказує, що прокурором не обґрунтовано неможливості застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Враховуючи викладене, вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою належним чином не обгрунтоване та не підтверджене жодними доказами. Крім того, оскільки на даний час допитані всі свідки та потерпілий, а отже, виключається наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, беручи до уваги стадію, на якій перебуває судовий розгляд, стверджує, що наразі відсутні підстави для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи викладене, захисник та обвинувачений просили суд замінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою домашнім арештом.
Потерпілий та представник потерпілого у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу підтримали.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши доводи клопотання про продовження строку запобіжного заходу, дослідивши письмові матеріали справи, зазначає наступне.
Ухвалою слідчого судді Богодухівського районного суду Харківської області від 21 вересня 2023 року до обвинуваченого ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 листопада 2023 року включно.
Ухвалами Богодухівського районного суду Харківської області від 15 листопада 2023 року та від 11 січня 2024 року продовжено дію запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком до 13 січня 2024 року та до 10 березня 2024 року відповідно.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан його здоров'я; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у нього постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; його майновий стан, наявність судимостей, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Судом встановлено, що підставою для обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слугувала обґрунтованість підозри у вчиненні обвинуваченим злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення була досліджена слідчим суддею під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , і наразі є предметом розгляду в рамках судового засідання. Оцінка обґрунтованісті цієї підозри та пред'явленого обвинувачення буде надана судом під час ухвалення одного з рішень, передбачених ст. 373 КПК України.
Судом враховано, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Як зазначено у п. 57 рішення Європейського суду з прав людини у справі «K.F. проти Німеччини» факти, які породжують підозру, не обов'язково мають такий саме рівень з'ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального розслідування, тобто факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку (рішення ЄСПЛ по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року).
При цьому, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», затримання та тримання особи під вартою можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою розгляду провадження, сприяти якому має тримання під вартою.
При оцінюванні наявності ризику переховування від суду судом взято до уваги відсутність у ОСОБА_7 офіційного працевлаштування, постійного місця роботи, постійного джерела доходу, дружини та дітей, що вказує на відсутність у нього прив'язки до певної місцевості та сталих соціальних зв'язків такого ступеня і характеру, який би виключав можливість переховування ОСОБА_7 від суду та був би достатнім для запобігання вчиненню ним нових правопорушень.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами прокурора про наявність ризику переховування від суду, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Щодо доводів захисника та обвинуваченого про відсутність фактів ухилення ОСОБА_7 від досудового розслідування чи суду, слід вказати, що стосовно обвинуваченого у даному кримінальному провадженні через два дні після початку досудового розслідування було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Отже, враховуючи характер обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу - тримання під вартою, що унеможливлює порушення процесуальних обов'язків, суд вважає, що дотримання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків протягом досудового розслідування та судового розгляду не свідчить про повне усунення ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України або зменшення його такою мірою, щоб це було достатнім для пом'якшення умов запобіжного заходу.
При цьому, судом при наданні оцінки наявності такого ризику взято до уваги не лише тяжкість інкримінованого обвинувачення та суворість ймовірного покарання, а й майновий стан обвинуваченого, відсутність місця постійної роботи, наявність судимостей та інші обставини, передбачені статтею 178 КПК України.
Крім того, судом взято до уваги, що ОСОБА_7 раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності за майнові злочини, має не зняту та не погашену судимість, засуджений останнього разу 08 червня 2021 року Богодухівським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 186 КК України, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, до цього - у 2020 році.
Наразі ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного корисливого злочину, який, за твердженням сторони обвинувачення, вчинений ним у вересні 2023 року, тобто, через два роки після останнього вироку суду.
Беручи до уваги викладене, а також з урахуванням відсутності у обвинуваченого постійного місця роботи та джерела заробітків, суд вважає підтвердженою наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України - ризику повторного вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
Проживання ОСОБА_7 у родині з батьками, на думку суду, не усуває ризику ані переховування від суду, ані вчинення повторного кримінального правопорушення.
Відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи та сталого доходу, на думку суду, унеможливлює дотримання обвинуваченим умов цілодобового домашнього арешту.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу (зокрема, особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту), на думку суду, не здатне запобігти вищезазначеним ризикам.
З огляду на викладене, суд вважає, що ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, встановлені під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, продовжують існувати та не зменшилися.
Обставин, які б свідчили про зменшення ризиків, наявність яких була підставою для обрання запобіжного заходу, обвинуваченим та захисником не наведено.
Обставин, які б у розумінні кримінально-процесуального закону свідчили про неможливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (наявність тяжких або хронічних захворювань тощо) судом не встановлено.
Згідно з п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Отже, враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 в разі визнання винним у вчиненні злочину, в якому він обвинувачується; відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків та постійного джерела доходу, беручи до уваги стадію, на якій перебуває судовий розгляд даного кримінального провадження, суд вважає за необхідне продовжити для обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 03 травня 2024 року включно.
Керуючись ст.ст. 176-178,183, 196, 197, 331, 371, 372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора Богодухівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.
У задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Продовжити дію запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 03 травня 2024 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1