Справа № 726/251/24
Провадження №2-а/726/12/24
Категорія 142
05.03.2024 м. Чернівці
Суддя Садгірського районного суду м. Чернівці Проскурняк І. Г. розглянувши справу за адміністративним позовом представника позивача Данищука Василя Вячеславовича, в інтересах позивачки ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Представник позивача Данищук В.В. звернувся до суду із адміністративним позовом, в інтересах позивачки ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В позові посилається на те, що у грудні 2023 року позивач дізналася, що у 3-му відділі ДВС знаходиться на виконанні постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ №340098 за вчинення адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 135 КУпАП.
Відповідно до постанови, яка винесена поліцейським взводу №1 роти №3 батальйону УПП в Чернівецькій області Мічкудан М.В., позивача визнано винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.135 КУпАП. Як зазначено у постанові, 30.08.2023 року позивач не пред'явив квиток у вартості 14 гривень та здійснив безквитковий проїзд в міському транспорті, автобусі №9. На позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 280 гривень.
Позивач вважає постанову не законною, не обґрунтованою та такою що не підлягає до виконання.
30.08.2023 року близько 17:00 год. позивач перебувала в автобусі №9 коли до неї підійшли контролери та просили пред'явити проїздний квиток. Однак, вона пред'явила пенсійне посвідчення. Але контролери не взяли до уваги пенсійне посвідчення та все одно вимагали проїздний квиток, або щоб позивачка вийшла з автобуса.
Після приїзду працівників поліції, які приїхали на виклик самого позивача, не було встановлено всіх обставин справи та не надано доступу до правничої допомоги.
Позивач вважає, що здійснюючи свій проїзд в громадському транспорті у м.Чернівці, на неї поширювались вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року №354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» ( пункт 1). Від так, вона, як особа, на яку поширювались пільги виконала вимоги щодо оформлення транспортної картки, однак її ще не отримала, будучи особою пенсійного віку, набула пільгове право щодо безкоштовного проїзду в громадському транспорті.
Окрім цього, позивач вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки у вказаній постанові зазначено про адміністративну відповідальність позивача за ч.2 ст.135 КУпАП, однак це не відповідає змісту цієї норми, яка містить частину 1.
Відповідно до ст.285 КУпАП копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
Як вбачається із постанови, копію постанови надіслано рекомендованим листом.
Просить суд скасувати постанову серії ГАБ №340098 по справі про адміністративне правопорушення. ( провадження по справі закрити).
Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Представник відповідача Управління патрульної поліції в Чернівецькій області спрямував до суду відзив на адміністративний позов в якому зазначив, що під час несення служби у м.Чернівці, 30.08.2023 року екіпажем патрульної поліції, було отримано виклик на службовий планшет «Конфлікт» за адресою м.Чернівці, просп.. Незалежності в якому заявник, контролер КП ЧТУ повідомила, що в неї виник конфлікт з пасажиркою ОСОБА_1 та повідомила, що просить направити екіпаж поліції так, як вищезазначений пасажир порушив правила проїзду громадським транспортом, а саме ОСОБА_1 здійснила безквитковий проїзд.
Після того, як екіпаж патрульної поліції прибув на місце, було розпочато встановлення обставин події, яка мала місце, заявник повідомила, що ОСОБА_1 здійфнсила проїзд в автобусі за маршутом №9, в той момент коли до неї підійшов контролер, вона не змогла пред'явити відповідний проїздний документ.
Після зясування усіх обставин поліцейським роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Чернівецьікй області сержантом поліції Мічкоданом М.В., було прийнято рішення в порядку ст..ст.222, 268-279, 283 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч.2 ст. 135 КУпАП.
Після чого позивачу було роз'яснено право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Сержант поліції виніс постанову за ч.2 ст. 135 КУпАП та наклав стягнення на правопорушника в розмірі 280 гривень, відповідно до санкції статті.
Згідно зі ст.285 КУпАП позивача було ознайомлено зі змістом постанови.
Вважає, що підставою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.135 КУпАП, є саме безквитковий проїзж пасажира, в тому числі проїзд без реєстрації або компонсування проїзного документа, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років в міському транспорті.
Просить суд відмовити в задоволені адміністративного позову, а постанову залишити в силі.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судом встановлено, що постановою ГАБ №340098 від 302 серпня 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення нею адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.135 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення в розмірі 280 гривень (а.с.6).
Частиною 2 статті 135 КУпАП передбачено, що безквитковий проїзд пасажира, в тому числі проїзд без реєстрації або компостування проїзного документа, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років: в міському транспорті тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості проїзду
Відповідно до ч. 1 розділу І Постанови КМУ № 176 від 18.02.1997 року «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» ці Правила визначають порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов'язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.
Порядок проїзду міським пасажирським автомобільним транспортом і його оплати, права та обов'язки пасажирів, а також відносини автомобільних перевізників і пасажирів під час надання транспортних послуг, враховуючи особливості транспортної інфраструктури та наявність автоматизованої системи обліку оплати проїзду, визначаються Правилами користування міським пасажирським автомобільним транспортом, затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування.
Постанова КМУ № 176 від 18.02.1997 року визначає правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту України.
У статті першій ЗУ «Про автомобільний транспорт» надано визначення автомобільний транспорт - галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами.
Автомобіль - колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантаж буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт.
Також в пункті 1.10 ПДР України зазначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Також цим пунктом дано і чітке визначення маршрутного транспортного засобу.
Маршрутні транспортні засоби (транспортні засоби загального користування) - автобуси, мікроавтобуси, тролейбуси, трамваї і таксі, що рухаються за встановленими маршрутами та мають визначені місця на дорозі для посадки (висадки) пасажирів.
Також пунктом 28 Постановою КМУ No 1735 від 23.12.2004 року встановлено, що пасажир безпосередньо здійснює оплату транспортих послуг за встановленим тарифом (вартістю).
А пунктом 33 цієї ж Постанови зазначає: безквитковий проїзд пасажира несплата проїзду протягом однієї або більше зупинок), в тому числі проїзд без реєстрації електронного квитка або компостування абонементного талона, а так само провезення без квитка/талона дитини віком від семи до шістнадцяти років тягне за собою адміністративну відповідальність згідно із законом.
У статті першій Закону України «Про автомобільний транспорт» надано наступні
визначення:
автоматизована система обліку оплати проїзду - програмно-технічний комплекс, призначений для здійснення обліку наданих транспортних послуг за допомогою електронного квитка;
електронний квиток - проїзний документ встановленої форми, який після реєстрації в автоматизованій системі обліку оплати проїзду дає право пасажиру на одержання транспортних послуг;
квиток - проїзний документ встановленої форми, який надає право пасажиру на одержання транспортних послуг;
Також абзацом другим частини 2 ст. 41 ЗУ «Про автомобільний транспорт» зазначено, що обов?язки пасажира де чітко вказано, мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення чи довідку, на підставі якої надається пільга, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - зареєструвати електронний квиток.
Тобто підсумовуючи усе вищевикладене, автобус є транспортним засобом, який передбачений конструктивно для перевезення пасажирів, тобто він с пасажирським. Також автобус рухається відповідно до встановленого маршруту руху, що робить його у свою чергу маршрутним транспортним засобом. Що вже у свою чергу вказує на те, що на пасажирка в особі ОСОБА_1 та автомобільного перевізника в особі КП ЧТУ поширюється дія Постанови КМУ Ne 176 від 18.02.1997 Року. А постанова КМУ No 1735 від 23.12.2004 року доповнює попередню постанову.
Підсумовуючи вищевикладене можна зробити висновок, що дії працівників поліції є законними та такими, що спрямовані на виконання своїх функціональних обов?язків та забезпечення безпеки та порядку.
Подаючи до суду позов, ОСОБА_1 зазначає, що на неї як на пенсіонера поширюється дія постанови КМУ М354 від 17.05.1993 року «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування», що у свою чергу дає їй можливість не купувати квиток, або мати інший проїзний документ.
Однак, суд приходить до висновку, що відповідно до постанови КМУ No354 від 17.05.1993 року зі змінами від 25.10.2017 зазначено, що право на безплатний проїзд надається за наявності посвідчення встановленого зразка чи довідки, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який зареєстрований y зазначеній системі і видається на безоплатній основі.
Тобто, постанова на яку посилається позивачка, чітко зазначає, що пільговий документ лише підтверджує право пільгового проїзду, проте надає право проїзду електронний квиток.
Щодо неотриманням Позивачем транспортної картки, а саме електронного квитка, в разі навіть, якщо Позивач подала документи на її оформлення, проте не отримала таку картку не дає їй можливості безкоштовного проїзду в громадському транспорті, де запроваджена автоматизована системи обліку оплати проїзду, про що вже було вказано вище.
Позивач в позові зазначає, що у вказаній постанові зазначено про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 135 КУпАП, однак зазначає, що її дії повинні були кваліфікуватися за ч.1 ст.135 КУпАП.
Однак, суд провівши аналіз вказаної норми КУпАП, приходить до висновку, що працівниками поліції вірно кваліфіковані дії порушниці та ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за проїзд без електронного квитка, або не зареєструвавши його відповідно до частини 2 ст. 135 КУпАП
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Із ст.77 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і відеозапису.
Статтею 72 ч.2 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволені вимог позивачки ОСОБА_1 слід відмовити, а постанову ГАБ №340098 про притягнення її до адміністратиної відповідальності за ч. 2 ст. 135 КУпАП - залишити в силі.
Згідно ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та з витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Керуючись ст. 135 КУпАП, ст.ст. 160-165, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову представника позивача Данищука Василя Вячеславовича, в інтересах позивачки ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в порядку і в строки передбачені ст. 295 КАС України.
СуддяІ. Г. Проскурняк