Справа № 624/53/24
провадження № 2/624/77/24
05 березня 2024 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Богачової Т.В., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Кегичівка, Харківської області справу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг
У провадженні Кегичівського районного суду Харківської області перебуває цивільна справа за позовом ПрАТ «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електричну енергію в сумі 5869,76 гривень, а також понесених витрат на сплату судового збору в розмірі 3028 гривень.
Провадження у справі відкрито ухвалою судді від 31 січня 2024 року.
В судовому засіданні представник відповідача, ОСОБА_2 заявив відвід головуючому у справі судді. Відвід обґрунтував тим, що має сумніви в об'єктивності та неупередженості дій головуючого судді та прийняття нею справедливого рішення. Вважає, що суддею було грубо порушено процесуальне законодавство. Так, питання про видачу судового наказу та відкриття позовного провадження вирішувалося в рамках однієї справи та одного провадження, хоча ці провадження є різними за своєю суттю та процесуальними наслідками.
19.01.2024 Кегичівським районним судом Харківської області по справі 624/53/24 видано судовий наказ про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість з оплати за спожиту електричну енергію у розмірі 5869,76 грн. Судовий наказ був отриманий відповідачем 25.01.2024, проте разом із судовим наказом замість заяви про видачу судового наказу надійшла позовна заява, що свідчить про видачу судового наказу на підстави заяви, яка не відповідає формі та змісту, що передбачені ст. 163 ЦПК України. Суд мав би відмовити у видачі судового наказу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, оскільки заява подана з порушенням вимог ст. 163 цього Кодексу. Однак суд видав судовий наказ на підставі позовної заяви. 26.01.2024 відповідачем був сплачений судовий збір та скерована заява про скасування судового наказу, яка отримана судом 30.01.2024. Як вбачається з ухвали Кегичівського районного суду від 30.01.2024, цього ж дня представником позивача була подана заява про скасування судового наказу. Суд у відповідності до ч. 5 ст. 163 ЦПК України, ч. 4 ст. 183 ЦПК України, повинен був цю заяву повернути позивачу без розгляду, однак, не зважаючи на відсутність в ЦПК процесуального права стягувача подавати заяву про скасування судового наказу після його видачі, судом така заява була задоволена. Разом з ухвалою про відкриття позовного провадження у справі відповідачу не була надіслана позовна заява з доданими до неї матеріалами, що свідчить про видачу судового наказу та відкриття позовного провадження на підставі однієї позовної заяви. Отже, одна заява слугувала підставою для наказаного та позовного провадження. Окрім того, в матеріалах справи наявна платіжна інструкція № 861 від 11.01.2024 про сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн. Сплачений судовий збір відповідно до положень ЗУ «Про судовий збір» відповідає ставці за подання позовної заяви. Судом на підставі однієї платіжної інструкції вирішено питаний і про видачу судового наказу, і про відкриття позовного провадження, що є неприпустимим. Головуюча суддя задовольняла процесуальні заяви особи, яка належним чином не вступила в справу та не підтвердила свої повноваження на ведення справи. Позовна заява підписана ОСОБА_3 . До позовної заяви була долучена довіреність на представництво інтересів за № 01-23/65 від 02.01.2024. Своєю чергою, додатки позовної заяви засвідчені іншої особою, повноваження якої не підтверджені - ОСОБА_6. 21.02.2024 до суду надійшла заява позивача за вих. № 28-РЦ/02-139 від 19.02.2024 про те, що попередній представник позивача ОСОБА_3 у зв'язку зі звільненням не має законних підстав в подальшому представляти інтереси. На підставі довіреності № 01-23/56 від 02.01.2024 у справу вступив ОСОБА_4 22.02.2024 до за вх. № 639/24-Вх надходить заява ОСОБА_5 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по цій справі. До заяви була долучена довіреність № 01- 23/120 від 14.02.2024. Питання про те, з якого моменту ОСОБА_5 було визнано представником позивача у справі для відповідача є незрозумілим. Ні ОСОБА_3 , ані ОСОБА_4 не надсилали до суду письмові заяви про припинення їх представництва у справі, а ОСОБА_5 , в свою чергу, не надсилав до суду будь-яких заяв про його вступ у справу в якості представника за довіреністю, що свідчить про його неможливість представляти інтереси позивача у цій справі. Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 22.02.2024 заяву ОСОБА_5 про участь про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі задоволена, незважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів припинення представництва ОСОБА_4 .
Розглядаючи зазначену заяву про відвід судді, суд виходить з такого.
Статтею 40 ЦПК України визначено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Суд, зваживши доводи заявлено відводу, перевіривши обґрунтованість наведених у ній даних, прийшов до наступного висновку.
Підстави для відводу визначені ст. 36, 37 ЦПК України.
Так, відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи.
Згідно ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до статей 124, 126, 129 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).
Так, відповідно до ст.ст. 3, 10 ЦПК України цивільні справи вирішуються на основі закону, за умов, що виключають сторонній вплив на них. Процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу. Можливість заявити відвід суду має забезпечити надійний захист процесу від ймовірного негативного впливу з боку упередженого суду. Метою відводу судді є недопущення до вирішення справи упередженого судді.
У відповідності з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями.
Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п.1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні від 09.11.2006 по справі «Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до сталої практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
У рішенні від 10 грудня 2009 р. у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об'єктивним критерієм.
На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.
Тобто, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Жодний факт, яким створюється навіть підозра у втручанні у процес правосуддя, не повинен мати місця.
Сам факт недовіри особи може створити враження необ'єктивності та неупередженості суддів при розгляді даної справи, а відтак у майбутньому стане причиною недовіри до об'єктивності, справедливості, неупередженості та законності судового рішення у цій справі і сумніву щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд.
У відповідності до ст.15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22.02.2013, неупереджений розгляд справи є основним обов'язком судді.
Судом приймається до уваги, що право на справедливий суд закріплений в нормах міжнародного права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та в Бангалорських принципах поведінки суддів, схвалених Резолюцією ООН 27.07.2006 р. № 2006/23.
Суд (судді), зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду.
Змагальність судового процесу та покладення на суд обов'язку здійснювати цивільне судочинство об'єктивно та неупереджено є передумовою того, що рішення по суті справи може бути ухвалено як на користь позивача, так і відповідача, що не свідчить про зацікавленість або упередженість судді.
Таким чином, усі дії головуючого під час розгляду даної справи в повній мірі відповідають завданням та засадам цивільного судочинства, спрямовані на забезпечення захисту прав усіх учасників справи, в тому числі відповідача.
Підстави для відводу судді можуть мати об'єктивний чи суб'єктивний характер.
Пряма чи побічна заінтересованість судді у результаті розгляду справи може бути підставою як для відводу, так і для самовідводу. Заінтересованість може мати юридичний або побутовий характер.
Якщо заяву про відвід подає особа, яка бере участь у справі, підстави відводу потребують доказування. Чинним законодавством не передбачено, якими саме засобами доказування можуть бути доведені підстави для відводу.
Отже, за умовами ч. 5 ст. 39 ЦПК України, з огляду на підстави застосування відводу, а саме: у зв'язку з наявністю обставин, які викликають сумнів в неупередженості та об'єктивності судді, заявник не звільнений від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Проаналізувавши матеріали справи з метою встановлення обставин, які є підставами звернення з заявою про відвід, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про відвід судді, оскільки заявником не надано належних доказів, які б підтверджували пряму чи побічну заінтересованість судді у результаті розгляду справи, а також не надано доказів наявності інших обставин, що викликали б сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, інших підстав для відводу судді, передбачених ст.ст. 36 та 37 ЦПК України, судом також не встановлено.
Разом з тим, відповідно до Бангалорських принципів поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної Ради ООН 27.07.2006 року №2006/23, мають бути усунуті будь-які сумніви учасників справи в неупередженості судді у спосіб відведення такого судді від подальшого розгляду справи.
У відповідності з п. 66 Рішення ЄСПЛ (Справа «Мироненко і Мартенко проти України, заява № 4785/02») безсторонність судді за усталеною практикою Суду для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Відповідно до об'єктивного критерію, визначається серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. З огляду на те, що зовнішні прояви можуть мати певну важливість, ЄСПЛ у справі «De Cubber v. Belgium» зазначив, що «правосуддя має не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться». Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві («Wettstein v. Switzerland», «Castillo Algar v. Spain», «Білуха проти України»). Отже, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Так, достатнім для відводу є обґрунтоване припущення, що суддя у силу дії певних чинників не зможе виглядати в очах незацікавлених спостерігачів безстороннім та неупередженим.
Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об'єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.
За таких обставин, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, положення пункту 1 ст. 6 Конвенції, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення достатніх гарантій для того щоб виключити сумнів щодо об'єктивного розгляду справи та для забезпечення умов, за яких у будь-кого не виникало б сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом, що заява про відвід головуючого судді підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 36, 40, 259-261 ЦПК України, суд
Заявлений представником відповідача відвід судді Богачової Т.В. у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг - задовольнити.
Відвести суддю Кегичівського районного суду Харківської області Богачову Тетяну Валентинівну від участі у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Цивільну справу передати до канцелярії суду для визначення судді у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Т.В. Богачова