Справа №639/3638/23
Провадження №2/639/169/24
05 березня 2024 року Жовтневий районний суд м. Харкова
в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,
за участю секретаря - Кобзар І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про витребування майна та стягнення заборгованості, -
Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить суд витребувати у відповідача на користь позивача транспортний засіб «Кіа ОРТІМА», 2013 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 вартістю 222 000,00 грн., який був переданий відповідачу на підставі Договору фінансового лізингу №НАН0А!00000317 від 13.11.2019 року; стягнути з відповідача заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 42 338,75 грн. в рахунок компенсації вартості предмета лізингу та 40 055,36 грн. відсотків за користування предметом лізингу та стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 13.11.2019 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» укладено договір фінансового лізингу автомобіля за №НАН0А!00000317, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горша А.О. та зареєстрований у реєстрі під № 1328. Відповідач ОСОБА_1 , згідно умов Договору лізингу, отримала від позивача у платне користування транспортний засіб «Кіа ОРТІМА», 2013 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 та зобов'язалась сплачувати щомісячні платежі, пов'язані з виконанням договору лізингу, у строк та у розмірі, встановлені у Додатку 2 Графіку лізингових платежів, з переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору. Вказаний автомобіль належить АТ КБ «Приватбанк». Разом з тим, 14.11.2019 року між сторонами підписано Акт приймання - передачі предмету лізингу. Позивач вказує, що станом на червень 2023 року предмет лізингу відповідачем не повернуто, місцезнаходження транспортного засобу позивачу невідоме. Посилаючись на ст. 387 ЦК України, вважаючи, що відповідач ОСОБА_1 незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа спірним транспортним засобом, позивач просить витребувати своє майно.
У зв'язку з викладеним позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 17.07.2023 року прийнято позов до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про витребування майна та стягнення заборгованості. Призначено підготовче засідання.
18.09.2023 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова підготовче провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про витребування майна та стягнення заборгованості - закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті.
Разом з тим, ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.01.2024 року клопотання представника позивача Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про витребування доказів у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про витребування майна та стягнення заборгованості - задоволено. Зобов'язано Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надати суду: інформацію про перетинання державного кордону України за період з 01.01.2021 року по 01.01.2024 року громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , а також транспортним засобом « Кіа ОРТІМА», 2013 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Витребувані докази надані на адресу суду.
В судове засідання 05.03.2024 року учасники справи не з'явились, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи в його відсутність та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідач ОСОБА_1 , згідно вимог ст. 128 ЦПК України, у підготовче та судові засідання не з'явилася, в порушення ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомила, відзив не надала, у зв'язку з чим на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.03.2024 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 13.11.2019 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» укладено договір фінансового лізингу автомобіля за №НАН0А!00000317, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горша А.О. та зареєстрований у реєстрі під № 1328 (а.с. 12-17).
Відповідно до п. 2.2 договору лізингу, лізингодавець передає у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік виписку, ціна одиниці. Кількість та загальна вартість якого на момент укладення договору наведенні в статті 14 п. 14.1 цього договору, додатку №1, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та платежі з відшкодування витрат лізингодавця, пов'язаних з виконанням договору, на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно з умовами договору.
Згідно з п. 2.3 договору лізингу, строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу становить 60 місяців (п. 14.2 договору лізингу) та складається з періодів лізингу, зазначених у додатку 2 «Графік сплати лізингових платежів» до договору лізингу та починається з дати підписання сторонами акту приймання передачі предмета лізингу.
Відповідно до копії додатку № 1 до договору фінансового лізингу №НАН0А!00000317 від 13.11.2019 року специфікація та акт приймання - передачі, предметом договору лізингу є автомобіль марки «Кіа ОРТІМА», 2013 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , вартість 222 000,00 грн. Дата приймання - передачі предмету лізингу 14.11.2019 року (а.с.18-20).
Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, транспортний засіб марки «Кіа ОРТІМА», 2013 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , належить АТ КБ «Приват-банк» (а.с. 21).
Пунктом 8.1 договору фінансового лізингу №НАН0А!00000317 від 13.11.2019 року визначено, що для цілей договору подією дефолту вважається будь - яка з наступних подій, зокрема, затримання плати лізингоодержувачем лізингових платежів або інших платежів частково або в повному обсязі щонайменше на один календарний місяць; перевищення заборгованості більш як на 10% від вартості предмета лізингу, зазначеної в специфікації; несплата лізингоодержувачем більше однієї виплати, яка перевищує 5% від вартості предмета лізингу, зазначеної в специфікації.
08.03.2023 року позивачем АТ КБ «ПриватБанк» на адресу відповідача ОСОБА_1 направлено повідомлення про настання Події Дефолту за договором фінансового лізингу №НАН0А!00000317 від 13.11.2019 року, у зв'язку з виникненням заборгованості зі сплати лізингових платежів (а.с.22).
Відповідно договору фінансового лізингу №НАН0А!00000317 від 13.11.2019 року (п.8.2.2) та повідомлення про настання події дефолту, на лізингоодержувача покладено обов'язок усунути подію дефолту негайно або незалежно від наявності повідомлення про дефолт від лізингодавця негайно доставити та повернути предмет лізингу лізингодавцю за актом приймання - передачі.
Так, з наданого позивачем АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості встановлено, що заборгованість яка виникла до моменту розірвання договору фінансового лізингу, з неотриманих лізингових платежів становить: 42 338,75 грн. - в рахунок компенсації вартості предмета лізингу та 40 055,36 грн. - відсотки за користування предметом лізингу, а всього 82 394,11 грн. (а.с. 29-30).
З відповіді Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби від 05.02.2024 року вбачається, що транспортний засіб «Кіа ОРТІМА», номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 виїхав з території України у пункті пропуску «Ужгород» 17.03.2022 року о 01:13:33 год. Окрім того ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово перетинала державний кордон України за період з 17.03.2022 року по 16.06.2023 року, останній раз 16.06.2023 року о 21:57:47 год. у пункті пропуску «Порубне» на виїзд.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року за №2 передбачено, що відповідно вимог ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року, ухваленого у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Згідно з вимог ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
За змістом ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France суд зазначив, що ст. 6 § 1 Конвенції містить гарантії справед-ливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За приписами ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 638, ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», в редакції, що діяла на час укладення договору, визначено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю - продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Як зазначено у ч.ч. 1,2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Відповідно до ч. 1 ст.ст.626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з положень ч. 3 ст.651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За змістом ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання припиняються.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно з положень ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право, серед іншого, відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.
За загальними правилами, встановленими ст.ст. 526, 530, 611, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та у встановлений строк, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У разі порушення зобов'язання, відповідно ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Позивач АТ КБ «ПриватБанк», на виконання умов договору лізингу, надіслав боржнику ОСОБА_1 повідомленням щодо існуючої заборгованості з вимогою погасити вказаний борг, проте дане повідомлення відповідачем залишено без уваги та виконання.
Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином ознайомлена зі змістом договору лізингу, що засвідчується її особистим підписом та його умови нею не спростовуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з аналізу наведених норм закону та встановлених судом обставин, наданих стороною позивача доказів, судом встановлено порушення відповідачем ОСОБА_1 умов договору фінансового лізингу та вимог чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, що призвели до порушення прав АТ КБ «Приватбанк».
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати:
а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
в) компенсацію відсотків за кредитом;
г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем АТ КБ «ПриватБанк надані достатні та належні докази на підтвердження порушення відповідачем умов договору фінансового лізингу та зберігання нею спірного майна без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим позовні вимоги про витребування у відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» транспортного засобу «Кіа ОРТІМА», 2013 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 222 000,00 грн., який був переданий ОСОБА_1 на підставі Договору фінансового лізингу №НАН0А!00000317 від 13.11.2019 року підлягають задоволенню.
Окрім того, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, та наданих доказів суд вважає доведеним порушення відповідачем умов Договору фінансового лізингу №НАН0А!00000317 від 13.11.2019 року та вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 82 394,11 грн., з яких: 42 338,75 грн. - в рахунок компенсації вартості предмета лізингу та 40 055,36 грн. - відсотки за користування предметом лізингу.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, у зв'язку з задоволенням позову в повному обсязі, з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у сумі 4 565,91 грн. (а.с. 5).
Керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 13, 43, 76, 80, 81, 82, 89, 131, 141, 142, 247, 258, 259, 263-265, 280-282, 353 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 207, 387, 526, 527, 530, 610-612, 625, 626, 627, 629, 638, 640, 653, 806, 1049, 1050, 1054, 1212 ЦК України, Законом України «Про фінансовий лізинг», суд,-
Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про витребування майна та стягнення заборгованості - задовольнити.
Витребувати у ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» транспортний засіб «Кіа ОРТІМА», 2013 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 вартістю 222 000,00 грн., який був переданий ОСОБА_1 на підставі Договору фінансового лізингу №НАН0А!00000317 від 13.11.2019 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 82 394 (вісімдесят дві тисячі триста дев'яносто чотири) гривні 11 копійок, з яких: 42 338,75 грн. - в рахунок компенсації вартості предмета лізингу, 40 055,36 грн. - відсотки за користування предметом лізингу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 4 565 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 91 копійка.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 05.03.2024 року.
Суддя Н.В. Баркова