Справа № 638/3316/24
Провадження № 1-і/638/2/24
05 березня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в режимі відеконференції клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої у судовому провадженні за матеріалами кримінального провадження №12023221070002376 від 07.09.2023 року стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Києва, одруженої, яка має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2011 р.н. та 2019 р.н., яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання проживала за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває в умовах ДУ Харківський слідчий ізолятор,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -
встановив:
В провадженні Дзержинського районного суду м.Харкова перебуває судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої, посилаючись на продовження існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Обвинувачена погодилась із клопотанням прокурора.
Захисник підтримала думку обвинуваченої.
Суд, розглянувши клопотання прокурора, заслухавши думку учасників судового провадження, оглянувши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При вирішенні питання про необхідність ув'язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
Ухвалою суду від 24.01.2024 року до обвинуваченої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, строк дії якого продовжено 06.03.2024 року.
Метою і підставами застосування запобіжного заходу, згідно з вимогами п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 обумовлюється відповідними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, а саме тим, що остання може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи вагомість наявних доказів, ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з метою забезпечення заходів кримінального провадження та запобігання вищевказаним ризикам, а також приймаючи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , є достатні підстави вважати, що ризики заявлені при обранні запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою на даний час не зменшились та продовжують існувати, що виправдовує тримання останньої під вартою.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою продовження стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Злочин, який інкримінується ОСОБА_4 є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи а також проти власності, та у випадку визнання останнього винним за фактом умисного вбивства, передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченої переховуватись від органів досудового розслідування та суду, про що також викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії».
Також, обґрунтованість цього ризику полягає в тому, що остання офіційно ніде не працевлаштована, не зареєстрована та не має постійного місця мешкання на території м. Харкова та області, у зв'язку з чим може змінити місце проживання, тому з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від слідства та суду на території України та за її межами чим унеможливить досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Крім того, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» де закріплено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Наявність ризиків, передбачених п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України обґрунтовується характером та обставинами вчинення злочину ОСОБА_4 , у зв'язку з чим, при обранні більш м'якого запобіжного заходу, остання буде мати можливість впливати на свідків з метою спонукання змінити показання, чим перешкоджатиме встановленню всіх обставин кримінального правопорушення.
Наявність ризику, передбаченого пунктом 5 обґрунтовується тим, що враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення (спосіб та засоби), у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 наявні усі підстави вважати, що перебуваючи на свободі обвинувачена може продовжити свою злочинну діяльність, а саме вчинити інший тяжкий чи особливо тяжкий злочин, відносно інших осіб.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченій, судом враховується, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати.
Підставою продовження обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачена матиме можливість: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити новий злочин, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
У даному випадку, внаслідок злочинних дій обвинуваченої ОСОБА_4 настала загибель потерпілого ОСОБА_6 .
Відтак у сторони обвинувачення є достатні дані вважати, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання більш м'яким запобіжним заходом ніж продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 без визначення розміру застави.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України ризик продовжує існувати, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 в разі визнання винуватою у злочині, у вчиненні якого обвинувачується, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що застосування відносно обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання зазначеним вище ризикам, тому суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченої під вартою на строк до 03 травня 2024 року.
У відповідності ч.2 ст.331, ч.4 ст.199 КПК України суд розглядає клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Так, відповідно до ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Суд, розглянувши клопотання про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою, оцінивши всі ризики, вважає необхідним не визначати розмір застави.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 331, 369, 372 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою в Державній установі Харківський слідчий ізолятор, продовжити до 03 травня 2024 року, включно, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя: