Справа № 354/469/24
Провадження № 2-о/354/9/24
04 березня 2024 року м. Яремче
Суддя Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Ваврійчук Т.Л., ознайомившись із матеріалами заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи Яремчанська міська рада Івано-Франківської області, Яремчанська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою за участю заінтересованих осіб Яремчанської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у якій просить встановити факт, що останнім постійним та зареєстрованим місцем проживання її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є будинок АДРЕСА_1 . В обґрунтування поданої заяви зазначила, що встановлення даного факту необхідне їй для прийняття спадщини після смерті батька.
У відповідності до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту.
Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд самостійно дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Відповідно до ст.318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.
У поданій до суду заяві заявниця зазначила, що після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 вона звернулася з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини і їй було видане свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадщина складається із недоотриманої пенсії. Разом з тим, заявниця позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який належав на праві власності її батькові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому у 2023 році вона звернулась у нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, однак нотаріусу не вдалось отримати інформацію про зареєстроване місце проживання спадкодавця на момент відкриття спадщини.
Разом з тим, у порушення вимог ст.318 ЦПК України заявниця не додала до заяви доказів, що підтверджують викладені нею обставини.
Статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
До спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року підлягають застосуванню положення ЦК УРСР.
Так, згідно ст.526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця(стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме,-місцезнаходження майна або його основної частини.
До заяви долучено відповідні докази на підтвердження факту належності батькові заявниці ОСОБА_2 на момент його смерті нерухомого майна, що знаходиться за адресою
АДРЕСА_2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, визначено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом. Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 зазначеного Закону. Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. У постанові про відмову зазначаються: дата винесення постанови; прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса; прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи; про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання); причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство; порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства. Нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
Покликаючись на неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, який за життя належав її батькові, ОСОБА_1 до поданої заяви не долучила ні постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії-видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане майно після смерті її матері ОСОБА_3 , ні поданої нею заяви про прийняття спадщини після смерті батька, а також доказів щодо відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2 чи постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії-відкритті спадкової справи чи видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її батька ОСОБА_2 .
При цьому, із урахуванням положень ст.526 ЦК УРСР відсутність відомостей про останнє постійне місце проживання спадкодавця за наявності інформації про місцезнаходження його майна або його основної частини не може слугувати підставою для відмови у відкритті спадкової справи.
Водночас заявниця зазначає та долучає відповідні докази, що підтверджують факт перебування її батьків у зареєстрованому шлюбі та спільного проживання на момент смерті ОСОБА_2 , що в свою чергу вказує на прийняття спадщини дружиною померлого спадкодавця, шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном. Проте докази того чи зверталися спадкоємці ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини після його смерті у законодавчо визначений строк, чи укладався ОСОБА_2 заповіт за життя, заявницею не надані, як і докази того чи не було у спадкодавця окрім заявниці та її матері інших спадкоємців першої черги за законом, зокрема дітей від іншого шлюбу.
Згідно частин першої та другої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин суд приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху, надавши заявниці строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху для усунення недоліків, а саме: подання до суду доказів звернення до нотаріуса із відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті батька, відкриття спадкової справи та постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії-видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері та батька.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 293, 294, 315, 318 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Яремчанська міська рада Івано-Франківської області, Яремчанська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху, надавши заявниці строк для усунення виявлених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення їй ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Повідомити заявницю про необхідність усунення недоліків шляхом направлення їй копії даної ухвали та роз'яснити, що у разі невиправлення недоліків до вказаного терміну заява вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя: Т. Л. Ваврійчук