Справа №: 343/355/24
Провадження №: 2/343/220/24
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 березня 2024 року м. Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді - Тураша В. А.,
секретаря судового засідання - Лукань О.З.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Долинського районного суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд -
Позивачка звернувшись в Долинський районний суд Івано-Франківської області просить ухвалити рішення, яким:
розірвати шлюб між нею , ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , який вони зареєстрували у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис №170;
неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати з нею, ОСОБА_1 ;
після розірвання шлюбу, залишити за нею прізвище - ОСОБА_1 ;
всі понесені нею судові витрати по сплаті судового збору та по оплаті послуг адвоката, залишити за нею.
Свої вимоги мотивує тим, що 06.10.2012, між нею, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 було укладено шлюб , який вони зареєструвати у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис №170.
Від даного шлюбу у них з відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 , який проживає разом з нею та перебуває на її вихованні і повному матеріальному утриманні.
Спочатку їх сімейне життя складалось добре, однак згодом, їх сім'я почала розпадатись. Чоловік не брав участі у веденні домашнього господарства, не надавав належної матеріальної допомоги, не приділяв належної уваги вихованню сина. Останнім часом відповідач дедалі частіше почав проявляти до неї неповагу, вчиняв сварки. На її неодноразові прохання допомагати вести домашнє господарство, приділяти увагу дитині, чоловік не реагує. Відповідач не вважає за потрібне змінювати свою поведінку та свій спосіб життя, а тому вони змушені проживати окремо. Така ситуація продовжується протягом тривалого часу, вона є нестерпною для неї, приносить їй та їх дитині лише негативні емоції та душевні страждання. Враховуючи лише формальний характер їх шлюбу, вважає, що сім'я розпалась остаточно, а відтак примирення між нею та відповідачем є неможливим, навіть врахувавши і те, що в даний час у неї вже є інша сім'я, вона уже проживає з іншим чоловіком,з яким має намір укласти новий шлюб, а її перебування у зареєстрованому шлюбі є в цьому суттєвою перешкодою.За таких обставин подальше спільне з відповідачем проживання та збереження шлюбу є неможливим, а тому вважає, що їх з ОСОБА_2 шлюб має бути розірвано судом негайно (а.с.1-2).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2024, цивільна справа № 343/355/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передана на розгляд судді Турашу В.А. (а.с.14).
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 343/355/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.Призначено підготовче судове засідання на 05 березня 2024 року (а.с.15).
Позивачка ОСОБА_1 , в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, зіславшись на вищевикладені обставини. Просила позов задоволити, винісши рішення у підготовчому судовому засіданні. Судові витрати покласти на неї.
Відповідач ОСОБА_2 , в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному об'ємі, не заперечив проти їх задоволення. У зв'язку з визнанням позовних вимог в повному об'ємі, просить винести рішення у підготовчому судовому засіданні.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України, судом перевірено, що визнання позову відповідачем ОСОБА_2 не суперечать Закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
Cуд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені в підготовчому судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що позов, підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
Ч.3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути подано одним із подружжя.
У відповідності до ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 06.10.2012 (а.с.11) свідчить про те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , 06 жовтня 2012 року був укладений шлюб зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис №170. Прізвища після реєстрації шлюбу : чоловіка “ ОСОБА_5 ”, дружини “ ОСОБА_6 ”.
У сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_3 (копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , актовий запис №19 а.с.10).
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження, під час шлюбу та під час його розірвання.
В судовому засіданні встановлено, що між сторонами по справі склалися неприязні стосунки, що привело до припинення між ними сімейних відносин, розпаду їх сім'ї.
Сторони не бажають зберегти сім'ю, оскільки вони не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного побуту , їх сім'я розпалася.
Ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 Сімейного Кодексу України).
Частинами третьою, четвертою ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Таким чином шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Незгода лише одного із подружжя продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання його права вимагати розірвання шлюбу.
З огляду на те, що сторони наполягають на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Беручи до уваги волевиявлення сторін щодо розірвання шлюбу, а також те, що внаслідок розірвання шлюбу права сторін по справі та їх дитини порушені не будуть, суд вважає за доцільне заяву про розірвання шлюбу задоволити.
Вирішуючи вимогу позивачки про визначення місця проживання дитини після розірвання шлюбу, суд виходить з того, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові №200/952/18 від 15 січня 2020 року.
Матеріали справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами.
Відповідно до положень ч.1 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків.
Суд, враховуючи вік малолітньої дитини ОСОБА_2 , те , що дитина проживає разом з мамою за адресою: АДРЕСА_1 , дійшов до висновку, що після розірвання шлюбу малолітнього сина сторін по справі ОСОБА_7 , слід залишити із відповідачкою, з якою він на даний час фактично проживає.
Крім того, згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до положень п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати у разі задоволення позову покладається на відповідача.
Однак, позивачка просить понесені нею судові витрати залишити за нею.
На підставі викладеного, ст. ст. 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 137, 141, 200, 206, 258, 259, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 06 жовтня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис №170 - розірвати.
Малолітню дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити проживати з мамою, позивачкою по справі - ОСОБА_1 .
Прізвище позивачки після розірвання шлюбу залишити " ОСОБА_1 ".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивачка: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителька : АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , житель АДРЕСА_3 .
Суддя: