Справа № 216/1344/24
провадження 1-кп/216/413/24
іменем України
05 березня 2024 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових за №12024046230000065 від 16 лютого 2024 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працевлаштованого, неодруженого, який інвалідом не являється, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей не має, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,
1. Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08 лютого 2024 року, в ранковий час доби, перебуваючи у сквері по вулиці Петра Калнишевського в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, у кущах, на землі знайшов паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , який виданий Центрально-Міський РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому на сторінці №1 містилася фотокартка вказаної особи. У цей час у останнього виник кримінально-протиправний умисел, направлений на підроблення даного паспорту з метою наступного його використання для видання себе за іншу особу. Так, ОСОБА_4 підняв вказаний паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , який виданий Центрально-Міський РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та не маючи на те законних підстав став зберігати при собі з метою подальшого підроблення та використання.
В наступному, в невідомий день та час, але не пізніше 15.02.2024, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, реалізуючи заздалегідь виниклий кримінально-протиправний умисел, направлений на підроблення офіційного документа, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права, видалив первинну фотокартки справжнього власника паспорту та вклеїв на її місце нову власну фотокартку до першої сторінки паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , який виданий Центрально-Міський РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тим самим підробив останній, маючи на меті в наступному використовувати його, видаючи себе за іншу особу.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/104-24/7078-ДД від 20.02.2024, бланк паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , заповнений на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та виданий 28.02.1997 року Центрально-Міським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області, виготовлений поліграфічним способом із використанням форм плоского офсетного друку та містить спеціальні елементи захисту. На першій сторінці бланку паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , заповненого на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та виданого 28.02.1997 року Центрально-Міським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області, мала місце заміна фотокартки власника: первинна фотокартка була частково видалена, поверх підкладки первинної фотокартки була наклеєна нова фотокартка власника з подальшою імітацією на ній фрагмента відбитку рельєфної печатки, шляхом видавлювання обідків рельєфним предметом круглої форми.
1.1 Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений
ОСОБА_4 за вказаним вище епізодом визнається винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, а саме у підробленні офіційного документа, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем.
1.3 Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.
15.02.2024 приблизно в 11 годин 10 хвилин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, з метою використання завідомо підробленого документа, а саме видаючи себе за іншу особу, прийшов до відділення ломбарду ПТ «Климчук І Компанія» «Ломбард Капітал», що розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, проспект Поштовий, будинок № 43 приміщення № 8, з метою закладу мобільного телефону, котрий останній попередньо ним знайдений на вулиці.
Так, ОСОБА_4 під час оформлення договору про надання позики, предметом застави яким виступив мобільний телефон, реалізуючи свій раніше виниклий кримінально-протиправний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документа, на вимогу співробітника відділення ломбарду ПТ «Климчук І Компанія» «Ломбард Капітал», що розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, проспект Поштовий, будинок №43 приміщення №8, надав працівнику даної установи паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , який виданий Центрально-Міський РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до першої сторінки якого ним попередньо була вклеєна його власна фотокартка замість первинної, тим самим використавши останній, видаючи себе за іншу особу.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/104-24/7078-ДД від 20.02.2024, бланк паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , заповнений на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та виданий 28.02.1997 року Центрально-Міським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області, виготовлений поліграфічним способом із використанням форм плоского офсетного друку та містить спеціальні елементи захисту. На першій сторінці бланку паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , заповненого на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та виданого 28.02.1997 року Центрально-Міським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області, мала місце заміна фотокартки власника: первинна фотокартка була частково видалена, поверх підкладки первинної фотокартки була наклеєна нова фотокартка власника з подальшою імітацією на ній фрагмента відбитку рельєфної печатки, шляхом видавлювання обідків рельєфним предметом круглої форми.
Таким чином, 15.02.2024 ОСОБА_4 перебуваючи за адресою: м. Кривий Ріг, Центрально-Міський район, пр. Поштовий 43/8 у приміщенні ПТ «Ломбард Капітал», діючи умисно, використав вищевказаний завідомо підроблений паспорт громадянина України.
1.4 Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений
ОСОБА_4 за вказаним вище епізодом визнається винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст.358 КК України, а саме у використання завідомо підробленого документа.
2. Зміст укладеної угоди про визнання винуватості.
Судом встановлено, що прокурор Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 , з однієї сторони, та обвинувачений ОСОБА_4 , з другої сторони, за участі захисника - адвоката ОСОБА_5 , дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
У цій угоді зазначено істотні обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про можливість її укладення, а саме:
1)беззастережне визнання винуватості, а саме: обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України - підроблення офіційного документа, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем; використання завідомо підробленого документа.
2)дії, які обвинувачений вчинив (зобов'язується вчинити) з метою співпраці у викритті кримінального правопорушення, а саме: обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся;
Враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які, відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України, є кримінальними проступками, особу ОСОБА_4 , який є раніше не судимим в силу ст. 89 КК України, на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебував та не перебуває; має постійне місце проживання, наявність передбачених ст. 66 КК України обставин, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, відсутність обставин, передбачених ст. 67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , а також наявності суспільного інтересу в забезпеченні швидкого судового провадження, про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання.
Сторони погодились на призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 358 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі, за ч. 4 ст. 358 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання, остаточно визначити покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі. З можливістю застосування ст.ст. 75, 76 КК України звільнити від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням строком.
3. Позиції учасників судового провадження щодо угоди.
Під час судового засідання у кримінальному провадженні №12024046230000065 від 16 лютого 2024 року відносно ОСОБА_4 прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену з ОСОБА_4 , зазначивши про її відповідність вимогам чинного законодавства, добровільність укладення, належність цього кримінального правопорушення до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угод про визнання винуватості, а також про існування достатніх фактичних даних для визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушень. Також прокурор зазначив, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Під час розгляду угоди обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що цілком розуміє свої права, передбачені у п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України та обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, йому зрозумілий, вид покарання, який буде застосований до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим. Вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, тобто підроблення офіційного документа, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем та використання завідомо підробленого документа, визнав повністю та підтвердив фактичні обставини інкримінованих йому правопорушень, викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Адвокат ОСОБА_5 - захисник обвинуваченого ОСОБА_4 просив суд затвердити укладену з його підзахисним угоду, повідомивши, що її умови відповідають вимогам законодавства, а її укладення є добровільним.
4. Мотиви, з яких суд виходить при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.
Розглядаючи питання про затвердження угод про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
У зв'язку із безсумнівною та добровільною, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні било сторони, згодою сторін угоди, а також визнанням у повному обсязі обвинуваченим своєї вини в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині (повідомленій підозрі), погодженні з кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердженням ним його фактичних обставин, усвідомленням і правильним розумінням сторонами угоди роз'яснених судом положень частини 2 статті 473 КПК України про обмеження права прокурора та обвинуваченого на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу, суд дійшов висновку про можливість затвердження такої угоди з наступних підстав.
Зокрема, згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Визначаючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, суд виходить з класифікації кримінальних правопорушень, особливостей та обставин їх вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим вчинено кримінальний проступок.
За приписами ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» визначено, що якщо суд переконається в тому, що угоду може бути затверджено, відповідно до ст. 475 КПК він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання
Ухвалюючи вирок на підставі угоди, суд з урахуванням об'єктивно з'ясованих обставин, викладених в угоді про визнання винуватості, які підтверджені беззастережним визнанням обвинуваченим своєї вини, про що зазначено в угоді, приходить до висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , вои містить склад кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України і обвинувачений винний у їх вчиненні, так як він своїми умисними діями, вчинив підроблення офіційного документа, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем та використання завідомо підробленого документа, а тому підлягає покаранню, визначеному в угоді, за вчинення таких кримінальних правопорушень.
5. Призначення покарання.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, яке передбачене в угоді про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття.
Обставин, обтяжуючих покарання обвинуваченої, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
ОСОБА_4 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, не відбував покарання у виді позбавлення волі.
Суд враховує зміст ст. 50 КК України, в якій зазначено, що питання призначення покарання повинні вирішуватись з урахуванням мети покарання, як такої, що включає не лише кару, а й виправлення засуджених, та запобігання вчиненню злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому суд зазначає, що виключно каральний підхід при призначенні покарання є неефективним для розв'язання проблем запобігання злочинності.
З урахуванням наведеного, узгоджені сторонами (прокурором та обвинуваченою) вид та міра покарання за вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення є такими, що, згідно із положеннями ст. 65 КК України, відповідають ступеню тяжкості вчиненого кримінального проступку, особі обвинуваченого, та таке покарання є достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Обговорюючи питання щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд враховує зміст ч. 2 ст. 75 КК України, в якій зазначено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При цьому, за ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених ч.ч. 1, 2 цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Відповідно до ч. 4 ст. 75 КК України така тривалість може становити від одного до трьох років.
Тому, при призначенні покарання обвинуваченому за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України суд враховує особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 - щире каяття у скоєному, та вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 75 КК України, з покладенням обов'язків, передбачених ст.ст. 75,76 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів. Вказана міра покарання відповідає вчиненому злочину та може бути застосована за істотних умов, визначених в угоді, а також відповідає вимогам Кримінального кодексу України в частині порядку призначення покарання.
Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.
6. Запобіжний захід.
Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.
При цьому, суд враховує, що на час ухвалення вироку на підставі угоди про визнання винуватості щодо ОСОБА_4 не застосовано жодного запобіжного заходу та не покладені процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ураховуючи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також характеризуючі відомості щодо особи обвинуваченого, щире каяття, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу або покладення процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України
7. Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.
8. Процесуальні витрати.
У ч. 2 ст. 124 КПК визначено обов'язок стягнення з обвинуваченого витрат, пов'язаних із залученням експертів, який реалізується в окремій нормі щодо їх розподілу при ухваленні вироку.
Так, згідно з п. 13 ч. 1, ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі. Відповідно до ст. 126 КПК України, питання щодо процесуальних витрат вирішується судом у вироку, який підлягає обов'язковому виконанню, зокрема, в частині їх стягнення.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначаються рішення про відшкодування процесуальних витрат.
З цих підстав, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь держави зазначені в обвинувальному акті витрати, що становлять 2271,84 грн. (на проведення судової технічної експертизи документів СЕ-19/104-24/7078-ДД від 20.02.2024).
9.Вирішення долі речових доказів.
Питання про долю речових доказів належить вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України
Згідно з ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 70, 75, 76, ч.ч. 1, 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, статтями 373, 374, 475 Кримінального процесуального кодексу України,-
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 23 лютого 2024 року між прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №12024046230000065 від 16 лютого 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 358 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання, остаточно призначити покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі.
На підставі ч.ч. 2, 3 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
4) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 05 березня 2024 року.
Речові докази - DVD-R диск із відеозаписами з ломбарду ПТ «Климчук І Компанія» «Ломбард Капітал» за 15.02.2024 - зберігати в матеріалах кримінального провадження ЄРДР №12024046230000065 від 16 лютого 2024 року.
Речові докази - паспорт громадянина України НОМЕР_1 , заповненого на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 після набрання вироком законної сили - знищити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на проведення судової технічної експертизи документів № СЕ-19/104-24/7078-ДД від 20.02.2024 р. в сумі 2271 (дві тисячі двісті сімдесят одна) грн. 84 коп. (код бюджетної класифікації: 24060300).
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення з урахуванням обмежень, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок, який набрав законної сили, є обов'язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.
Роз'яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Суддя ОСОБА_1