Справа № 180/182/24
2/180/246/24
29 лютого 2024 р. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Янжули О.С.
при секретарі - Котовій Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Марганець, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, в письмовому провадженні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди,-
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мотуз Олександр Володимирович звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого на даний час є Акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат".
За час роботи на даному підприємстві останній, отримав травму на виробництві, а саме: відкритий перелом н/З правої велико-гомілкової кістки із зміщенням уламків, код за МКХ-10 S 82.3, ступінь тяжкості травми - травма відноситься до легких, що підтверджується Актом форми Н-1/П, копія якого додається.
В наслідок отриманої виробничої травми, при первинному огляді МСЕК, йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності 40% та третю групу інвалідності. Впродовж, при повторному переогляді, ступінь втрати професійної працездатності встановлено в розмірі 40% по трудовому каліцтву та третю групу інвалідності. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, ОСОБА_1 втратив своє здоров'я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, лікування. Розмір моральної шкоди оцінює в сумі 245 000,00 гривень.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.2 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Ухвалою суду від 29 січня 2024 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін - в письмовому провадженні. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди у повному обсязі. Вважають, що підставою відшкодування моральної шкоди працівнику є доведення сукупності наступних обставин: факту порушення прав працівника у сфері трудових відносин, як наслідку протиправного винного діяння підприємства; факту заподіяння працівникові моральної шкоди у вигляді моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи потребі у докладенні додаткових зусиль для організації свого життя; наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями/ бездіяльністю підприємства та завданою моральною шкодою; обґрунтованістю розміру моральної шкоди та його підтвердження відповідними доказами. Однак, в даному випадку позивач, стверджуючи про заподіяння моральної шкоди, не наводить жодних доказів, якими підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань, що унеможливлює задоволення позовних вимог. Щодо не наведення позивачем жодних доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань зауважують, що згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановив наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи та встановлюються : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування ст.78 ЦПК України.
В даному випадку єдиним допустимим засобом доказування наявності (спричинення) моральної шкоди у позивача в результаті виробничої травми є висновок експерта за наслідками проведення відповідної експертизи .Проте, як в позові так і в матеріалах справи відсутній будь-який висновок експертизи або експертного дослідження з даного приводу, в тому числі позивачем не заявляється в межах його процесуальних прав клопотання про призначення йому психологічної експертизи, що у підсумку свідчить про недоведеність та непідтвердження належними та допустимим доказами обставин заподіяння позивачу моральної шкоди, а також розміру компенсації за завдану моральну шкоду, тобто про необґрунтованість заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 245 000,00 грн. Крім того, враховуючи судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди застрахованим громадянам (працівникам), що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, при вирішенні питання про встановлення факту моральної шкоди, необхідно виходити з наступних обставин: -характеру каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я; -ступеня втрати професійної працездатності у відсотках;-інших документів і наявних відомостей про потерпілого. Відповідно до первинних Висновків МСЕК позивач частково втратив професійну працездатність по професії але не втратив спосіб вести звичайний образ життя. Наявність неправомірних дії чи бездіяльності або вини власника підприємства або уповноваженого ним органу по відношенню до позивача не вбачається. Відповідно до акту розслідування нещасного випадку , наданого позивачем комісія не встановила прямої вини підприємства у нещасному випадку. Тобто, умови відповідальності власника або уповноваженого ним органу як протиправність дії або бездіяльність (невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків) та вина, відсутні. У зв'язку з цим немає підстави виникнення відповідальності, через в відсутність самого правопорушення .Звертають увагу, що листом № 35-13/797 від 13.05.2004 року Міністерство гостиш: України надало методичні рекомендації «Відшкодування моральної шкоди» (далі - Методичні рекомендації), п.6.2. яких встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, які завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також : урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Таким чином, моральна шкода, заподіяна позивачу в результаті нещасного випадку що стався з ним , підлягає відшкодуванню з урахуванням вини самого позивача, той як наведена обставина не врахована позивачем при визначенні та обґрунтуванні йог: позовних вимог. Крім того, професійне захворювання та виробнича травма, які спричини." ушкодження здоров'я працівника, породжують право працівника на одержання відповідних видів соціальних послуг і страхових виплат, в зв'язку з чим оди лише факт втрати професійної працездатності не призводить до безспірної необхідності відшкодування моральної (немайнової) шкоди, оскільки остання погашається відшкодуванням втраченого заробітку або відповідної її частині відшкодуванням позивачу витрат на медичну і соціальну допомогу, виплат одноразової допомоги, яка забезпечує фінансову можливість для соціальне реабілітації позивача. Відповідно до абз. З пункту 5 Постанови Пленуму ВСУ N 4 особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювачу шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачене законодавством. Звертають увагу суду, що відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди є доходом позивача, який є об'єктом оподаткування, відповідно до п.п.164.2.14, п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України. Крім того, п.п.16-1 підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України , до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Таким чином, АТ «Марганецький ГЗК» зобов'язано відповідно до чинного законодавства здійснити утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору від суми моральної шкоди (оподатковуваного доходу), та перерахувати належну суму утриманого податку до бюджету. Звертають увагу на той факт, що у встановлений законодавством строк та ; визначений спосіб на підприємстві відбуваються перевірки з дотриманню підприємством законодавства про охорону праці органами Держпраці. На робочих місцях в кожному структурному підрозділі АТ «Марганецький ГЗК» утворює умови праці відповідно до нормативно-правових актів, діючих на Україні, а також забезпечує дотримання вимог законодавства відносно прав робітників і області охорони праці. Відповідачем своєчасно виконуються комплексні заходи згідно встановлених нормативів безпеки, гігієни праці, поліпшенню вже існуючого рівня охорони праці попередженню випадків виробничого травматизму, професійних захворювань та аварій на виробництві. Працівники, зайняті на роботах з шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються спецхарчуванням. Працівники своєчасно забезпечують: спецодягом, спецвзуттям, спецмилом та заходами індивідуального захисту згідно| затвердженим нормам. Також Відповідачем забезпечується дотримання питного режиму згідно санітарний нормам. Тому, Відповідач у повній мірі виконує норми Закону України «Про охорону праці' на які в своєму позові посилається позивач. З урахуванням зазначеного АТ "Марганецький ГЗК" вважає, що в спірних правовідносинах не було встановлено вчинення з боку відповідача будь-яких неправомірних дій, що могли б призвести до настання професійне захворювання, отже відсутня одна з обов'язкових передумов д відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги не співмірні з ступенем вини підприємства (оскільки вина відсутня) і ушкодженням здоров'я в позивача. Заявлений позивачем розмір моральної шкоди невмотивований, завищений та не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачу здоров'ю шкоди. Поряд з цим, з позовної заяви позивача та доданих до неї додатків, розрахунок розміру компенсації моральних страждань, не підтверджується жодними належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.
23.02.2024 року представник позивача - адвокат Мотуз О.В. надав відповідь на відзив, в якому позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує та просить їх задовільнити у повному обсязі.
Дослідивши письмові докази по справі, давши їм оцінку в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно до ст.ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Згідно положень статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Згідно ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з Відкритим акціонерним товариством «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником якого на даний час є Акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", що підтверджується копією трудової книжки Серії НОМЕР_1 , заведеної 24 листопада 1998 року на ОСОБА_1 ( а.с. 16-19).
За час роботи на даному підприємстві, а саме: 01 листопада 2021 року ОСОБА_1 отримав травму на виробництві, яка обумовлена умовами в яких він працював, а саме: відкритий передом н/З правої велико-гомілкової кістки із зміщенням уламків код за МКХ-10 S 82.3. ступінь тяжкості травми: травма відноситься до легких, що підтверджується Актом13/4 розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 01 листопада 2021 року о 14 год. 30 хв. форми Н-1/П.
За даним нещасним випадком складено акт за формою Н-1/П від 08 листопада 2021 року.
Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги Серія 12ААА ОСОБА_1 05.07.2022 року первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності, у зв'язку з трудовим каліцтвом, в розмірі 40% та третю групу інвалідності. Впродовж, при повторному переогляді - 30.10.2023 року ОСОБА_1 визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 40%, у зв'язку з трудовим каліцтвом та третю групу інвалідності. Дата чергового переогляду 10.06.2025 року.
Виходячи з медичних документів, акту № 13/4 розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 01 листопада 2021 року о 14 год. 30 хв. ( форма Н-1/П) суд прийшов до висновку про те, що у зв'язку з небезпечними умовами праці, низьким рівнем техніки безпеки, позивач отримав виробничу травму.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно за ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки виробнича травма отримана позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, а отже наявні у зв'язку з цим підстави, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок виробничої травми, спричиненої негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
Відповідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Доводи представника АТ «МГЗК» про відсутність обов'язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу, суд до уваги не приймає, оскільки обов'язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця.
Крім того, доводи представника відповідача факту відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди суд вважає безпідставними, оскільки вказане спростовується матеріалами справи: факт заподіяння такої шкоди, у зв'язку із виробничою травмою, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль. Так, позивач з моменту отримання травми постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. У нього присутнє постійне відчуття дискомфорту, стомлюваності, тривоги, емоційне пригнічення, переживання, роздратованість, які викликані наслідками виробничої травми. Крім того, останній позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, вимушений постійно приймати лікарські препарати, відчуває наслідки травми, він обмежений в спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, все це вимагає додаткових зусиль для продовження активного громадського життя та підтримання в належному стані здоров'я, що порушує нормальні життєві зв'язки ОСОБА_1 .
Таким чином, встановивши, що виробнича травма позивача, яка завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», яким було допущено порушення трудового процесу, що підтверджено висновком МСЕК щодо втрати позивачем працездатності, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок виробничої травми (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року по справі № 211/2524/16-ц).
Тому, вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд враховує значні тяжкі зміни його життєвих зав'язків, ступінь втрати ним професійної працездатності, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, тривалість та характер моральних переживань, що пов'язані з перенесенням позивачем фізичного болю, необхідністю вжиття додаткових зусиль для організації свого життя у зв'язку зі ушкодженням здоров'я, інших обставин справи, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 150 000 грн., з утриманням податку та обов'язкових платежів.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір у сумі 1211 гривень 20 копійок.
Підстав для витребування у позивача платіжних реквізитів для добровільного виконання судового рішення, суд не вбачає, оскільки позивач не визнає позовні вимоги, і його клопотання, для добровільного виконання є незрозумілим та таким, що не має логічного підґрунтя. Дана процедура віднесена до стадії виконання судового рішення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 23,1167 ЦК України; ст.ст.2,3,4,
6,9,10,12,13,19,76-81,133,141,247,258,259,263-265,268,273,352,354-355ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного Товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код юридичної особи 00190911 згідно ЄДРПОУ, місцезнаходження: 53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 62) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 в відшкодування моральної шкоди 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, з утриманням податку та обов'язкових платежів.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного Товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код юридичної особи 00190911 згідно ЄДРПОУ, місцезнаходження: 53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 62) судовий збір на користь держави в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: О. С. Янжула