Справа № 464/8443/23
пр.№ 2/464/266/24
05.03.2024 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого-судді Борачка М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
ОСОБА_3 діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 56000 грн., як грошову компенсацію частки транспортного засобу - автомобіля марки «Renault Clio» 2001 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 01.02.2014 між сторонами укладено шлюб, у якому у них народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що за час шлюбу за спільні кошти ними придбано автомобіль марки «Renault Clio» 2001 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який було зареєстровано за позивачем. Однак, після розірвання між ними шлюбу, даний транспортний засіб, який позивач вважає спільною сумісною власністю подружжя, колишній чоловік позивача, без її згоди, самостійно відчужив, а тому просить стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості частини проданого спірного рухомого майна.Згідно довідки суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 від 15.11.2023 вартість автомобіля марки «Renault Clio» 2001 року випуску становить 3000 доларів США, що становить 112000 грн. Відтак просить стягнути грошову компенсацію частки транспортного засобу у розмірі 56000 грн.
Ухвалою судді Сихівського районного суду м.Львова від 20.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали надіслано учасникам справи, а відповідачу також копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів (за місцем реєстрації).
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 01.02.2014 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 27.01.2023, яке набрало законної сили 28.02.2023, шлюб між сторонами розірвано.
Як вбачається з листа Територіального сервісного центру МВС №4641 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) від 31.10.2023 №31/28-4641-143 за ОСОБА_1 25.11.2021 зареєстрований автомобіль марки «Renault Clio» 2001 року випуску. Вказане також підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Зазначені норми сімейного права визначають не тільки право спільної власності подружжя на майно, а при його відчуженні й розмір їх часток у цьому майні та презумпцію згоди одного з подружжя на укладання від його імені іншим подружжям договорів про відчуження майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18).
Разом з тим, з метою захисту прав співвласників майна, у тому числі майна подружжя, норми цивільного та сімейного законодавства (стаття 369 ЦК України, частина третя та четверта статті 60 СК України) містять приписи, згідно з якими для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Зазначені приписи не тільки забезпечують права одного з подружжя, а й обмежують права іншого з подружжя у відчуженні спільного подружнього майна, оскільки ставлять правомочності одного з подружжя на відчуження майна в залежність від наявності належним чином оформленої згоди іншого з подружжя на таке відчуження. Відсутність такої згоди свідчить про відсутність повноважень в одного з подружжя (відчужувача) на відчуження подружнього майна.
Оскільки автомобіль марки «Renault Clio» 2001 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , придбаний у період шлюбу, а відповідач протилежного не спростував, відтак суд дійшов висновку, що транспортний засіб марки «Renault Clio» 2001 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Як вбачається з долученого до матеріалів справи договору купівлі-продажу транспортного засобу №4649/2023/4036949, укладеному в ТСЦ МВС 4649 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській області, автомобіль «Renault Clio» 2001 року випуску, VIN НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , перереєстровано на нового власника.
Доказів надання згоди ОСОБА_1 на відчуження транспортного засобу матеріали справи не містять.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) зазначено, що «у разі якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого».
З урахуванням вище наведеного, встановивши, що спірний автомобіль є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та був відчужений відповідачем без згоди позивача як іншого із подружжя, а кошти від його продажу не були використані на потреби сім'ї, суд приходить до висновку, що, в порядку поділу вказаного майна між сторонами по справі, з відповідача підлягає стягненню грошова компенсація вартості транспортного засобу марки «Renault Clio» 2001 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до роз'яснень, які викладені в абз. 1 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 за № 11, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Відступаючи від правової позиції, висловленої у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 201/14044/16-ц, провадження № 61-189ск17, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Отже, вартість спірного транспортного засобу за конкретних обставин цієї справи необхідно визначати, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Позивачем додано до матеріалів справи довідку суб'єкта оціночної діяльності, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , згідно якої вартість автомобіля марки «Renault Clio» 2001 року випуску становить 3000 доларів США, що становить 112000 грн.
Так, правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
У частині 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
За змістом статті 3 зазначеного Закону оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Згідно із частиною 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (далі - Національний стандарт № 1) є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому стандарті, використовуються в інших національних стандартах.
Згідно з положеннями пункту 50 Національного стандарту №1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.
Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Згідно із пунктом 52 Національного стандарту № 1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.
Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства (пункт 54 Національного стандарту №1).
За змістом пункту 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
Виходячи з наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.
Пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 регламентовано, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки в разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватись на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.
Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.
За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об'єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.
За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз'яснення та застереження.
При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об'єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.
З довідки про оцінку майна суб'єкта оціночної діяльності, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 від 15 листопада 2023 року вбачається, що додана до довідки інформація про об'єкт порівняння отримана з мережі Internet.
Оцінювачем проведено аналіз інформації щодо продажу подібного рухомого майна на вторинному ринку та підібрано три об'єкти для порівняння.
Отже, середня ринкова ціна транспортного засобу за інформацією, отриманою з мережі Internet, визначена оцінювачем за ціною на три подібні об'єкти.
Водночас скріншот сторінки мережі Internet з лістинговою (пропозиційною) ціною не містить відомостей коли здійснено пропозицію ціни на подібний об'єкт.
У свою чергу, у довідці про оцінку майна суб'єкта оціночної діяльності від 15 листопада 2023 року відсутні дані про неможливість особистого огляду об'єкту дослідження, не зазначені обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що є порушенням пункту 56 Національного стандарту N 1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Окрім того, у довідці про оцінку майна суб'єкта оціночної діяльності від 15 листопада 2023 року зазначено, що усереднена ринкова вартість транспортного засобу марки «Renault Clio» 2001 року випуску становить 3000 доларів США, що становить 112000 грн.
Однак, згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют станом на 15.11.2023 - офіційний курс долара США становив 36,3171 гривні, відтак 3000 доларів США в перерахунку на українську гривню становитиме 108951,30, що не відповідає сумі вказаній у довідці суб'єкта оціночної діяльності, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 від 15 листопада 2023 року.
Таким чином, з врахуванням вищезазанчених обставин, суд не приймає вказану довідку як належний доказ вартості спірного транспортного засобу.
З договору купівлі-продажу транспортного засобу №4649/2023/4036949 від 06.09.2023, укладеному в ТСЦ МВС 4649 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській області вбачається, що вартість спірного транспортного засобу становить 95000 грн.
За відсутності інших доказів вартості спірного транспортного засобу, розмір грошової компенсації слід визначити відповідно до ціни, визначеної договором купівлі-продажу транспортного засобу №4649/2023/4036949 від 06 вересня 2023 року, в сумі 95000 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація вартості спірного транспортного засобу у розмірі 47500,00 грн.
Крім того, у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн., що підтверджено квитанцією 3188-7603-2172-2338, яка міститься у матеріалах справи. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 910,63 грн.
Керуючись ст.ст.2, 10, 12, 133, 139, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд, -
позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості транспортного засобу марки «Renault Clio» 2001 року випуску, VIN НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 у розмірі 47500(сорок сім тисяч п'ятсот) грн.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 910,63 грн. витрат зі сплати судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_5 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 05 березня 2024 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.
Головуючий Борачок М.В.