490/367/24 від29.02.2024
нп 3/490/934/2024
29 лютого 2024 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Лященко В.Л., при секретарі Спінчевській Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Управління патрульної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч. 5 ст. 126 КУпАП,
12 січня 2024 року о 16 годині 46 хвилин в місті Миколаєві, по проспекту Центральному, будинок 246, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «AUDI A4 1.9 TDI», державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, бліде обличчя. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі - відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
12 січня 2024 року о 16 годині 46 хвилин в місті Миколаєві, по проспекту Центральному, будинок 246, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «AUDI A4 1.9 TDI», державний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами, вчинено повторно протягом року, чим порушив п.2.1.а Правил дорожнього руху України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на викладені обставини, ОСОБА_1 належно сповіщався про час і місце розгляду справи, був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не подавав письмових заперечень проти протоколу, пояснень та доказів, до суду не з'явився, його поведінка свідчить про не бажання брати участь у розгляді справи. Проте, подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи у розумні строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов'язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.
Відтак, суд відповідно до вимог ст.280 КУпАП України, вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів на підставі яких можливо розглянути справу та винести рішення, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.245 КУпАП України, та розгляду справи в межах строків, які передбачені ст.38 КУпАП України.
Дослідивши всі зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєне адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 2.1 "а" Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною 5 статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже об'єктивна сторона зазначеного правопорушення, полягає у відмові водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, передбачає умисну форму вини.
Порядок фіксації вказаного порушення та проходження медичного огляду регламентовано ст.266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі Порядок) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015р. № 1452/735 (далі Інструкція).
Згідно ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівників поліції, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно п.2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п. 7, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі- Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008р. № 1103, поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначених вище правопорушень, підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, а саме:
- протоколами про адміністративне правопорушення серії ААД №559830 від 12.01.2024 року, серія ААД № 559831 від 12.01.2024 року, в яких вказані обставини вчинення адміністративного правопорушення, а саме: керування ОСОБА_1 транспортним з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, бліде обличчя та його відмова від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, при цьому керував транспортним засобом не маючи права керування транспортними засобами, що вчинено повторно;
- відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, з яких вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння та відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, оскільки напередодні вживав наркотичні речовини. При цьому він погодився з обставинами справи та був обізнаний з тим, що він не має права на керування. Зауважень під час оформлення адміністративних матеріалів не мав;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- копією постанови серії БАД №46639 від 31.12.2023 року, згідно якої ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП;
- довідкою Управління патрульної поліції в Миколаївській області від 15.01.2024 року, згідно якої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував посвідчення водія на право керування транспортними строк дії якого закінчився 18.10.2020 року.
Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини, встановлені в суді. При цьому достатні та допустимі дані, які б спростовували чи ставили під сумнів наведені досліджені докази, вказували про порушення вимог ст.266 КУпАП України, під час їх отримання у справі відсутні і не встановлені.
Таким чином, суд приходить до висновку, що своїми неправомірними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені:
- ч.1 ст.130 КУпАП, відмова останнього, який керував транспортним засобом від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння;
- ч. 5 ст.126 КУпАП, повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування транспортними засобами;
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
При розгляді справи та винесені рішення, суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного суду в постанові від 04.09.2023 року (справа №702/301/20) звернула увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення. Обґрунтовуючи доводи наведені у вказаній постанові Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного суду дійшла висновку, що суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Відповідно до положень ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Оскільки на розгляді в суді перебувають одночасно дві справи про адміністративне правопорушення №490/367/24 (провадження 3/490/934/2024) та №490/369/24 (провадження 3/490/935/2024), передбачених ч.1 ст.130, ч.5 ст. 126 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , суддя на підставі ст.36 КУпАП, вважає за доцільне об'єднати справи про адміністративні правопорушення в одне провадження.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена за двома статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення, санкція ч.5 ст.126 КУпАП є найбільш суворою, тому згідно ст.36 КУпАП, суддя вважає за необхідне застосувати при накладенні адміністративного стягнення санкцію ч.5 ст.126 КУпАП та обрати ОСОБА_1 стягнення у межах закону, який він порушив, у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами та без вилучення транспортного засобу, оскільки він не належить ОСОБА_1 .
Таке покарання буде необхідним, достатнім і допустимим, тобто призначене з метою виховання правопорушника і запобігання вчинення ним нових правопорушень.
Згідно ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
У відповідності з цією статтею, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605.60 гривень на користь держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 40-1, 252, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суд,
Справи про адміністративне правопорушення №490/367/24 (провадження 3/490/934/2024) та №490/369/24 (провадження 3/490/935/2024) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, ч.5 ст. 126 КУпАП, об'єднати в одне провадження, надавши справам загальний номер №490/367/24 (провадження 3/490/934/2024).
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.5 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення:
- за ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік та без вилучення транспортного засобу.
- ч.5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років та без вилучення транспортного засобу.
На підставі ст.36 КУпАП, визначити ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років та без вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605.60 гривень (шістсот п'ять грн. 60 коп.) на розрахунковий рахунок UA798999980313131206000014483, отримувач Миколаїв.ГУК/Централ.р-н/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37992030, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), призначення платежу - судовий збір (ДСА 050).
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушенняможе бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя В. Л. Лященко