Справа №127/6336/24
Провадження № 2/127/755/24
04 березня 2024 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Шаміна Ю.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди, пов'язаної з агресією Російської Федерації проти України,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до РФ в особі Міністерства юстиції РФ про відшкодування майнової та моральної шкоди, пов'язаної з агресією РФ проти України.
Зазначена позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ст. 175, 177 ЦПК України, а тому є підстави для залишення її без руху відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України з метою усунення недоліків.
Відповідно до ст. 5 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. За змістом ст. 83 ЦПК України докази додаються разом з поданням до суду позовної заяви.
За вимогами ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
У роз'ясненнях, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.
Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Наразі як убачається з матеріалів позовної заяви позивачем заявлено вимогу про стягнення з держави РФ відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок експропріацією РФ природніх ресурсів українського народу під час незаконної збройної агресії проти України в розмірі 672421 дол. США 18 центів, що в перерахунку на національну валюту України становить 24583718,34 грн, та моральної шкоди в розмірі 35000 євро, що в перерахунку на національну валюту України становить 1259300 грн, а всього 25843018,34 грн. При цьому позивачем не вказано на чию користь з відповідача необхідно стягнути майнову та моральну шкоду.
Слід звернути увагу позивача, що процедура визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії РФ, починаючи з 19.02.2014, встановлена Порядком визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії РФ, затвердженим постановою КМУ № 326 від 20.03.2022, зі змінами.
Визначення збитків від самовільного, зокрема незаконного, користування надрами здійснюється відповідно до методики, затвердженої наказом Міндовкілля за поданням Держгеонадр. Відповідальними за визначення збитків за наведеним показником є Держгеонадра.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. Ціна позову визначається, зокрема у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується (п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України).
Наразі, у порушення вказаних процесуальних норм закону у позовній заяві не зазначено ціни позову. Враховуючи характер вимог (стягнення грошових коштів) позивачу необхідно вказати ціну позову, навести обґрунтований розрахунок сум (загальний розмір та його складових), які підлягають стягненню, із дотриманням вимог зазначених вище нормативно-правових актів.
Разом з тим, позивачем не конкретизовано, яким саме чином завдано йому матеріальну шкоду, не здійснено розподілу розміру завданої йому шкоди в залежності від виду такої шкоди. Також у позовній заяві не зазначено обґрунтування компенсації моральної шкоди, завданої саме позивачеві внаслідок протиправних дій саме відповідача.
Слід звернути увагу позивача, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Тобто, така шкода нерозривно пов'язана та походить від особистих немайнових прав осіб і може мати компенсаційний вираз в грошовому еквіваленті, однак за своєю правовою природою (ст. 22 ЦК України) є відмінною від майнової шкоди, пов'язаної із зменшенням розміру речового права особи (тобто майнового стану) внаслідок пошкодження, знищення майна або неодержання доходів (збитки, упущена вигода, ст. 22 ЦК України). На відмінність моральної (немайнової) шкоди від майнової шкоди по джерелу походження вказує також положення ч. 4 ст. 23 ЦК України, відповідно до якого вона відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Окрім того, всупереч вимог п.п. 2, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить відомостей про наявність або відсутність у позивача електронного кабінету, а також зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
До того ж, згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За змістом ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Так, за висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа «Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND), «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя.
Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві зазначила, що вона звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до положень п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Однак, позивач не зазначила доказів на підтвердження того, що дії держави-агресора російської федерації призвели до її вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що позивач, відповідно до положень пункту 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.
За змістом частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою передбачена сплата судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15140,00 грн).
Враховуючи заявлені позивачем позовні вимоги, позивачу при зверненні до суду слід сплатити судовий збір у максимальному розмірі, що встановлений законом, тобто в розмірі 15140,00 грн, а докази того надати суду.
Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору наступні: отримувач коштів: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101; код ЄДРПОУ отримувача: 37979858; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA318999980313181206000002856.
До того ж, позивач ОСОБА_1 звертаючись до Вінницького міського суду Вінницької області з даним позовом вказала у позовній заяві, що зареєстрована у смт Завалля Голованівський район, шкода їй заподіяна за місцем її проживання, відтак вважає, що дана справа підсудна Гайворонському районному суду Кіровоградської області.
З огляду на викладене позивачу слід визначитися щодо підсудності даного позову, вказавши відповідні підстави із наданням належних доказів на підтвердження зазначеного, оскільки вищевказане унеможливлює встановити підсудність цієї цивільної справи та вирішити питання про відкриття у ній провадження з прийняттям до розгляду саме Вінницьким міським судом Вінницької області.
Суд звертає увагу позивача на те, що в силу ч. 1 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Отже, вказані вище недоліки перешкоджають вирішенню питання про можливість прийняття позовної заяви до розгляду, а тому вона підлягає залишенню без руху для їх усунення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Керуючись ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд -
Позовну ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди, пов'язаної з агресією Російської Федерації проти України - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більше п'яти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявникові зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна