Справа № 148/476/24
Провадження №2-н/148/62/24
про відмову у видачі судового наказу
04 березня 2024 року м. Тульчин
Суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Ковганич С.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ з ОСОБА_1 ,
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" звернувся до суду з заявою про стягнення заборгованості за спожитий природний газ з ОСОБА_1 .
Дослідивши заяву та додані до неї документи, вважаю, що у видачі судового наказу слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене лише для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Тобто, у наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог. Безспірні вимоги заявника у наказному провадженні це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.
Згідно ч.2 ст.167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Відповідно до п.2, 4, 5 ч.2 ст.163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: відомості про наявність або відсутність електронного кабінету заявника і боржника; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обгрунтовує обставини, на яких грунтуються його вимоги.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються, в тому числі, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Відповідно до роз'яснень п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» у разі заявлення вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Однак, всупереч п.2, 4, 5 ч.2 та п.3 ч.3 ст. 163 ЦПК України у заяві не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету представника заявника і боржника, до заяви про видачу судового наказу не додано копію договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості. При цьому, доказів фактичного споживання природного газу, зокрема акту звіряння фактично використаних обсягів природного газу або відомостей про контрольне зняття показань лічильника газу, як то передбачено п.п. 5 п. 6.1 Типового договору суду не надано. На підтвердження заборгованості за послуги з постачання природного газу представником заявника наданий розрахунок заборгованості, який в свою чергу, не вказує на правильність і безспірність розрахунків за період, зазначений у заяві.
За встановлених обставин в їх сукупності розмір заборгованості, який представник заявника просить стягнути з боржника не можна вважати безспірним, а тому, всупереч вимогам ч.3 ст.19 ЦПК України, щодо нього може існувати спір про право.
З огляду на встановлені недоліки, приходжу до висновку, що заява про видачу судового наказу подана з порушенням вимог ст.163 ЦПК України, що є підставою для відмови у видачі судового наказу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Разом з тим, з метою недопущення порушення права заявника на судовий захист, шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості та судовий розгляд такої вимоги, останньому слід роз'яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом (розділ ІІ Наказне провадження), після усунення її недоліків.
Також, відповідно до ч.2 ст.164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя, -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ з ОСОБА_1 .
Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут", що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому розділом II Наказне провадження, після усунення її недоліків.
Копію ухвали для відома надіслати представнику заявника.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: