Справа № 352/2797/23
Провадження № 33/4808/245/24
Категорія ч.1 ст.173-2 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Гриньків Д.В.
Суддя-доповідач Шигірт Ф.С.
28 лютого 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С., за участю ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тисменицького районного суду від 30 січня 2024 року, -
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 605,6 грн судового збору.
Згідно постанови, 06.11.2023 року близько 16:00 години у АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно сестри ОСОБА_2 , а саме: намагався помістити до лікувального закладу, обмежував у спілкуванні та забороняв спілкуватись та вільно пересуватись, чим завдав психологічної шкоди ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою. Звертає увагу, що суд поклав в основу доведеності його вини копію письмового документа, який не є належним доказом - терміновий заборонний припис стосовно кривдника від 08.11.2023 року. Вказує, протокол щодо нього складений з порушенням вимог ч.2 ст.254 КУпАП, а саме з перевищенням встановленого законом строку - 24 години. При цьому 06.11.2023 року поліцейський був присутній в його домі на час вчинення протиправних дій, однак жодних дій не зробив. Ставить під сумнів наявне в матеріалах комплексне дослідження, яке проведене після складання протоколу. Під час складання протоколу, поліцейським не було роз'яснено його права, в тому числі і на захист, а тому вважає, що суд діяв як обвинувач, а не як безсторонній орган. Вказує, що потерпіла та свідки не були допитані в судовому засіданні, а тому їх показання не є допустимими доказами. Окрім іншого, судом не було вирішено клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи ОСОБА_2 .
Враховуючи наведене, просить постанову суду першої інстанції скасувати та провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення за обставин наведених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції наведених вимог Закону не дотримався, що призвело до помилкових висновків.
Так, відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до диспозиції ст.173-2 ч.1 КУпАП, правопорушенням є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій.
Відповідно до Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» від 15.11.2001 року №2789-ІІІ насильство в сім'ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Протиправні дії за цією статтею можуть мати характер фізичного, психологічного чи економічного насильства.
Фізичне насильство в сім'ї - це умисне насильство, яке не завдає фізичного болю і не спричиняє тілесних ушкоджень (наприклад, нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв).
Психологічне насильство в сім'ї - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.
Економічне насильство в сім'ї - умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до порушення фізичного чи психічного здоров'я.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише у межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати нові фактичні обставини, які не були викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 намагався помістити свою сестру ОСОБА_2 до лікувального закладу, обмежував її спілкування та забороняв спілкуватись та вільно пересуватись. Саме цими діями було завдано психологічної шкоди ОСОБА_2 , а тому вони розцінені судом, як адміністративне правопорушення. Суд першої інстанції дійшов висновків, що ці обставини підтверджені належними та допустимими доказами.
Проте, апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 своєї вини не визнав та заперечив факт вчинення ним дій спрямованих на обмеження прав ОСОБА_2 щодо вільного пересування чи спілкування з іншими людьми. Швидку медичну допомогу викликав через загострення у ОСОБА_2 психіатричної хвороби, що відбувається коли вона не приймає свої ліки.
Його показання були підтверджені показаннями свідків допитаних судом першої інстанції: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які спростували факт вчинення ОСОБА_1 дій зазначених у протоколі, а саме: «намагався помістити до лікувального закладу, обмежував у спілкуванні та забороняв спілкуватись та вільно пересуватись». Зазначені свідки стверджували, що потерпіла вільно пересувалася населеним пунктом, відвідувала крамницю та відділення пошти, спілкувалася з родичами та сусідами, ніяких обмежень у цих діях не було. Також, свідки які є родичами потерпілої зазначили, що вона хвора на психіатричну хворобу, без попередження залишає житло, не повідомляє своє місце перебування, вони постійно її розшукують. З боку ОСОБА_1 ніяких обмежень та утисків прав потерпілої не було.
Не спростував цих показань і працівник поліції ОСОБА_7 , допитаний судом в якості свідка.
Проте, суд першої інстанції ці показання не врахував та належної правової оцінки їм не дав, а побудував свої висновки на поясненнях інших осіб, яких не було безпосередньо допитано в суді.
При цьому, суд першої інстанції не навів мотивів, чому взяв до уваги одні докази та відкинув інші.
Така оцінка доказів суперечить вимогам ст.ст.251, 252, 272, 279 КУпАП, є перешкодою для ухвалення законного судового рішення та підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Оцінюючи докази досліджені судом першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що обставини зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення не доведені в суді належними та допустимими доказами. Обмежень конституційних прав та свобод потерпілої з боку ОСОБА_1 не було.
При цьому, апеляційний суд не вбачає порушень прав потерпілої діями ОСОБА_1 , пов'язаними із викликом швидкої медичної допомоги.
За таких обставин, подія адміністративного правопорушення не знайшла свого підтвердження в суді, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Тисменицького районного суду від 30 січня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ф.С. Шигірт