Провадження № 22-ц/803/1649/24 Справа № 197/297/23 Суддя у 1-й інстанції - Шевченко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
04 березня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 197/2997/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою Акціонерного твар сива Комерційний банк «Приватбанк»,
на заочне рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2023 року,
встановив:
У березні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі по тексту АТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 02 липня 2021 року. Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок з кредитним лімітом, який надалі було збільшено до 31 000 гривень, надано у користування кредитну картку.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, не надавав своєчасно кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, у зв'язку з чим станом на 14 лютого 2023 року у нього виникла заборгованість в сумі 36 792,85 гривень, з яких:
- 30 488,75 гривень - заборгованість за тілом кредиту,
- 6 304,10 гривень - заборгованість за простроченими відсотками.
Просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у вказаному розмірі та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 гривень.
Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2023 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» залишені без задоволення.
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» підтверджені недопустимими доказами не ґрунтуються на вимогах закону. Чинне законодавство не передбачає такої підстави як невідповідність вимогам ДСТУ 4163-2003 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи, для визнання доказів недопустимими. Позовні вимоги підтверджені позивачем належними доказами. Відповідач самоусунувся від розгляду справи, заперечення не надав, докази позивача не спростував. Фактично суд першої інстанції виступив «адвокатом» відповідача, а оскаржуване рішення ухвалив нехтуючи засадами змагальності сторін, засадами доказовості позицій обох сторін судового спору.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем копії документів, які додані до позовної заяви на підтвердження позовних вимог, не засвідчені в порядку, який визначений п. 5.26 ДСТУ 4163:2020, тобто є недопустимими доказами. Оскільки позивачем не доведено наявність договірних відносин з відповідачем, заборгованість, не доведено отримання відповідачем від позивача грошових коштів в сумі 30 488,75 гривень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
З таким висновком суду апеляційний суд погодитися не може за наступних підстав.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює АТ КБ «Приватбанк».
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З матеріалів справи вбачається, що 02 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг № б/н від 02 липня 2021 року. 01 липня 2021 року відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано карту.
При цьому в заяві вказано, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, що розміщені в мережі Інтернет в редакції чинній на дату підписання цієї заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка, приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому Договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку.
Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» за договором підписаним з ОСОБА_1 , останньому надавалась кредитна картка № НОМЕР_1 02 липня 2021 року з терміном дії до 03/25, тип картки «Універсальна».
За довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 старт карткового рахунку відбувся 02 липня 2021 року, кредитний ліміт позичальнику встановлено 02 липня 2021 року, максимально ліміт був збільшений 20 вересня 2021 року до 31 000 гривень та зменшений до 00 гривень 26 грудня 2022 року.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 14 лютого 2023 року становить 36 792,85 гривень, з яких: 30488,75 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 6 304,10 гривень - заборгованість за простроченими відсотками.
Також матеріали справи мітять банківську виписку по рахунку ОСОБА_1 за договором № б/н, з якої вбачається наявність заборгованості станом на 01 січня 2023 року у розмірі 36 792,85 грн.
Із наданих позивачем доказів, зокрема виписки за карткою ОСОБА_1 , вбачається, що останній користувався кредитними коштами шляхом отримання готівки у банкоматі та відділенні банку, розраховувався ними за товари та послуги, а також здійснював повернення кредитних коштів позивачу. Всі ці дії свідчать про те, що відповідач отримував кредитні кошти та користувався ними з частковим поверненням.
Надані позивачем докази на підтвердження укладання кредитного договору між сторонами апеляційний суд вважає належними та допустимими.
Кредитний договір відповідачем недійсним не визнавався, ОСОБА_1 користувався кредитними коштами протягом тривалого часу, договір ним виконувався, тобто вносилися платежі, хоч і не своєчасно та не в повному обсязі, що підтверджується розрахунком заборгованості, що в своїй сукупності вказує на наявність договірних відносин між сторонами та дійсність кредитного договору. На що не звернув уваги суд першої інстанції.
Відповідно положень статей 12, 18 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Висновок суду першої інстанції про те, що банк не надав належних доказів, а тому його позов не доведений, є передчасними, оскільки банк надав всі документи, в тому числі і виписку із рахунку про рух коштів, які підтверджують отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, користування ними. При цьому відповідачем не спростовано надані докази і вимоги про визнання цього договору недійсним, зміни або розірвання його не заявлялись.
Також матеріали справи не містять, а відповідачем не надані докази того, що він не користувався кредитом.
Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, суд першої інстанції, помилково зазначив про відсутність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту, оскільки укладення кредитного договору між сторонами підтверджується у сукупності іншими належними доказами.
При цьому апеляційний суд зауважує, що позивачем до позовної заяви додано докази, які є належними, допустимими та достатніми в розумінні положень ст. 77-80 ЦПК України.
Зі змісту заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг, яка підписана ОСОБА_1 02 липня 2021 року вбачається, що сторонами погоджено умови кредитування, зокрема тип кредиту, сума/ліміт кредиту, строк кредитування, фіксована процентна ставка 42% річних.
Обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення заборгованості, Банк зазначав, що відповідач був обізнаний про умови договору в частині сплати відсотків за користування кредитних коштів і погодився з ними, підписавши Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг.
Таким чином, зважаючи на те, що матеріали справи містять належні докази того, що під час підписання 02 липня 2021 року вказаної заяви відповідач ознайомився з умовами кредитування в частині сплати відсотків за користування кредитом, рішення суду в частині відмови у позові про стягнення відсотків також підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог Банку і стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку відсотків у розмірі 6 304,10 гривень.
Згідно ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, з урахуванням вказаних положень процесуального закону колегія суддів зауважує, що позивач надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та заперечень проти оскаржуваного судового рішення. При цьому поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що в разі виникнення сумнівів в достовірності наданих позивачем доказів суд не позбавлений права перевірити належність та достовірність наданих доказів шляхом їх витребування у заявника.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, встановивши, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування судового рішення та, з урахуванням доведеності позовних вимог, ухвалення нового рішення про задоволення вимог АТ КБ «Приватбанк» у повному обсязі. При цьому апеляційний суд погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем.
Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції в сумі 2 684 гривень та судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 4 026 гривень, що в загальному розмірі становить 6 710 гривень.
Керуючись ст. 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
Рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2023 року скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 02 липня 2021 року станом на 14 лютого 2023 року в сумі 36 792,85 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції та переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в сумі 6 710 гривень.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 04 березня 2024 року.
Головуючий О.І. Корчиста