Провадження № 22-ц/803/843/24 Справа № 210/1468/23 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
04 березня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 210/1468/23 за позовом Комунального підприємства «Кривбасводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого постачання холодної води та водовідведення,
за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Кривбасводоканал»,
на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2023 року,
встановив:
У березні 2023 року Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» (далі по тексту КП «Кривбасводоканал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого постачання холодної води та водовідведення.
Позов обґрунтований тим, що відповідачам щомісячно, відповідно до тарифів на вказані послуги здійснювалося постачання холодної води, за адресою: АДРЕСА_1 , але відповідачі в повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснювали, в результаті чого виникла заборгованість за постачання централізованого постачання холодної води та водовідведення за період з 01 листопада 2016 року по 31 січня 2023 року в розмірі 49 364,96 грн., 3% річних у розмірі 520,73 грн. та витрат від інфляції у розмірі 1517,21 грн. Вказану заборгованість позивач просить стягнути на свою користь з відповідачів та сплачений судовий збір.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2023 року позовні вимоги КП «Кривбасводоканал» задоволені частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Кривбасводоканал» суму боргу за надані послуги централізованого постачання холодної води та водовідведення у розмірі 21 587,05 гривень, 3% річних у розмірі 480,38 гривень та витрат від інфляції у розмірі 1405,21 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Кривбасводоканал» судовий збір у розмірі 586,72 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Кривбасводоканал» судовий збір у розмірі 586,72 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі КП «Кривбасводоканал», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування нори матеріального права, просить рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2023 року в частині часткового задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги КП «Кривбасводоканал» в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що задовольняючи позовні вимоги в межах строку позовної давності, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, сума заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг виникла за період з 01 листопада 2016 року по 31 січня 2023 року та іноді від відповідачів надходили кошти за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення (останній платіж у заявленому періоді був у розмірі 2 100 гривень у червні 2020 року, перед цим у травні 2020 року було сплачено 4 000 гривень). Наполягає, що було переривання строку позовної давності, так як платіж значно перевищує місячне нарахування (бухгалтерська довідка про сплачені кошти наявна в матеріалах справи).
Також посилається, що судом не враховано, що на момент подання позовної заяви до суду відповідно п. 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктами 12-14, за змістом яких під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України в метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки визначені, зокрема, ст. 257 ЦК України , продовжуються на строк дії такого карантину. Крім того, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257 ЦК України також продовжуються на строк його дії.
Крім того, заявник не погоджується з висновком суду щодо не прийняття до уваги бухгалтерської довідки, яка була надана за період з 01 квітня 2014 року по 31 січня 2023 року, тобто з самого початку надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення згідно Закону України від 10 квітня 2014 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» з 01 квітня 2014 року, тоді як розрахунок до поданого позову було здійснено за період з 01 листопада 2016 року по 31 січня 2023 року. Послуги були надані в повному обсязі та належної якості. Крім того, звертає увагу, що відповідачі не звільняються від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих до укладення відповідного договору (ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і яка не входить до переліку справ зазначених у ч. 4 ст. 274 ЦПК України, які не можуть бути розглянуті в прядку спрощеного позовного провадження, враховуючи характер спірних правовідносин, справа розглядається без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга КП «Кривбасводоканал» підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що КП «Кривбасводоканал» надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення до будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
На ім'я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 по отриманню комунальних послуг, які надаються позивачем, за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 14)
18 червня 2019 року між КП «Кривбасводоканал» та ОСОБА_1 укладено Договір № Мт 12535 «Про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення» за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 9-11)
Відповідно п. 1.2 суб'єктами користування послугами є мешканці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно розрахунку суми боргу за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01 листопада 2016 року по 31 січня 2023 року сума заборгованості становить 49 364,96 гривень. (а.с.6)
Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат в сумі 1 517,21 гривень та 3% річних в сумі 520,73 гривень. (а.с. 7)
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі у встановлені законом строки не вносили плату за отримані житлово-комунальні послуги, а тому заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку. Також, суд дійшов висновку, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3% річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, у зв'язку з чим, враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідачі у встановлені законом строки не вносили плату за отримані житлово-комунальні послуги, КП «Кривбасводоканал» має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов'язань. Натомість, врахувавши клопотання відповідачів про застосування спливу строку позовної давності суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за спожиту послугу централізованого постачання холодної води та водовідведення за період з 01 березня 2020 року по 31 серпня 2023 року в розмірі 21 587,05 гривень, за вимогами про стягнення заборгованості за період з 01 жовтня 2016 року по 01 березня 2020 року сплинули строки позовної давності, тому за це період у задоволенні позову слід відмовити. При цьому суд критично оцінив та не прийняв до уваги бухгалтерську довідку до розрахунку суми заборгованості в частині сплати за послуги до постачання та водовідведення за період з 01 квітня 2014 року по 31 січня 2023 року, оскільки вказані у довідці суми, як сплачені абонентом у наданому розрахунку заборгованості, який долучений позивачем до позовної заяви, не відображені.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції та виходить з наступного.
Відповідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.
Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу.
01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, який разом з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 регулюють основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов'язки зазначених учасників відносин.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII).
Пунктами 2, 5 ч. 2 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_1 та КП «Кривбасводоканал» 18 червня 2019 року укладено Договір № Мт 12535 «Про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення» за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 9-11)
Статтею 9 Закону Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Частиною 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII визначено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Отже, відповідно до зазначених норм, проживаючі та/або зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов'язані вносити плату за їх використання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а тому несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг, зокрема, з послуги централізованого водопостачання та водовідведення.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що правильність нарахування суми боргу підтверджується розрахунком суми боргу за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01 листопада 2016 року по 31 січня 2023 року за особовим рахунком НОМЕР_1 , який відкритий за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому висновок суду першої інстанції щодо не прийняття бухгалтерської довідки, долученої до матеріалів справи, в якій відображені зарахування коштів в спірний період (з 01 листопада 2016 року по 31 січня 2023 року) на вищевказаний особовий рахунок без відповідного підтвердження що саме відповідачами здійснена оплата і саме у вказаний у довідці час, за умови відсутності відображення зазначених у довідці платежів у розрахунку заборгованості, є обґрунтованим.
Крім того, суд дійшов правильного висновку про те, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3% річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, та враховуючи ту обставину, що відповідачі у встановлені законом строки не в повному обсязі вносили плату за надані позивачем послуги, КП «Кривбасводоканал» має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов'язань.
Разом з тим, відповідачами заявлено про застосування позовної давності, тому суд першої інстанції стягнув заборгованість в межах строку позовної давності за період з 01 березня 2020 року по 31 січня 2023 року (в межах заявлених вимог).
Відмовивши при цьому в задоволенні позовних вимог за період з 01 жовтня 2016 року по 01 березня 2020 року, суд послався на ст. 256, 261, 267 ЦК України.
Такі висновки суду є правильними, з огляду на наступне.
В апеляційній скарзі позивач посилається, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України в метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки визначені, зокрема, ст. 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, що не було враховано судом першої інстанції.
Вказаний довід апеляційної скарги є безпідставним з огляду на наступне.
Частина 4 статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Відповідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Частиною 1статті 32 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, оскільки позивачем не надано доказів погодження між сторонами іншого строку.
Позивач звернувся до суду з позовом 03 березня 2023 року (а.с. 16), тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів до 03 березня 2020 року включно.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та діяв й на час ухвалення оскаржуваного рішення суду.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.
У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21зазначено,що: « У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.
За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.
Оскільки, перебіг строку трирічної позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період до 03 березня 2020 року закінчився станом на 02 квітня 2020 року, тому ці строки не продовжуються на строк дії карантину.
На підставі зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог КП «Кривбасводоканал» в межах строку позовної давності, тому колегія суддів апеляційного не може погодитися з доводами апеляційної скарги позивача.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.п «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Кривбасводоканал» залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 04 березня 2024 року.
Головуючий О.І. Корчиста