Провадження № 22-ц/803/1075/24 Справа № 235/639/23 Суддя у 1-й інстанції - Кузнєцова А.С. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
04 березня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 235/639/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «Шахтобудівельна компанія» про відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальності «Шахтобудівельна компанія»,
на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2023 року,
встановив:
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальності «Шахтобудівельна компанія» (далі по тексту ТОВ «Шахтобудівельна компанія») про відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з 24 січня 2018 року по 14 серпня 2023 року перебував в трудових відносинах з ТОВ «Шахтобудівельна компанія».
Відповідно наказу № 255к від 24 січня 2018 року він був прийнятий на роботу до ТОВ «Шахтобудівельна компанія» прохідником 4 розряду з повним робочим днем в шахті, наказом №1181-к від 29.03.2018 року позивач був переведений прохідником 5 розряду з повним робочим днем на підземній роботі до ТОВ «Шахтобудівельна компанія».
Наказом № 712к від 11 серпня 2023 року звільнений у зв'язку з невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України.
Робота на підприємстві є небезпечною та шкідливою для здоров'я, оскільки це постійний контакт із шкідливими речовинами, пилом та контрастними температурами. Здійснення такої трудової діяльності створює підвищену вірогідність спричинення шкоди здоров'ю працівника із-за неможливості підвищеного контролю людини за вказаними умовами і чинниками. Час роботи на підприємствах вугільної промисловості став причиною виникнення та розвитку у ОСОБА_1 професійних захворювань, а саме: - хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії загострення з вираженим статико - динамічними порушеннями, м'язево - тонічним і больовим синдромами, хронічний бронхіт П ст., фаза загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН П ст. 19.07.2023 року був складений акт розслідування виникнення хронічного професійного захворювання, який затверджено 20 липня 2023 року Начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці.
09 серпня 2023 року позивача вперше оглянуто на МСЕК за професійним захворюванням, де йому первинно за сукупністю було встановлено 65% втрати професійної працездатності, безстроково, з них 35% по хр. радикулопатії, 30% по хронічному бронхіту. Визнано інвалідом ІІІ групи за профзахворюваннями з 09 серпня 2023 року до 01 вересня 2026 року. Визначена потреба у медикаментозному санаторно-курортному лікуванні за профзахворюваннями.
Моральну шкоду позивач обґрунтовує тим, що він втратив значний ступінь професійної працездатності, має серйозні порушення здоров'я із стійкими розладами функцій організму, обумовленими наслідками професійного захворювання, все це призвело до порушення звичного способу його життя і потребує від позивача додаткових зусиль для організації, неможливості продовження активного особистого життя, порушення нормальних життєвих зв'язків; позивач вимушений тривалий час витрачати на відвідування лікувальних установ, проходячи курси лікування (амбулаторно і стаціонарно), неодноразові обстеження, консультації у фахівців охорони здоров'я позбавляє позивача можливості домашнього затишку, обмежує можливість спілкування з близькими, що також негативно впливає на душевний та емоційний стан. Наслідки захворювання проявилися і в побуті, оскільки через хронічні захворювання позивач не в змозі належним чином виконувати чоловічу роботу по дому. На утриманні позивача перебуває двоє синів, які ще навчаються в школі, а він, як батько, повинен забезпечити їм не тільки середню, а і вищу освіту, але на теперішній час, за станом здоров'я позивач не може розраховувати на роботу з достойною оплатою, лише на щомісячні виплати втраченого заробітку. Внаслідок вказаного, позивач відчуває свою неповноцінність, постійне хвилювання, емоційна напруга призводить до погіршення стосунків в родині та з оточуючими.
Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в розмірі 180 000 гривень, що відповідатиме справедливій сатисфакції за розвиток хронічних захворювань, які спричинили втрату професійної працездатності.
У зв'язку з зазначеним, просить стягнути з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» в рахунок відшкодування моральної шкоди 180 000 гривень.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я 75 000 гривень з утриманням обов'язкових платежів, згідно законодавства. В іншій частині позову відмовлено.Стягнуто з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» на користь держави судовий збір в сумі 447,69 гривень.
В апеляційній скарзі ТОВ «Шахтобудівельна компанія», посилаюсь на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру моральної шкоди до 42 000 гривень.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що сума відшкодування моральної шкоди має бути обґрунтована та домірною цій шкоді, зауважує, що позивач пропрацював на підприємстві відповідача лише 23,4% від загального стажу роботи в умовах впливу шкідливих факторів протягом свого професійного маршруту. Вказує, що судом першої інстанції не враховано той факт, що причиною отримання професійних захворювань позивачем є його послідовна робота на декількох підприємствах. Крім того, відповідач посилається в апеляційній скарзі на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц. В якій вказано, що у справах про відшкодування шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України, критеріїв, і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив потерпілий. Зазначає, що відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, а позивачем свідомо було прийняті запропоновані йому умови праці.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Шахтобудівельна компанія» підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст.13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Таким вимогам закону судове рішення відповідає в повній мірі не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» з 24 січня 2018 року на посаді прохідника 4 розряду з повним робочим днем на підземних роботах. 23 січня 2023 року звільнений за власним бажанням в зв'язку з невідповідністю займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я за п. 2 ст. 40 КЗпП України. За результатами засідання Центральної лікарсько-експертної комісії складено медичний висновок № 20/405 від 24 травня 2023 року про наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання: хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії загострення з вираженим статико - динамічними порушеннями, м'язево - тонічним і больовим синдромами, хронічний бронхіт П ст., фаза загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН П ст. При цьому, в якості обґрунтування встановлення професійної категорії захворювань в даному медичному висновку зазначено: дані клініко - функціональних обстежень, динаміка захворювань, їх розвиток в період роботи, інформація про умови праці, представлена в сангігієнічній характеристиці ОСОБА_1 від 12 травня 2023 року, згідно якої позивач підлягав дії несприятливих виробничих факторів (фізичне навантаження, робоча поза, нахили корпусу), параметри яких перевищували допустимі величини, пилу концентрації якого перевищували ГДК, професійний маршрут.
Відповідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за Формою П-4 від 19 липня 2023 року у позивача ОСОБА_1 у зв'язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення концентрацій пилу переважно фібро генної дії, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт через складні гірничо-геологічні умови), недостатньою ефективністю засобів індивідуального захисту від пилу, позивач виконував роботи в умовах впливу факторів виробничого середовища і трудового процесу, параметри яких перевищують гранично - допустимі.
Діагноз, який встановлено позивачу згідно з Міжнародною класифікацією МХК-10 - хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії загострення з вираженим статико - динамічними порушеннями, м'язево - тонічним і больовим синдромами, хронічний бронхіт П ст., фаза загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН П ст.
Супутній діагноз: ВСД за гіпертонічним типом, СН 0 ст. Хронічний двобічний туболотит. Пресбіопія. Міопія слабкого ступеню правого ока. Ангіопатія сітківки обох очей.
Згідно витягу із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, підготовленої КНП «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» - ОСОБА_1 в 2018-2020 роках двічі на рік проходив курси лікування амбулаторно. Хворів на бронхіт та радикуліт. В 2021 - 2023 роках проходив тривалі курси лікування як амбулаторно, так і в умовах стаціонару. Виявляли наявність хронічних захворювань легень та хребта. Був направлений до АМН України «Інститут медицини праці ім. Ю.І Кундієва Національної академії медичних наук України» Клініці професійних захворювань Державної установи на стаціонарне обстеження з метою лікування та вирішення експертних питань.
Періоди лікування позивача підтверджені виписками із історій його хвороб за вказані вище періоди.
Згідно виписки № 601 з медичної карти стаціонарного хворого позивач ОСОБА_1 перебував в період часу з 22 травня 2023 року по 05 червня 2023 року на стаціонарному лікуванні в Клініці професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці ім. Ю.І Кундієва Національної академії медичних наук України»; основний діагноз: хронічний бронхіт П ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-П ст., хронічна радикулопатія S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико - динамічними порушеннями, м'язево - тонічним і больовим синдромами - захворювання професійні, встановлені вперше.
09 серпня 2023 року ОСОБА_1 оглянутий в Міжрайонній медико-соціальній експертній комісії м. Покровська та встановлено ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням первинно 65% з 09 серпня 2023 року по 01 вересня 2026 року із них: 35% профрадикулопатія; 30% - хронічний бронхіт, встановлена ІІІ група інвалідності, що підтверджується довідками серійний номер 12ААА № 139894, серія 12ААВ № 548844.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами частини 2 статті 153, статті 173, частини 1 статті 237-1КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди. Проте не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції в частині вирішення питання в частині утримання обов'язкових платежів з суми визначеної рішенням суду до стягнення.
Згідно з нормами Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Статтею 46Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Згідно із статтею 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Так, відповідно до частин 1 - 4 статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Водночас, пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
При заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 19 липня 2023 року, причиною виникнення професійних захворювань позивача є тривалий час впливу на працівника шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу.
Отже, роботодавець ТОВ «Шахтобудівельна компанія», під час роботи позивача на підприємстві, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Судом першої інстанції вірно встановлено порушення ТОВ «Шахтобудівельна компанія» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов'язок з відшкодування завданої моральної шкоди.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному, оскільки згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 19 липня 2023 року причиною професійного захворювання позивача є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.
При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги частини 2 статті 153КЗпП України та статті 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку, у зв'язку із чим, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині, колегія суддів не приймає.
Суд, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки постійно виникають складнощі у зв'язку з загальною слабкістю, втомою, болями.
Позивач не може повернутися до повноцінного образу життя, відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів.
Все це постійно і негативно позначається на його душевному та фізичному стані.
Тривалий процес лікування захворювання, пов'язаного з виробництвом, позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не враховано той факт, що причиною отримання професійних захворювань позивачем є його послідовна робота на декількох підприємствах і те, що позивач пропрацював на підприємстві відповідача лише 23,4% від загального стажу роботи в умовах впливу шкідливих факторів протягом свого професійного маршруту, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 19 липня 2023 року загальний стаж роботи позивача складає 23 роки 05 місяців 16 днів, за професією 14 років 10 місяців 11 днів (в якості прохідника), з яких позивач пропрацював на підприємстві відповідача 05 років 05 місяців 25 днів (в умовах впливу шкідливих факторів в умовах ТОВ «ШБК»).
Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих позивачем професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів на підприємстві відповідача, відсоток втрати ним професійної працездатності у розмірі 65%, визнання його особою з інвалідністю третьої групи, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та можливість такого відновлення, враховуючи встановлення ступеню втрати професійної працездатності та групи інвалідності безстроково.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров'ї, що підтверджується виписними епікризами, які міститься в матеріалах справи.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в пункті 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість визначеного судом першої інстанції розміру моральної шкоди.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що «у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині 3 статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000 гривень».
Слід зауважити, що право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.
Отже, з урахуванням того, що позивачу встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 65% та визнано особою з інвалідністю третьої групи, що безумовно тягне за собою зміни у буденному житті позивача, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди 75 000 гривень не є завищеним та відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що моральну шкоду позивачу завдано порушенням його законних прав на безпечні і нешкідливі умови праці ТОВ «Шахтобудівельна компанія», а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про покладення обов'язку з відшкодування завданої моральної шкоди на ТОВ «Шахтобудівельна компанія».
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки позивачем суду надано належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження обставин, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про врахування таких доказів.
Разом з тим, суд першої інстанції, дійшовши обґрунтованого висновку про те, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 75 000 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, помилково зазначив, що ця сума підлягає стягненню з утриманням обов'язкових платежів.
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14пункту 164.2статті 164ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Тобто, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Проте, як вбачається з мотивувальної та резолютивної частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в ньому зазначено про стягнення моральної шкоди з утриманням податків і зборів.
За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції зазначивши, що стягнення моральної шкоди проводиться без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» задовольнити частково.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2023 року в частині стягнення обов'язкових податків і зборів змінити, зазначивши, що стягнення моральної шкоди проводиться без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 04 березня 2024 року.
Головуючий О.І. Корчиста