19.02.2024
Справа № 646/1809/24
Провадження № 3/646/1244/2024
іменем України
19.02.2024 року Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі судді Глоби М.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
за участю потерпілого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від ВП №1 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, не одруженого, освіта професійна-технічна, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 556253 від 17.02.2024 року, ОСОБА_1 14.02.2014 року о 16 год. 30 хв. знаходячись за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство, а саме штовхав та висловлювався нецензурною лайкою в адресу свого батька ОСОБА_2 .
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, як вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення діяння фізичного та психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Як зазначено у ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою провину в інкримінованому йому правопорушенні не визнав та пояснив, що він перебуває на обліку у лікаря психіатра, батька ОСОБА_2 не штовхав та в його адресу нецензурною лайкою не висловлювався. Просив закрити провадження по справі відносно нього, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що між ним та його сином ОСОБА_1 виникла конфліктна ситуація, але його син не штовхав та в його адресу нецензурною лайкою не висловлювався. Діянь фізичного та психологічного характеру, зі сторони сина не було. Шкода фізичному та психічному здоров'ю не була йому завдана. Просив закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Суд, вислухавши ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 556253 від 17.02.2024 року, ОСОБА_1 14.02.2014 року о 16 год. 30 хв. знаходячись за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство, а саме штовхав та висловлювався нецензурною лайкою в адресу свого батька ОСОБА_2 . Але при складанні вказаного протоколу не вірно зазначена дата вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та ознака адміністративного правопорушення, а саме наслідки, які могли бути завдані потерпілому ОСОБА_2 .
Відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає у разі вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, психологічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
За положеннями вищезазначеного Закону психологічним насильством визначено форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, що спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
У відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання таких доказів покладено на осіб, уповноважених на складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, суд звертає увагу, що в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке полягає у вчиненні домашнього насильства, тобто умисне вчинення діяння фізичного та психологічного характеру, доказуванню підлягає не лише цей факт, а і факт наслідків, які могли бути завдані чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Так, з пояснень потерпілого ОСОБА_2 , який під час судового розгляду пояснив, що будь-яких діянь фізичного та психологічного характеру, зі сторони його сина не було. Шкода фізичному або психічному здоров'ю не була йому завдана.
Таким чином, фактичні обставини, які були зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення не знайшли свого підтвердження.
Вирішуючи питання щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
На необхідності застосування принципу презумпції невинуватості в справах про адміністративні правопорушення наголосив і Верховний Суд в п. 39 Постанови від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а, зазначивши, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Судовим розглядом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення є важливим доказом по справі, який по суті є обвинувальним актом, оскільки саме на підставі протоколу здійснюється розгляд справи по суті, а в даному випадку протокол був складений без достатніх даних на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства та як наслідок з істотним порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому суд приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 556253 від 17.02.2024 року є недопустимим доказом.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні об'єктивні ознаки, за наявності яких, діяння вважається адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Наведені факти свідчать про відсутність обставин, що підлягають доказуванню в рамках даної справи, зокрема стосовно обставин вчинення особою діяння, що ставиться їй у провину та оформлені у такий спосіб, який викликає сумніви щодо об'єктивності і повноти дій уповноваженої посадової особи під час складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, які могли нести формальний характер з метою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Згідно змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов'язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерел права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що допустимість доказів є прерогативою національного права із за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксера де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а також, що порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаними Конвенцією про захист прав і основоположних свобод 1950 року, згідно ст. 6 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстроковим судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
У рішеннях від 30.05.2013 року у справі № 36673/04 «Малофєєва проти Росії» та від 20.09.2016 року у справі № 926/08 «Карелін проти Росії», Європейський суд з прав людини зауважив, що «… формулювання правопорушення, викладене у фабулі постанови про адміністративне правопорушення, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод...».
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Європейський Суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25).
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, в зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, провадження в справі про адміністративні правопорушення, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 9, 173-2, 247, 283-284 КУпАП, суд -
На підставі п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, через Червонозаводський районний суд м. Харкова.
Суддя