справа № 619/747/24
провадження № 3/619/214/24
іменем України
01 березня 2024 року м.Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області в складі головуючого судді Остропілець Є.Р., за участю секретаря судового засідання Носачової І.В., прокурора Михайленко О.О., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Маркевича С.В., розглянув у судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей :доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого: радником Дергачівського міського голови Харківської області , раніше не судимого, -
у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-5 КУпАП,-
До Дергачівського районного суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-5 КУпАП України.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №101 від 17.01.2024, ОСОБА_1 , будучи радником Дергачівського міського голови, являючись відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII, суб'єктом, на якого поширюється дія цього закону, усупереч вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про запобігання корупції», 03.05.2023 безпосередньо одержав від ОСОБА_4 для себе подарунок, а саме: частку у розмірі 80% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Гоптівське», тобто вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172- 5 КУпАП не визнав, зазначивши, що ОСОБА_4 була жінкою його дядька. ОСОБА_4 жодного разу не зверталася до нього з питань, пов'язаних з його професійною діяльністю у власних інтересах чи інтересах близьких їй осіб. Крім того вказує, що у нього не було умислу на вчинення правопорушення, а тому просить закрити справу у зв'язку відсутністю його вини у вчиненому правопорушенні. ОСОБА_4 здійснювала дарунок за своєю ініціативою. У його підпорядкуванні ОСОБА_4 ніколи не була. Його посада не передбачає будь-якого впливу на сільськогосподарське підприємство «Гоптівське».
Захисник Маркевич С.В. просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, підтримавши письмові клопотання, долучені до матеріалів справи.
Прокурор Михайленко О.О. в судовому засіданні вказала, що протокол складений з дотриманням вимог КУпАП, в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-5 КУпАП, у зв'язку з чим він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
Заслухавши доводи всіх учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» /рішення від 18 червня 2015 року, заява №10705/12/, ЄСПЛ визначив, що суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до положень ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Склад адміністративного правопорушення складає: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
За положеннями ст. ст. 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, як це визначено ст. 252 КУпАП.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, судом встановлено, що 17.01.2024 оперуповноваженим 7-го управління з обслуговування Харківської області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України капітаном поліції Дмитрієвим O.A. складено протокол про адміністративне правопорушення № 101 відносно ОСОБА_1 за фактом одержання у подарунок від ОСОБА_4 (дружини його рідного дядька) подарунку, а саме: 80 % у статутному капіталі ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Гоптівське» з порушенням вимог ч. 1. 2 ст. 23 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-5 КУпАП.
Частиною 1 статті 172-5 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків.
Частина 1 статті 1 Закон України «Про запобігання корупції» дає визначення, що подарунок - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.
Диспозиція статті 172-5 КУпАП України є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм.
Відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про запобігання корупції» (далі за текстом - Закон) особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, заборонено безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб: 1) у зв'язку із здійсненням такими особами діяльності, пов'язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; 2) якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи. Особи, зазначені у пунктах 1,2 частини першої статті 3 цього Закону, можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких подарунків не перевищує один прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка, одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки.
Правова природа такого правопорушення, пов'язаного з корупцією повинна визначатись виходячи зі змісту поняття корупції, наведеного в ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», а саме: корупційними визнаються лише ті неправомірні діяння, які спрямовані на задоволення корисливого або іншого особистого інтересу особи, зазначеної в частині першій статті 3 Закону, чи інтересу третіх осіб. За змістом цього визначення обов'язковою ознакою, за якою неправомірні діяння осіб визнаються корупційними, є корисливий або інший особистий інтерес.
Аналізуючи диспозицію вищевказаної норми ч. 1 ст. 172-5 КУпАП слід зазначити, що з об'єктивної сторони таке правопорушення становить діяння у вигляді одержання у власність речей або майнових прав з порушенням вимог вищезазначеного Закону.
Зокрема, це порушення, матиме місце у разі одержання подарунку у зв'язку з виконанням особою функцій держави або органів місцевого самоврядування, тобто обумовлюється службовим становищем одержувача, посадою, яку він обіймає.
Пов'язаними із виконанням службових обов'язків є подарунки, що надаються як подяка за раніше вчинені службовцем дії (бездіяльність) або прийняті ним рішення на користь дарувальника або третіх осіб; або даруються в очікуванні заздалегідь необіцяного вчинення публічним службовцем дій (бездіяльності) або прийняття ним рішень на користь дарувальника чи третіх осіб.
Таким чином, для наявності корупційного правопорушення має бути встановлений зв'язок між виконанням особою функцій держави або органів місцевого самоврядування та одержанням подарунка. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, та, відповідно, в постанові суду. Якщо такий зв'язок у конкретному випадку не встановлено, відповідальність за ч. 1 ст. 172-5 КУпАП виключається.
Частина 2 ст. 23 Закону обмежує особам, зазначеним у пп.1,2 ч. 1 ст. 3 цього Закону приймати подарунки, якщо вартість таких подарунків перевищує один прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка, одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, перевищує двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки, крім випадків, передбачених ч. 1 ст.23 цього Закону, тобто, Закон пов'язує суб'єктів, на яких поширюється дія цього Закону зі встановленням факту чи отриманий подарунок у зв'язку із здійсненням такими особами діяльності, пов'язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування і чи перебуває особа, яка дарує у підпорядкуванні такої особи. Передбачене цією частиною обмеження щодо вартості подарунків не поширюється на подарунки, які: даруються близькими особами та одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси. Знову ж таки, від близьких осіб, які не є підлеглими, якщо ці подарунки не пов'язані з використанням особою функцій держави або місцевого самоврядування (інакше вони трансформуються у неправомірну вигоду).
Фактично, ч. 2 ст. 23 Закону України «Про запобігання корупції» пов'язана з ч. 1 вказаної статті, тобто є її похідною, і в ній є посилання на її частину першу, і таким чином унеможливлює притягувати до адміністративної відповідальності тільки враховуючи ч.2 ст.23, без врахування її частини 1.
Будь-які дані про те, що подарунок отриманий ОСОБА_1 у зв'язку з його службовою діяльністю відсутні, обставини справи свідчать про відсутність будь- яких розумних сумнівів стосовно даного твердження.
У своїх письмових поясненнях ОСОБА_4 (дарувальник) зазначає, що рішення про дарування частки в статутному капіталі вона прийняла, безвідносно до посади, яку займав ОСОБА_1 в Дергачівській міській раді, їй навіть і зараз не відомо яку конкретно посаду займає ОСОБА_1 та які в нього є повноваження.
У відповіді на адвокатський запит захисника ОСОБА_1 - адвоката Маркевича С.В. зазначається, що ОСОБА_4 в період з 06.02.2023 (дата призначення ОСОБА_1 на посаду) по дату надання відповіді (25.01.2024) до Дергачівської міської ради та її виконавчого комітету з будь-яких питань не зверталась та відносно неї будь-яких рішень прийнято не було, будь-яку посаду в Дергачівській міській раді чи її виконавчому комітеті ОСОБА_4 не займала.
З огляду на наведене, що складаючи протокол про адміністративне правопорушення, представником Національної поліції України, не було здобуто доказів, що ОСОБА_1 отримав подарунок від ОСОБА_4 у зв'язку із здійсненням своєї діяльності, тобто відсутній наслідковий зв'язок між виконанням ним даних функцій та одержанням подарунка.
Дії ОСОБА_1 не загрожують інтересам Держави, не суперечать інтересам служби та інтересам третіх осіб, а тому вони на підставі вищезазначеного не є корупційними.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23- рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Так, відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, шо узгоджується як із нормами чинного законодавства так і з практикою та позицією ЄСПЛ.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
В рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Однак матеріали справи встановленому критерію щодо належного доведення вини особи не відповідають та не містять належних та допустимих доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 вимог Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, оскільки достатніх, допустимих та безсумнівних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-5 КУпАП при обставинах, зазначених у протоколі, яким визначаються межі даного судового розгляду, суду не надано, винуватість особи у вчиненні вказаного правопорушення поза розумним сумнівом не доведена, то склад правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 172-5 КУпАП, в його діях відсутній, а провадження по справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 62, 63 Конституції України, ст. 7, ст.
172-2, 247-249, 251, 252, 268, 279, 280, 283-285, 287, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-5 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Є. Р. Остропілець