Справа № 344/3706/24
Провадження № 1-кс/344/1732/24
01 березня 2024 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області підполковника поліції ОСОБА_4 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12024091010000069 від 06.01.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України,-
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування якого посилається на те, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12024091010000069 від 06.01.2024 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 296 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 05.01.2024, близько 22 год 50 хв, ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , перебуваючи неподалік ресторану «Pasage Gartenberg», що по вул. Незалежності, 3, в м. Івано-Франківську побачили ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які проходили повз.
Після цього ОСОБА_5 діючи спільно з ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 діючи умисно, ігноруючи загальноприйняті правила поведінки та моралі з метою грубого порушення громадського порядку та з мотивів явної неповаги до суспільства, бажаючи настання конфлікту зачепив плечем ОСОБА_10 . Внаслідок цього ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 зупинилися, а ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 підійшли до них та почали безпідставно висловлюватись нецензурною лайкою в їх адресу.
Після цього ОСОБА_12 , діючи умисно, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві під час перебування в громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі, бажаючи самоствердитися за рахунок приниження інших осіб, з хуліганських спонукань, у присутності сторонніх осіб, наніс один удари кулаком лівої руки в ділянку обличчя ОСОБА_10 .
Водночас ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , будучи об'єднаними єдиним злочинним умислом на вчинення хуліганських дій відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , діючи умисно, групою осіб, перебуваючи в громадському місці, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, грубо порушуючи громадський порядок, проявляючи вседозволеність та явну неповагу до встановлених в суспільстві правил і норм поведінки, діючи з особливою зухвалістю, підбігли до ОСОБА_9 та розпочали наносити йому удари кулаками рук в обличчя, в результаті чого ОСОБА_9 впав на землю. Незважаючи на це, ОСОБА_8 , діючи умисно та з особливою зухвалістю, продовжив наносити численні удари кулаком правої руки в ділянку голови ОСОБА_9 , а ОСОБА_7 , діючи умисно та з особливою зухвалістю, продовжив наносити численні удари правою ногою в ділянку тулуба ОСОБА_9 , який лежав на землі та не чинив будь-якого опору, а ОСОБА_5 в свою чергу продовжував наносити удари кулаками обох рух в ділянку голови та тулуба ОСОБА_10 .
Надалі, ОСОБА_5 , спільно із ОСОБА_7 , будучи об'єднаним єдиним злочинним умислом на вчинення хуліганських дій, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві під час перебування в громадському місці, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі, бажаючи продемонструвати свою зверхність та принизити інших осіб, підбігли до ОСОБА_9 , який на той час вже підвівся, та почали наносити удари кулаками рук в різні ділянки тіла ОСОБА_9 , після чого останній знову впав на землю.
Самоствердившись на фоні приниження та побиття ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 покинули місце скоєння злочину.
Також установлено, що 06.01.2024, близько 19 год 50 хв, ОСОБА_7 , спільно з ОСОБА_5 ОСОБА_8 та ОСОБА_13 перебував неподалік Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, що знаходиться по вул. Шевченка, 57, в м. Івано-Франківську
В той же час та тому ж місці перебував ОСОБА_9 , до якого підійшли ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_13 та розпочали із ним словесний конфлікт в ході якого у ОСОБА_7 виник неправомірний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій неправомірний умисел, ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, з метою спричинення тілесних ушкоджень, умисно здійснив постріл предметом ззовні схожим на пістолет в сторону ОСОБА_9 .
В результаті неправомірних дій ОСОБА_7 , потерпілому ОСОБА_9 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення грудної клітки зліва, лівобічного гемопневмотораксу, які згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як таких, які є небезпечними для життя в момент заподіяння.
08.01.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч.2 ст. 296 КК України.
17.01.2024 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід тримання під вартою до 06.03.2024 року.
Як зазначено у клопотанні, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушеня підтверджується зібраними в кримінальному проваджені доказами: відомостями які містяться, в протоколах оглядів місць події, протоколі огляду відеозапису, протоколах допиту свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , протоколах допиту потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , протоколами пред'явлення для впізнання за фотознімками, протоколами слідчих експериментів протоколами обшуків та протоколами огляду вилучених речей, а також іншими зібраними органом досудового розслідування належними та допустимими доказами.
Строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено слідчим суддею до 07.05.2024 року.
На думку органу досудового розслідування, підстав для зміни чи скасування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, найбільш доцільним є продовження запобіжного заходу, та відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_5 усвідомлює неминучість покарання та те, що санкція ч. 2 ст. 296 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі, він раніше судимий та на даний час його звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком 2 роки;
- незаконно впливати на потерплих, свідків, інших підозрюваних, оскільки ОСОБА_5 знає їх анкетні відомості та адреси проживання;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 може не прибувати на виклики, тим самим затягувати хід досудового розслідування, так як йому належним чином тричі було вручено повістки про явку до органів досудового розслідування, однак жодного разу він не з'явився та переховувався від органів досудового розслідування та суду;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 якого на підставі ст.75 КК України судом вже було звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком 2 роки на шлях виправлення не став та продовжує займатись злочинною діяльності та вчинив нове умисне кримінальне правопорушення.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів, на думку прокурора та слідчого, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому з метою забезпечення подальшого досудового розслідування необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 на 60 днів.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали, просили клопотання задовольнити.
В судовому засіданні підозрюваний та захисник частково заперечили проти задоволення клопотання, просили визначити щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в мінімальному розмірі.
Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю за необхідне зазначити наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В той же час згідно з ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, а ч. 2 даної статті зазначає про можливість продовження строку досудового розслідування.
08.01.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч.2 ст. 296 КК України.
17.01.2024 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду щодо ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06.03.2024 року.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2024 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024091010000069 продовжено до 07 травня 2024 року.
У відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 296 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до чотирьох років.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з'ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.
Так, відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри продовжують мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування відповідною сукупністю матеріалів кримінального провадження, перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, а також враховуючи позицію самого підозрюваного в судовому засіданні, наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому злочину.
В той же час 06.03.2024 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У зв'язку з цим у органу досудового розслідування виникла необхідність у продовженні строку тримання підозрюваного під вартою, з приводу чого і подано клопотання.
В той же час, як того вимагає ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з'ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.
У поданому клопотання слідчий покликається на те, що завершити досудове розслідування та прийняти законне процесуальне рішення у кримінальному провадженні до закінчення двомісячного строку неможливо внаслідок особливої складності кримінального провадження, що зумовлена тривалим виконанням судових експертиз, необхідністю встановлення інших осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень, необхідності проведення низки додаткових слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на збір доказів з метою повного, всебічного і неупередженого з'ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Разом з тим, в судовому засіданні прокурором частково доведено наявність ризиків, які не зменшилися, та які дають певні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
В поданому клопотанні та в судовому засіданні органом досудового розслідування обґрунтовано неможливість застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу на даному етапі досудового розслідування, враховуючи конкретні його обставини.
Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Вирішуючи питання щодо визначення чи не визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує всі вище перелічені обставини, а також відношення самого підозрюваного до інкримінованих йому дій, його вік, стан здоров'я, наявність соціальних зв'язків.
Відповідно до вимог процесуального закону не визначення запобіжного заходу у вигляді застави є правом, а не обов'язком слідчого судді, а тому таке повинно вирішуватися у кожному конкретному випадку індивідуально.
Вчинення підозрюваним злочину із застосуванням насильства до потерпілого не є автоматичною підставою для невизначення розміру застави при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, слідчий суддя зауважує, що підозрюваний ОСОБА_5 факт застосування насильства саме до потерпілого у даному кримінальному провадженні № 12024091010000069 заперечує, посилаючись на те, що між ним та іншим громадянином ( ОСОБА_10 ) відбулася штовханина.
Отже, зважаючи на викладене, враховуючи те, що з плином часу наявні у кримінальному провадженні ризики поступово нівелюються, слідчий суддя вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, оскільки це, на думку слідчого судді, не перешкоджатиме встановленню істини у даному кримінальному провадженні.
При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 за інкримінований злочин (ч.2 ст.296 КК України), характер та обставини його вчинення.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, вважаю за необхідне визначити заставу в межах 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі - 242 240,00 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, за висновком слідчого судді, є межею помірності для нього, і ризик втрати такого розміру застави може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов'язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.
Отже, зважаючи на викладене, враховуючи все вищезазначене в сукупності, слідчий суддя вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_17 за інкримінований злочин в разі доведення його вини в суді, характер та обставини його вчинення.
Отже, враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, вважаю за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, - до 28 квітня 2024 року включно, з визначенням розміру застави у 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242 240,00 гривень.
Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов'язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 219, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, - до 28 квітня 2024 року включно.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.
Визначити заставу - в межах 80 (восьмидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі - 242 240 гривень 00 коп., яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 на строк до 28 квітня 2024 року включно обов'язки:
1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками у кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
та роз'яснити, що в разі невиконання таких обов'язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 05.03.2024 року.
Слідчий суддя Галина ДОМБРОВСЬКА