"11" жовтня 2010 р.справа № 2а-36/10/1170
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Юхименка О.В.
при секретарі судового засідання: Коршунові Е.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року по справі №2а-36/10/1170 за позовом Державної податкової інспекції у м. Кіровограді до приватного підприємства «НЕКСТ»про скасування державної реєстрації, визнання установчих документів, первинних документів недійсними, -
Державна податкова інспекція у м. Кіровограді звернулась до суду з позовом, в якому просила скасувати державну реєстрацію та визнати установчі документи приватного підприємства «НЕКСТ»недійсними з моменту перереєстрації; скасувати державну реєстрацію та визнати установчі документи, первинні документи приватного підприємства «НЕКСТ»недійсними, з моменту перереєстрації на ОСОБА_1; визнати недійсним первинні та фінансово-господарські документи, складені від імені ПП «НЕКСТ»після проведення реєстрації на ім'я ОСОБА_1 В подальшому позивач подав до суду уточнення до позовної заяви, в якій просив визнати недійсним та скасувати свідоцтво №15242079 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23 червня 2003 року.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивач, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з»ясування обставин справи, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПП «НЕКСТ»зареєстровано 05.03.2003р. Кіровоградською міською радою, місцезнаходження підприємства -АДРЕСА_1, засновником підприємства став ОСОБА_2.
У серпні 2009 року ПП «НЕКСТ»було перереєстровано на гр.. ОСОБА_1.
27.11.2009 року працівниками податкової міліції Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області проведена перевірка місцезнаходження ПП «НЕКСТ», за результатами перевірки складений відповідний акт, в якому встановлено, що за адресою вказаною у свідоцтві про державну реєстрацію від 05.03.2003р. АДРЕСА_2 суб'єкт підприємницької діяльності не знаходиться, за даною адресою знаходиться (проживає) ОСОБА_2.
Позиція податкового органу щодо скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності полягає в тому, що згідно наданих пояснень ОСОБА_1, остання не мала намір займатися підприємницькою діяльністю, а згоду на перереєстрацію підприємства на своє ім'я надала, оскільки мала намір допомогти своєму знайомому. З цих підстав ДПІ дійшла висновку про фіктивність підприємства, що на думку податкового органу, є безумовною підставою для задоволення заявлених вимог.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що підстав для скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності не існує, податковим органом не надано суду доказів фіктивності підприємства.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.
Так, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Податковим органом не доведено ті обставини, якими обґрунтовуються заявлені вимоги, а саме те, що відповідач має намір ухилятися від сплати податків, вести недобросовісну господарську діяльність, не подавати звітності, що в свою чергу буде порушувати нормальну діяльність державної податкової служби. Вказані обставини не підтверджені жодними доказами та є припущеннями позивача. Між тим, доказування не можу ґрунтуватися на припущеннях.
Натомість, судом встановлено та не заперечувалось ДПІ про те, що перереєстрація приватного підприємства «НЕКСТ»на гр..ОСОБА_1 здійснена за участю вказаної особи, в результаті її волевиявлення, яка свідомо дала згоду на вчинення таких дій.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, згідно довідки від 01.02.2010р. №1784/10/1510 (а.с.28), останній раз подавав податкову декларацію та документи податкової звітності в ДПІ у м. Кіровограді з податку на прибуток -10.11.2009р., з податку на додану вартість 21.12.2009р., податковий розрахунок комунального податку - 09.07.2009р. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, річний термін подання податкової звітності відповідачем не минув. Тобто, вказана довідка ДПІ навпаки свідчить про господарську діяльність підприємства та додержання останнім порядку подання звітності.
Колегія суддів не може прийняти до уваги, в якості належних та допустимих доказів письмові пояснення гр. ОСОБА_1, на які посилався податковий орган, відносно того, що у цієї громадянки (засновника) при створенні товариства була відсутня дійсна мета на створення суб'єкта підприємницької діяльності, а також те, що вищевказані письмові пояснення підтверджують фіктивність підприємства.
Належним доказом, у даному випадку, були б не письмові пояснення гр. ОСОБА_1, а вирок суду щодо кримінальної відповідальності за ст. 205 КК України гр. ОСОБА_1 за навмисне створення суб'єкта підприємницької діяльності без мети здійснення підприємницької діяльності. Між тим, такого вироку суду, позивачем не надано.
Отже, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено фіктивності підприємства, що на його думку є підставою для скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Крім цього, частиною 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи , зокрема є:
· визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;
· провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
· невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;
· неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
· наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Зазначених у вказаній нормі матеріального права підстав для припинення юридичної особи, податковим органом не наведено.
Щодо вимог позивача про визнання установчих та первинних документів недійсними, визнання недійсним та скасування свідоцтва платника податку на додану вартість, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як передбачено ч. 1 п. 4 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднанні державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.
Права (повноваження) органів державної податкової інспекції закріплені ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", зокрема, п. 17 ч. 1 ст. 11 встановлює право органів державної податкової служби звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
За вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідний обов'язок закріплює і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до якої посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Законом України «Про державну податкову службу в Україні»не передбачено право органів державної податкової служби на звернення до суду з вимогами про визнання недійсними установчих документів юридичної особи (статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки про включення до Єдиного державного реєстру, визнання недійсним реєстрації платника податку на додану вартість, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, визнання недійсними всіх бухгалтерських документів та інших фінансово-господарських документів з моменту їх складення та реєстрації).
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок стосовно того, що заявлені позивачем у даній адміністративній справі позовні вимоги безпідставні, не ґрунтуються на законі, та заявлені позивачем з перевищенням власних повноважень, які надані йому чинним законодавством.
Більш того, визнання недійсними первинних документів, свідоцтва платника податку на додану вартість саме з моменту перереєстрації підприємства, як на тому наполягав податковий орган, може потягнути негативні наслідки для можливих контрагентів ПП «Некст», які перебували з підприємством в договірних відносинах, зокрема в частині формування ними валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року по справі №2а-36/10/1170 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Я.В. Семененко
Судді: Н.А. Бишевська
О.В. Юхименко
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: О.В. Юхименко