Справа № 500/302/24
21 лютого 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.11.2023 року позивач повторно звернувся із заявою до відповідача з клопотанням провести нарахування та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дії, за період 2016-2021 рр., згідно чинного законодавства України.
Однак, листом-відповіддю ГУНП в Тернопільській області від 29.11.2023 року №К-109/05/3-2023 було повідомлено наступне: "згідно з п.12. ст.12 р.ІІІ Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасникам бойових дій надається така пільга, як одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком до 14 календарних днів на рік.
Водночас, згідно з абзацом третім ст.2 р.І Закону України "Про відпустки", право на відпустки забезпечується забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.
Разом з тим, виходячи з норм розділів II та III Закону України "Про відпустки", вказана відпустка не належить до щорічної відпустки, а виключно до додаткової відпустки, яка надається окремим категоріям громадян.
Частиною першою статті 24 Закону України "Про відпустки" визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки тим працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. З огляду на викладене відповідач вважає, що здійснення позивачу виплат і компенсації за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2021 роки, законодавством не передбачено.
З такою позицією відповідача позивач не згідний, вважає вказану бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2021 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби з поліції 05 березня 2021 року протиправною.
Ухвалою від 22.01.2024 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 29.01.2024. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
Згідно статті 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР, установлюються такі види відпусток;
1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;
3) творча відпустка;
3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях;
4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв'язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи; відпустка при народженні дитини;
5) відпустки без збереження заробітної плати.
Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Крім того, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» від 14 травня 2015 року № 426-VIII, Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР, було доповнено статтею 16-2. Відповідно до цієї статті учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Проте, варто зауважити, що така відпустка має бути використана працівником протягом календарного року. Якщо працівник не реалізував своє право на таку відпустку в поточному році, перенесення її на наступний не допускається.
Виходячи із зазначеного, указана додаткова відпустка надається у відповідному календарному році й не переноситься на наступний рік, не підлягає поділу, не продовжується на святкові та неробочі дні. Отже, на таку відпустку не поширюються норми частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки». Відповідно, компенсація при звільненні за невикористану додаткову відпустку працівникові як учасникові АТО не виплачується.
На підставі викладеного представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до п.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , (далі-Позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 серпня 1994 року по 05 березня 2021 року, проходив службу в органах внутрішніх справ (ОВС) та Національній поліції. На даний час перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, як пенсіонер Національної поліції України та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільненні з військової служби, та деяких інших осіб", яка призначена з 06.03.2021 року. З 11.10.2016 року позивачу надано статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданому Головним Управлінням Національної поліції в Тернопільській області 11 жовтня 2016 року.
У період проходження служби у поліції, а саме: з 13.05.2016 по 14.07.2016 позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції (підтверджується довідкою Лиманського відділення поліції Слов'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 14.07.2016 року №11636/302/05/-16, виданої майору поліції ОСОБА_1 .
Також, у період з 12.05.2019 по 07.08.2019 брав безпосередню участь в операції Об'єднаних сил, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації на території Луганської області, що підтверджується довідкою Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 30.09.2019 року №224/34/01-2019, виданої майору поліції ОСОБА_1 , заступнику начальника слідчого відділення Збаразького відділення поліції Підволочиського відділу поліції ГУНП Тернопільській області.
Відповідно до рішення комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 30 вересня 2016 року №5/1/XX/15 (Додаток 1 до Положення про комісію Національної поліції України) надано статус учасника бойових дій, що підтверджується копією зазначеного рішення та посвідченням серії НОМЕР_1 , виданому Головним Управлінням Національної поліції в Тернопільській області 11 жовтня 2016 р.
Наказом начальника Головного Управління Національної поліції Тернопільській області №66 о/с від 04.03.2021 року був звільнений зі служби був звільнений за п.2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію" з 05.03.2021.
З дати отримання статусу учасника бойових дій, позивач отримав право на податкову щорічну оплачувану відпустку тривалістю 14 днів у відповідності до Закону України "Про відпустки" та п.12 ч.І., ст-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
25.09.2023 року позивач звернувся до ГУНП в Тернопільській області з клопотанням повідомити йому про кількість невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2021 роки. Листом ГУНП в Тернопільській області від 19.10.2023 року №К/11/1/2/05-2023 повідомило наступне: "відпустка як учасник бойових дій, передбачена п. 12 ч.І ст. 12 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII за період 2016-2021 років наступна:
- за 2016 рік, як учасник бойових дій тривалістю 14 діб не використана;
- за 2017 рік, як учасник бойових дій тривалістю 14 діб не використана;
- за 2018 рік, як учасник бойових дій тривалістю 14 діб не використана;
- за 2019 рік, як учасник бойових дій тривалістю 14 діб не використана;
- за 2020 рік, як учасник бойових дій тривалістю 14 діб не використана;
- за 2021 рік, як учасник бойових дій тривалістю 14 діб не використана".
Таким чином, додаткова щорічна оплачувана відпустка за час проходження служби в поліції жодного разу не надавалась та компенсація за невикористану додаткову оплачувану відпустку, в тому числі і після звільнення з поліції, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 05.03.2021 року, не виплачувалась.
11.11.2023 року позивач повторно звернувся із заявою до відповідача з клопотанням провести нарахування та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дії, за період 2016-2021 рр., згідно чинного законодавства України.
Однак, листом-відповіддю ГУНП в Тернопільській області від 29.11.2023 року №К-109/05/3-2023 було повідомлено наступне: "згідно з п.12. ст.12 р.ІІІ Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасникам бойових дій надається така пільга, як одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком до 14 календарних днів на рік.
Водночас, згідно з абзацом третім ст.2 р.І Закону України "Про відпустки", право на відпустки забезпечується забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.
Разом з тим, виходячи з норм розділів II та III Закону України "Про відпустки", вказана відпустка не належить до щорічної відпустки, а виключно до додаткової відпустки, яка надається окремим категоріям громадян.
Частиною першою статті 24 Закону України "Про відпустки" визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки тим працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. З огляду на викладене відповідач вважає, що здійснення позивачу виплат і компенсації за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2016- 2021 роки, законодавством не передбачено.
Не погодившись із такою бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органимісцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законамиУкраїни.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Пунктом 4 частини 10 статті 62 Закону №5 80-VIII визначено, що поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Відповідно до частин 1,2 та 5 ст. 94 Закону №580-УІІІ поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Згідно статті 60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону №580- VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.
Частиною першою статті 92 Закону №5 80-VIII передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Статтею 93 Закону України "Про Національну поліцію" та пунктом 8 розділу III Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2026 №260, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Відповідно до статті 93 Закону України ''Про Національну поліцію", яка регулює питання обчислення тривалості відпусток, тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.
Статтею 4 Закону України "Про відпустки" передбачено наступні види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 16-2 Закону України "Про відпустки" учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовані Постановою №988 та наказом МВС України від 06.04.2016 року №260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантів вищих начальник закладів МВС із специфічними умовами навчання", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року №669/28799, який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Згідно пункту 8 розділу III Порядку №260 поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.
За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільненні відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Положеннями Закону України "Про Національну поліцію" визначені підстави та умови отримання відпустки поліцейськими. Наведеним законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому положеннями цього закону не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередьому календарному році.
Таким чином, з аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 162-2 Закону України "Про відпустки" та статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до статті 162 Закону №580-VIII, зокрема, учасникам бойових дій, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
З огляду на зміст пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «ІІро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» державою гарантується надання учасникам бойових дій пільг, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, додаткової відпустки із збереженням заробітної плати, строком 14 календарних днів на рік.
Тому, зазначеною нормою фактично встановлюється право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.
Положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання У рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії судів Касаційного адміністративного суду в постанові від 07.05.2020 року у справі №360/4127/19.
Згідно із частиною восьмою статті 93 Закону №580-УІІІ поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.
Частиною одинадцятою статті 93 Закону №580-УІІІ визначено, що за бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Закон України "Про відпустки" (далі - Закон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво - важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Відповідно до пункту 2 Порядку у обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 № 100 (Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплат: компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які працювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організації покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що у випадку звільнення поліцейських - учасників бойових дій - їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-XII.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суд ' від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19.
А тому вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення нарахування та виплати йому компенсації за невикористані дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2016-2021 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби і поліції 05.03.2021; та зобов'язання провести нарахування та виплату позивачу компенсації за невикористані дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2016-2021 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 05.03.2021 є обгрунтованими та законними.
Суд при вирішенні справи врахував висновки викладені в рішенні Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30.04.2013 справі "Тимошенко проти України" (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту "законності", передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).
Відповідно до частини десятої статті 93 Закону за невикористану в році s звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Відповідно до пункту 8 розділу III Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що затверджений наказом МВС України від 06 квітня 2016 року №260, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.
З огляду на те, що не врегулювано положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що затверджений наказом МВС України від 06.04.2016 року №260, питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України, Закону України «Про відпустки», Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 23.10.2019 в справі №826/8185/18, а також у постанові Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19.
Відповідно до частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Аналогічні положення містяться в частині першій статті 24 Закону України «Про відпустки».
Таким чином, оскільки позивач за період служби у Національній поліції, додаткову відпустку, як учасник бойових дій не використовував, тому при звільненні він мав право на отримання грошової компенсації за невикористані ним щорічні додаткові відпустки за 2016-2021 роки, яку відповідачем протиправно не виплачено. Тому, вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткових відпусток як УБД за 2016-2021 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 05.03.2021; та зобов'язання провести нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткових відпусток як УБД за 2016-2021 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 05.03.2021 є обґрунтованою та законною. З дати отримання статусу УБД позивач отримав право на додаткову щорічну оплачувану відпустку тривалістю 14 днів у відповідності до Закону України "Про відпустки" (ст. 162) та п.12 ч. 1, ст. 12 закону України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Однак, така відпустка позивачу за час проходження служби в поліції жодного разу не надавалась. Грошова компенсація за невикористані додаткові оплачувані відпустки йому не виплачувалась, в тому числі і після звільнення з поліції.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для відшкодування судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Тернопільській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій, за період з 2016 року по 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 05 березня 2021 року.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Тернопільській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій, за період з 2016 року по 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 05 березня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 23 лютого 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Національної поліції в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Валова, 11,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 40108720).
Головуючий суддя Подлісна І.М.