04 березня 2024 року м. Рівне №460/10730/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо розрахунку стажу позивача (форма РС-право) в частині незарахування до страхового стажу періоду навчання у вищому навчальному закладі і частковому незарахуванні періоду догляду за дітьми до досягнення ними 3 річного віку;
зобов'язати відповідача зарахувати до загального страхового стажу позивача періоди догляду за дітьми: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - 1 рік 9 місяців 30 днів; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - 1 рік 5 місяців 30 днів; період навчання в Українському ордені Дружби народів інституту інженерів водного господарства - 5 років 10 місяців 27 днів, всього 9 років 2 місяці 26 днів.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що згідно з повідомленням відповідача від 27.02.2023 № 1700-02212-8/16624 їй відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років. На прохання відповідач надав розрахунок стажу (форма РС-право), згідно з яким страховий стаж позивача складає 14 років 9 місяців 15 днів, не враховано період навчання у ВУЗі і частково період догляду за дітьми. Позива вважає такі дії протиправними у зв'язку з чим просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
16.06.2023 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, у якому Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що мінімальний страховий стаж для призначення позивачу пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи, за наявності страхового стажу, зокрема з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Відповідно до наданої трудової книжки НОМЕР_1 , заповненої 04.12.1979 ОСОБА_1 починаючи з 11.02.1981 по 23.11.1981 працювала на Рівненському заводі ім. 60-річчя Жовтня, а в період з 25.01.1982 по 21.07.1987 в Рівненському навчально-виробничому підприємстві. Згідно з електронною пенсійною справою ОСОБА_1 всі періоди: з 30.06.1980 по 10.02.1981 - догляд за дитиною до 3 років, з 11.02.1981 до 23.11.1981 - робота на заводі, з 24.11.1981 по 24.01.1982 - догляд за дитиною до 3 років, з 25.01.1982 по 21.07.1987 - робота на підприємстві, з 22.07.1987 по 22.07.1987 - зараховані до страхового стажу.
У зв'язку з цим, страховий стаж позивача склав 14 років 09 місяців 15 днів, чого недостатньо для призначення пенсії за віком (мінімальний страховий стаж становить 29 років). З наведених у відзиві підстав, просить суд відмовити у задоволенні позову.
22.06.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, яка судом до уваги не береться, оскільки відповідно до частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою суду від 05.05.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідно до вимог статті 263 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після досягнення 60 річного віку 17.02.2023 звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком.
Рішенням № 172850017299 від 24.02.2023 відмовлено в призначенні позивачу пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу - 29 років. Повідомлено, що загальний страховий стаж позивача становить 14 років 9 місяців 15 днів. Результат розгляду наданих до заяви документів: до страхового стажу не зараховано період роботи з 04.12.1979 по 24.01.1980, оскільки у записі про прийняття на роботу наявне виправлення дати (необхідно надати уточнюючу довідку про роботу, видану на підставі первинних документів та довідку про реорганізацію).
Вважаючи протиправним поведінку Пенсійного органу щодо не зарахування до страхового стажу період догляду за дітьми до досягнення 3 річного віку та навчання у Вищому навчальному закладі, позивач звернулася до суду із позовною заявою.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Станом на дату виникнення спірних правовідносин 14.12.2022 позивач досягнула 60 річного віку та жодного із видів пенсії не отримувала.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Матеріалами справи підтверджується, що обчислений відповідачами загальний страховий стаж позивача склав 14 років 9 місяців 15 днів.
Позивач вважає безпідставним не зарахування до її загального страхового стажу періоди догляду за дітьми: ОСОБА_2 - 1 рік з 30.06.1980 по 30.06.1981 та 2 місяці 1 день з 24.11.1981 по 21.01.1982, всього 1 рік 2 місяці 1 день; ОСОБА_3 - 1 рік 6 місяців з 21.06.1985 по 21.12.1986 та 1 день 22.07.1987, всього 1 рік 6 місяців 1 день та навчання у Українському ордені Дружби народів інституту інженерів водного господарства з 01.09.1981 по 27.06.1987 - 5 років 10 місяців 27 днів.
Перевіряючи правомірність поведінки відповідачів, суд враховує наступне.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про період роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 Серія НОМЕР_1 , дата заповнення 04.12.1979:
запис № 3 від 11.02.1981 - прийнята в цех №1 учнем монтажника-вакуумника;
запис № 5 від 22.11.1981 - звільнена за власним бажанням (стаття 38 КЗпП УРСР);
запис № 6 від 25.01.1982 - прийнята арміровщиком кабельних виробів на час декретної відпустки;
запис № 9 від 21.07.1987 - звільнена за власним бажанням (стаття 38 КЗпП УРСР);
запис № 10 від 23.07.1987 - прийнята у виробничий персонал на посаду інженера.
Із наданого позивачем проведеного Пенсійним органом розрахунку загального страхового стажу вбачається, що до стажу зараховано безперервний календарний період роботи ОСОБА_1 в одинарному розмірі з 30.06.1980 по 22.07.1987.
При цьому, періоди з 30.06.1980 по 10.02.1981, з 24.11.1981 по 24.01.1982 та з 22.07.1987 по 22.07.1987 зараховані як догляд за дитиною до досягнення нею 3 років, а періоди з 11.02.1981 по 23.11.1981, з 25.01.1982 по 21.07.1987 як періоди роботи.
Суд зауважує, що відповідно до абзацу 9 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
З аналізу розрахунку стажу роботи позивача вбачається, що весь період з 30.06.1980 по 22.07.1987, зокрема й який збігається із періодами догляду за дітьми до досягнення 3 річного віку та навчання у Вищому навчальному закладі, зараховані до загального страхового стажу на умовах абзацу 9 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV в одинарному розмірі.
Суд враховує, що правові підстави для зарахування періодів догляду позивачем за дітьми до досягнення 3 років та навчання у кратному розмірі позивачем суду не повідомлено.
Наявність у позивача спеціального статусу учасника бойових дій, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, участі в бойових діях або ж служби в спеціальних умовах, як підстави для зарахування стажу в кратному розмірі судом не встановлено, а сторонами у справі не доведено.
Відповідно до абзацу 10 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Однак, судом не встановлено факту роботи позивача на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 як правові підстави для зарахування спірного періоду до її стажу у кратному розмірі.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про безпідставність та необгґрунтованість доводів позивача щодо незаконності незарахування до її стажу спірних періодів.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність порушень прав та інтересів позивача з боку Пенсійного органу на зарахування окремих періодів до її загального страхового стажу
Відповідно до частини першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У ході судового розгляду адміністративної справи відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, натомість позивач не довів порушення відповідачем своїх прав та інтересів, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат між сторонами у відповідності до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 04 березня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя О.В. Поліщук