04 березня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/16745/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації (Відділ №4 з питань призначення та виплати державної соціальної допомоги та інших видів соціальної підтримки населенню) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації (Відділ №4 з питань призначення та виплати державної соціальної допомоги та інших видів соціальної підтримки населенню), в якій просить:
- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації (Відділ № 4 з питань призначення та виплати державної соціальної допомоги та надання інших видів соціальної підтримки населенню) викладену в листі від 23.06.2023 №11-27/931, в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 20.03.2022 року "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам" на підставі заяви від 14.06.2023;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації (Відділ № 4 з питань призначення та виплати державної соціальної допомоги та надання інших видів соціальної підтримки населенню) (адреса: вул. Покровська, буд. 14, м. Решетилівка, Полтавський р-н, Полтавська обл., 38754 , код РПОУ: 05385890) здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 20.03.2022 року "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам" на підставі заяви від 14.06.2023.
Позивач вказує, що як внутрішньо переміщена особа вона з 16.10.2014 року по 16.02.2015 отримувала щомісячну адресну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окуповано території України. Позивач зазначає, що звернулася до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації (Відділ №4 з питань призначення та виплати державної соціальної допомоги та інших видів соціальної підтримки населенню) з заявою від 14.06.2023 року про надання їй допомоги на проживання, як внутрішньо переміщеній особі та надала всі необхідні документи, однак отримала відповідь про відсутність підстав для призначення та виплати грошової допомоги на проживання.
Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідачем - Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації надано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що не погоджується з вимогами позивача і вважає адміністративний позов таким, що задоволенню не підлягає. Згідно з даними, що містяться в ЄІБД ВПО та Єдиній інформаційній системі соціальної сфери, позивачка не є отримувачем щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, а також не є особою, яка повторно перемістилась з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, після 22 лютого 2022 року, тому не має права на призначення відповідної допомоги згідно поданої заяви.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано документи згідно заяви позивачки.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 року повторно витребувано документи, які були покладені у відмову від 23.06.2023 року.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до довідки №1612-608 від 16.10.2014, є внутрішньо переміщена особа.
Відповідно до довідки №1612-608 зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_5 .
З 16.10.2014 року по 16.02.2015 отримувала щомісячну адресну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окуповано території України.
У червні 2023 року позивачка звернулась до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації (Відділ №4 з питань призначення та виплати державної соціальної допомоги та інших видів соціальної підтримки населенню) з заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Листом від 23.06.2023 року № 11-27/931 Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації (Відділ №4 з питань призначення та виплати державної соціальної допомоги та інших видів соціальної підтримки населенню) повідомив позивача про відсутність правових відстав для нарахування грошової допомоги та зазначив: грошову допомогу ОСОБА_1 одержував як внутрішньо перемішена особа відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо перемішеним особам, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 (втратив чинність 22.03.2022 )
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 3 Конституції України закріплено визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Згідно ст. 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
До 20.03.2022 року механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" (далі Порядок №505).
Пунктом 2 Порядку № 505 визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
20.03.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі Порядок №332, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме 24.08.2022), з прийняттям якої постанова Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" втратила чинність.
Відповідно до пункту 1 Порядку №332 цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).
Пунктом 2 Порядку №332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка", затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб.
Згідно п. 3 Порядку №332 допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням та дати припинення чи скасування воєнного стану.
Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 р. включно, надається починаючи з березня 2022 року.
Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271). Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.
Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р., крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) після 24 лютого 2022 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з м. Донецьк та проживає за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується довідкою від 16.10.20214 року.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 не отримувала допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з 16.02.2015 року, оскільки відповідно до п. 7 Порядку №505 чинному до 22.03.2022 року, грошова допомога не призначається у разі, якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку.
При цьому, виключний перелік осіб, яким не надається допомога на проживання, як внутрішньо переміщеним особам, визначений у п. 3 Порядку № 332 (чинний з 22.03.2022).
Відповідно до п. 3 Порядку № 332 допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р., крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) після 24 лютого 2022 року.
Таким чином, допомога на проживання не надається особам, які станом на 24 лютого 2022 року не отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання.
Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 була облікована як внутрішньо переміщена особа до 24 лютого 2022 року; документів, які підтверджують її перебування за місцем реєстрації у м. Донецьк, на інших тимчасово окупованих територіях або територіях в районах ведення бойових дій до введення воєнного стану 24 лютого 2022 року, не надавала; проживає весь час у м. Кобеляки, Полтавської області до введення воєнного стану 24.02.2022 р.; не одержувала адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання до ведення воєнного стану.
В свою чергу, в абзаці першому пункту 2 Порядку № 332 чітко визначено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка".
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 204-р Донецька та Полтавська області входять до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Водночас, суд зазначає, що перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 26 вересня 2022 року № 217), та постійно змінюються.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на дату звернення позивача до управління, так і станом на сьогодні м. Одеса вже не входить до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Також, відповідно до Постанови КМУ від 16.04.2022 №457 від 19 квітня 2022 року, в якій зазначені оновлені умови підтримки окремих категорій населення, яке постраждало у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Згідно із вищезазначеними змінами, допомога надається всім внутрішньо переміщеним особам згідно з постановою КМУ від 20.03.2022 №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", проте з травня 2022 року коло осіб, хто зможе отримати допомогу звужено.
З урахуванням викладеного, зокрема що м. Кобеляки, Полтавської області не входило до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) на території яких, обліковані внутрішньо переміщені особи мають право на виплату допомоги, суд вважає, що позивач не має підстав на отримання вищезазначеної допомоги.
За таких підстав, оскільки позивач був внутрішньо переміщеною особою до 24 лютого 2022 року, що підтверджено відповідною довідкою №1612-6086 від 16.10.2014, до 24 лютого 2022 року не одержувала адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання до ведення воєнного стану та не переміщався з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) після 24 лютого 2022 року, а Порядок № 332 в редакції станом на 24.08.2022 року не передбачає виплату допомоги таким особам, то підстави для задоволення позову відсутні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті допомоги на проживання ОСОБА_1 не є протиправними, натомість зауважує, що рішення відповідача відповідає вимогам закону та прийняте правомірно.
На підставі викладеного, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності та аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які наявні у справі щодо їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає що позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації (Відділ №4 з питань призначення та виплати державної соціальної допомоги та інших видів соціальної підтримки населенню) (вул.Покровська, буд. 14, м.Решетилівка, Полтавська область, код ЄДРПОУ 05385890) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.В. Костенко