01 березня 2024 року м. ПолтаваСправа №440/18902/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовні вимоги:
визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 14.11.2023 №022617.
Під час розгляду справи суд
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідач-1), Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області (далі також відповідач-2, Відділ) про визнання протиправною та скасування постанови.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Аргументи учасників справи
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що вважав протиправним застосування до нього штрафу оскаржуваною постановою. Штраф був застосований за перевищення габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу. Позивач стверджував, що при перевезенні вантажу не було перевищено встановлені законодавством габаритно-вагові норми, адже відповідач використав недостовірні відомості про вагові параметри транспортного засобу при здійсненні вагового контролю 02.10.2023.
Недостовірність даних зважування обґрунтовується тим, що визначення вагових параметрів транспортного засобу з вантажем було проведено за допомогою засобів вимірювальної вагової техніки, функціональні характеристики якої не дозволяють проводити зважування транспортного засобу у русі, та яка (вимірювальна вагова техніка) не пройшла метрологічну повірку за належним ДСТУ.
Зважування транспортного засобу позивача проходило в динамічному режимі на пересувному пункті габаритно - вагового контролю.
В результаті використання неналежного пристрою, який не призначений для зважування транспортного засобу у русі, в спірних актах та довідці були відображені недостовірні показники вагових параметрів, що призвело до некоректності та неточності обрахувань гранично допустимого ступеню перевищення вагових параметрів.
А оскільки спірна постанова ПШ № 022617 від 14.11.2023 була винесена саме на підставі даних первинних матеріалах, позивач вважав, що така постанова є безпідставною, оскільки первинні матеріали містять недостовірні відомості.
Крім того, позивач наголошував, що 02.10.2023 в ході проведення габаритно - вагового контролю посадовими особами відповідача було грубо порушено статтю 16 Порядку здійснення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006, а саме ваговий контроль було проведено однією особою, в той час як частиною 2 статті 16 цього Порядку зазначено, що габаритно - ваговий контроль проводиться двома особами.
18.01.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача проти позову заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вважала оскаржувану постанову обґрунтованою та законною, оскільки посадовою особою виявлено порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, а саме за результатами проведеного габаритно-вагового контролю посадовими особами Укртрансбезпеки складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №ДЗ003265 від 02.10.2023, відповідно до якої визначено тип транспортного засобу як трьохвісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом та зафіксовано перевищення встановлених нормативів навантаження на строєні осі напівпричепу (вісь 4-5), а саме 26,420 т при максимально допустимих 24,000 т, тобто на 10,08%.
Представник відповідача заперечувала проти аргументів позивача щодо того, що габаритно-ваговий контроль мав бути проведений або двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а не одноособово. Вказувала, що дані твердження позивача не відповідають дійсності, адже з огляду на положення Закону України "Про автомобільний транспорт" посадові особи Державної служби України з безпеки на транспорті уповноважені на самостійне здійснення габаритно-вагового контролю.
Так, відповідно до пункту 16 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.
В даному випадку перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснювалась посадовими особами Укртрансбезпеки, що відповідає вимогам Порядку №1567. Залучення посадових осіб інших органів - Національної поліції, Агентства відновлення (Укравтодору), власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю не відбувалось, оскільки не передбачено вимогами чинного законодавства.
В частині доводів позивача з приводу відсутності в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю №ДЗ003265 від 02.10.2023 підпису, прізвища та ініціалів оператора вагового комплексу, де проводилося зважування транспортного засобу - представник відповідача наголошувала суду на помилковості вказаних тверджень з огляду на те, що посадові особи Укртрансбезпеки відповідно до посадових інструкцій під час проведення габаритно-вагового контролю можуть виконувати функції оператора вагового комплексу та здійснювати зважування транспортних засобів.
Зі змісту довідки №ДЗ003265 від 02.10.2023 про результати здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача вбачається, що вказана довідка підписана посадовою особою Укртрансбезпеки, що проводила габаритно-ваговий контроль - ОСОБА_4, старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області. Відповідно, саме інспектор Укртрансбезпеки і був оператором вагового комплексу та саме з цим і пов'язана відсутність додаткового підпису в довідці про здійснення габаритно-вагового контролю.
Відсутність ще одного підпису у відповідній графі "Оператор вагового комплексу" жодним чином не свідчить про порушення порядку проведення габаритно-вагового контролю, зокрема, його проведення однією посадовою особою Укртрансбезпеки, адже з наявних матеріалів справи, зокрема, з акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР017198 02.10.2023 чітко вбачається, що зазначений захід державного контролю проводився двома посадовими особами Укртрансбезпеки.
Представник також наголошувала, що довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю не є єдиним та самостійним доказом факту перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу та має враховуватися разом з іншими доказами такого порушення. Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача проводився вагами пересувними автомобільними типу "CHEKLODE FREEWEIGH", зав. №008180, виробництва Central Weighing LTD (Англія). Дані ваги офіційно поставлялися в Україну, у зв'язку із чим були внесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки (У2570-07).
В частині доводів позивача проте, що свідоцтво про повірку ГОСТ 29329-92 втратило чинність, представник відповідача стверджувала, що допущена технічна описка, яка жодним чином не спростовує результати проведених випробувань даного вагового обладнання в частині відповідності його вимогам до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки та визначення можливості застосування даного вагового обладнання для зважування транспортних засобів відповідно до його технічного призначення.
Отже, на думку відповідача, проходження повірки пересувними автомобільними вагами "CHEKLODE FREEWEIGH" свідчить про їх відповідність метрологічним та технічним вимогам.
Зважування транспорту позивача проводилось належною вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані, визнана придатною до застосування, що підтверджується свідоцтвом про повірку робочого засобу, виданим компетентним органом, і підстав для сумніву у достовірності результатів зважування не вбачається.
Крім того, відповідно до інструкції про введення в експлуатацію вагів CHEKLODE FREEWEIGH в п. 3 "Основные технические данные характеристики" передбачена функція "определение нагрузки на колесо и ось", тобто дані ваги вимірюють навантаження на вісь.
В свою чергу, відповідно до пункту 5.6 даної інструкції встановлено порядок визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання навантаження на кожну вісь ("Общая масса транспортного средства определяется микропроцессорным электронным блоком по результатам определения нагрузок на все оси транспортного средства".
Відтак, дані ваги призначені як для визначення навантаження на осі, так і для визначення загальної маси транспортного засобу.
Водночас, в частині доводів позивача про здійснення габаритно-вагового контролю належного йому транспортного засобу ваговим обладнанням, не призначеним для здійснення зважування в русі, а призначеним виключно для статичного зважування, представник відповідача зазначала, що якщо автомобіль зважується в статиці, то він заїжджає на платформу ваг по черзі всіма осями з зупинкою на вагах. При зважуванні в динаміці автомобіль проїжджає через вантажоприймальну платформу зі швидкістю не більше 5 км/год.
Тобто, в будь-якому випадку здійснюється рух транспортного засобу через ваги навіть з мінімальною швидкістю.
Зважування транспортних засобів проводиться в русі шляхом проїзду по вагових платформах почергово осей транспортного засобу. Ваги "CHEKLODE FREEWEIGH", наділені технічними можливостями щодо проведення зважування в русі.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Обставини справи, встановлені судом
02.10.2023 на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №40/В від 28.09.2023 відповідно до графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (копії яких наявні в електронній справі в системі "Електронний суд") посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області за адресою а/д М-15 Одеса-Рені-Бухарест 12 км+125 м було проведено перевірку додержання суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення вантажних перевезень.
За результатами габаритно-вагового контролю автомобіля MAN державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 та який здійснював перевезення в межах господарської діяльності перевізника ФОП ОСОБА_1 , складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю ДЗ №003265 від 02.10.2023, у якій зафіксовано навантаження на кожну вісь, а саме: навантаження на першу склало 5920 тонн, на другу - 3640 тонн, на третю - 7000 тонн, на четверту - 8860 тонн, на п'яту - 9100 тонн, на шосту 8466 тонн; повна маса транспортного засобу склала 42980 тонн /а.с.12/.
За результатами габаритно-вагового контрою встановлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено відповідний Акт проведення перевірки №АР017198 від 02.10.2023 /а.с. 10/.
Водій транспортного засобу зі змістом вказаного акту та виявлених порушень ознайомлений, однак від підпису акту та надання письмових пояснень/заперечень з приводу виявленого порушення чи обставин проведення перевірки відмовився, про що посадовими особами відповідача відповідно до вимог пункту 22 Порядку №1567 зроблено відповідну відмітку в акті.
За змістом Акту проведення перевірки №АР017198 від 02.10.2023 посадовими особами відповідача виявлено порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, а саме перевезення вантажу (згідно ТТН б/н від 02.10.2023 соя) з перевищенням навантаження на строєну вісь: склало 26,420 т при допустимій 24,000 т, що перевищує норму на 10,08%, відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків але не більше 20 відсотків при перевезенні подільного вантажу.
Також складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №002691 від 02.10.2023, у якому зафіксовано осьові навантаження, що становлять: 26,420 тонн при допустимих показниках 24 тонн /а.с. 11/.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №022617 від 14.11.2023, якою накладено на ФОП ОСОБА_3 адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" /а.с. 9/.
Позивач не погодився з винесеною постановою та оскаржив її до суду.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 (надалі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення №103).
Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" від 8 листопада 2006 №1567 (надалі також - Порядок №1576) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Відповідно до пункту 12 Порядку №1567 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Згідно з пунктами 13 та 14 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до вимог частин першої та четвертої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-ХІІ передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, виданий компетентними уповноваженими органами, який дає право на рух автомобільними дорогами України, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
За порушення законодавства про автомобільний транспорт до перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ).
Згідно з пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданого перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил №30). Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Отже участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на осі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Згідно з пунктом 3 вказаних Правил, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України. Відповідно до пункту 4 цих же Правил рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів над визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення дозволу та внесення плати за проїзд.
Стаття 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачає, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно пунктів 3, 4, 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Приписами пунктів 15-18, 20 Порядку №879 регламентовано, що контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення).
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
У разі пред'явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється.
За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських.
Згідно статті 60 зазначеного Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Висновки щодо правозастосування
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі предметом спору є правомірність постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність спірних актів індивідуальної дії критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень.
Позивач у позовній заяві стверджує, що:
1) визначення вагових параметрів транспортного засобу з вантажем було проведено за допомогою засобів вимірювальної вагової техніки, функціональні характеристики якої не дозволяють проводити зважування транспортного засобу у русі;
2) вимірювальна вагова техніка не пройшла метрологічну повірку за належним ДСТУ.
3) ваговий контроль було проведено однією особою, в той час як частиною 2 статті 16 цього Порядку зазначено, що габаритно - ваговий контроль проводиться двома особами.
На противагу доводам позивача, відповідач, заперечуючи проти позову, стверджував про те, що:
1) ваги "CHEKLODE FREEWEIGH" наділені технічними можливостями щодо проведення зважування в русі;
2) проходження повірки пересувними автомобільними вагами "CHEKLODE FREEWEIGH" свідчить про їх відповідність метрологічним та технічним вимогам;
3) інспектор Укртрансбезпеки і був оператором вагового комплексу та саме з цим і пов'язана відсутність додаткового підпису в довідці про здійснення габаритно-вагового контролю.
Правомірність підстав проведення рейдової перевірки позивачем не оспорюється.
Надалі суд наводить свої міркування щодо зазначених груп аргументів окремо.
Стосовно доводів позивача про те, що функціональні характеристики вимірювальної техніки не дозволяють проводити зважування транспортного засобу у русі та аргументів відповідача про те, що ваги "CHEKLODE FREEWEIGH" наділені технічними можливостями щодо проведення зважування в русі, суд зазначає таке.
В ході перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено перевезення позивачем вантажу із перевищенням вагових обмежень, яке зафіксовано ваговим комплексом на пересувному пункті габаритно-вагового контролю "CHEKLODE FREEWEIGH".
Відповідачем у відзиві підтверджено, що зважування транспортного засобу відбувалося у русі.
Пунктом 2 наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 №193 "Про затвердження Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів" установлено, що під час проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що випущені з виробництва та мають сертифікати відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, видані до набрання чинності Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність", дозволяється застосовувати методики повірки, визначені в експлуатаційних документах на ці засоби вимірювальної техніки та галузевих нормативних документах до затвердження методик повірки відповідних засобів вимірювальної техніки згідно з Порядком, затвердженим цим наказом.
Згідно із пунктами 6, 7, 17, 18 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" (надалі також Закон - №1314-VII, в редакції, станом на час спірних правовідносин) засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об'єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності; затвердження типу засобу вимірювальної техніки - рішення призначеного органу з оцінки відповідності, прийняте на основі звіту про оцінку типу, про те, що тип засобу вимірювальної техніки відповідає встановленим вимогам і може використовуватися у сфері законодавчо регульованої метрології у спосіб, за якого він, як очікується, забезпечить надійні результати вимірювань протягом визначеного періоду часу; періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.
Відповідно до статті 8 Закону №1314-VII у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.
Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, які мають елементи або функції настроювання, повинні мати захист від вільного доступу до зазначених елементів і функцій (включаючи програмне забезпечення) з метою запобігання несанкціонованому втручанню. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.
Приписами частин 1 - 2 статті 15 Закону №1314-VII оцінка відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводиться у разі, коли це передбачено відповідними технічними регламентами.
Оцінку відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводять виробники цих засобів, призначені органи з оцінки відповідності та інші суб'єкти, визначені у відповідних технічних регламентах або передбачених ними процедурах оцінки відповідності.
Порядок проведення оцінки відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки встановлюється технічними регламентами та іншими нормативно-правовими актами.
Сертифікат перевірки типу засобу вимірювальної техніки є документом, який засвідчує, що тип засобу вимірювальної техніки затверджено.
Порядок ведення реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки встановлюється нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Технічними регламентами можуть встановлюватися вимоги щодо надання призначеними органами з оцінки відповідності іншої інформації, пов'язаної з виконанням ними процедур оцінки відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки.
Згідно із частиною 1 статті 17 Закону №1314-VII законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Baги CHEKLODE FREEWEIGH, що використовувалися в спірних обставинах, мають сертифікат затвердженого типу засобів вимірювальної техніки №UA-M1/1-2195-2007 від 21 листопада 2007 року, виданий Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, яким встановлено міжповірочний інтервал для вимірювальної техніки "Ваги пересувні автомобільні CHEKLODE FREEWEIGH" - не більше 1 року, рекомендований міжкалібрувальний інтервал - 1 рік /а.с. 15/.
Вичерпний перелік облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування встановлюють Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.08.2016 за №1171/29301 (надалі також - Вимоги №255, в редакції, станом на час спірних правовідносин).
Згідно з пунктами 8 - 9 розділу ІІ "Вимоги до пересувного пункту габаритно-вагового контролю" Вимог №255 вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології. Вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.
Судом встановлено, що у спірних правовідносинах габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача проведено засобом вимірювальної техніки: вагами пересувними автомобільного типу "CHEKLODE FREEWEIGH", щодо якої ДП "Київоблстандартметрологія" видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 20.07.2023 ПМ018404523 /а.с. 15/.
Згідно із зазначеним свідоцтвом, ваги пересувні автомобільного типу "CHEKLODE FREEWEIGH", зав.№008180, виробник "CENTRAL WEIGHING", Англія, відповідає вимогам ГОСТ 29329-92 "Весы для статического взвешивания. Общие технические требования".
Суд зазначає, що вказаний засіб вимірювальної техніки було повірено 20.07.2023, після скасування з 01.01.2019 дії міждержавного стандарту ГОСТ 29329-92 "Ваги для статичного зважування. Загальні технічні вимоги", що підтверджено наказом ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 31.08.2017 №252 "Про перенесення терміну скасування чинності в Україні міждержавних нормативних документів та національних нормативних документів".
Цей стандарт розповсюджувався на ваги неавтоматичної дії середнього та звичайного класу точності, призначені для статичного зважування різних вантажів, згідно з п.1.1 ГОСТ 29329-92 "Весы для статического взвешивания. Общие технические требования".
У свідоцтві про повірку від 20.07.2023 ПМ018404523 в характеристиках обговорюваної ваги вказано "для статистичного зважування".
В інструкції по експлуатації ваги пересувні автомобільного типу "CHEKLODE FREEWEIGH" у пункті 2.1. зазначено "Весы предназначены для определения нагрузки на колеса и ось и общей массы транспортных средств при поосном статическом взвешивании этих средств при некоммерческих операциях".
Таким чином відповідачем не доведено, що вагове обладнання, яке було використане 02.10.2023 при зважуванні транспортного засобу позивача, могло забезпечити поосьове зважування у русі, як це передбачено Вимогами №255.
Відповідачем не надано доказів повірки вагового обладнання, що було використане 02.10.2023 при зважуванні транспортного засобу позивача, на відповідність вимогам ДСТУ ОІМL R 134-1:2010 "Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь".
Твердження відповідача про те, що ваги "CHEKLODE FREEWEIGH" можна використовувати як для динамічного (в русі), так і для статичного зважування транспортних засобів не знайшло свого підтвердження жодними доказами, наявними в матеріалах справи, а навпаки вищеописаними документами спростовано.
Отже, результати габаритно-вагового контролю, отримані відповідачем внаслідок динамічного зважування (в русі) транспортного засобу позивача з використанням зважувального обладнання, щодо якого не була проведена повірка на відповідність чинним державним стандартам та призначенням якого є для вимірювання маси у статичному режимі, не можуть бути покладені в основу застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій.
Таким чином, аргумент позивача про те, що вимірювальна вагова техніка не пройшла метрологічну повірку за належним ДСТУ, знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи.
Стосовно доводів позивача про те, що ваговий контроль було проведено однією особою, в той час як частиною 2 статті 16 цього Порядку зазначено, що габаритно - ваговий контроль проводиться двома особами, суд зазначає таке.
Форма довідки про здійснення габаритно-вагового контролю затверджена спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207, у якій передбачено її складання та підписання посадовою особою Укртрансінспекції, що проводила габаритно-ваговий контроль та оператором вагового комплексу.
Відповідно до підпункту 16, 17 Порядку №1567 рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.
Під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю (пункт 16 Порядку №1567).
Також, за змістом підпунктів 4,5 пункту 4 "Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування", затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
Тобто, з приписів Порядку №879 та Порядку №1007/1207 вбачається, що саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо результатів здійснення габаритно-вагового контролю.
Форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю визначена вищевказаним Порядком №1007/1207 та повинна містити: дату вагового контролю, найменування місце розташування пункту габаритно-вагового контролю, дані водія транспортного засобу, марку, модель реєстраційні номера автомобіля, причепу, тип транспортного засобу, результати вагового контролю, в тому числі навантаження на осі. Вказана довідка підписується посадовою особою Укртрансінспекції, що проводила габаритно-ваговий контроль, оператором вагового комплексу, а також скріплюється печаткою.
В обставинах цієї справи за результатом здійснення габаритно-вагового контролю службовою особою відповідача складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю ДЗ №003265 від 02.10.2023.
Вказаний документ складено посадовою особою Укртансбезпеки ОСОБА_4
Проте у довідці ДЗ №003265 від 02.10.2023 відсутній підпис, прізвище та ініціали оператора вагового комплексу, яким проводилося зважування транспортного засобу, довідка не скріплена печаткою /а.с. 12/.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що оскільки в межах рейдової перевірки відносно транспортного засобу позивача було здійснено габаритно-ваговий контроль, то такий контроль мав бути проведений або двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки зі залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а не одноособово ОСОБА_4 .
Форма довідки містить графу "підпис" "прізвище, ініціали" оператора вагового комплексу, а тому така графа довідки має бути заповнена.
Крім того, відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_4 чи якась інша особа під час здійснення габаритно-вагового контролю виконували функції оператора вагового комплексу.
Суд зазначає, що оператор вагового комплексу, маючи відповідну кваліфікацію, є тією особою, яка безпосередньо здійснює зважування транспортного засобу і засвідчує результати зважування власним підписом.
З огляду на викладене, на противагу доводам відповідача, суд зазначає, що проведення габаритно-вагового контролю та складання довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю ДЗ №003265 від 02.10.2023 (яка є ключовим доказом виявленого порушення у даній справі) відбулося з порушенням Порядку №1567 та вимог, передбачених наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207, яким затверджено форму та зміст відповідної довідки.
Згідно з частиною першою статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
В силу наведених норм, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю ДЗ №003265 від 02.10.2023 є недопустимим доказом у даній справі.
Водночас, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 КАС України).
Отже, відповідачем не надано до суду достатніх доказів, які підтверджують наявність з боку позивача порушень, на підставі яких прийнято постанову №022617 від 14.11.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн, у зв'язку із чим оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збур у розмірі 1073,60 грн.
Отже, враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Державної служби України з безпеки на транспорті.
Стосовно розподілу витрат позивача у сумі 8 000,00 грн на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.
За змістом положень частин другої-четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами шостою, сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, як визначено частиною дев'ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз викладених норм свідчить, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність), а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.
На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем подано до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги від 13.04.2023 /а.с. 19/, опис наданих адвокатом послуг від 22.12.2023 на підставі договору про надання правової допомоги від 13.04.2023 /а.с. 20/, ордер на надання правничої (правової) допомоги /а.с. 21/.
З урахуванням наведеного, враховуючи заперечення представника відповідача щодо розміру витрат, оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу фактично мали місце, однак, враховуючи незначну складність справи та витрачений адвокатом час, суд зменшує розмір витрат до 5000 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ 135, 03135, код ЄДРПОУ 39816845), Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області (вул. Європейська, 155, м. Полтава, 36008) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті №022617 від 14.11.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень нуль копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.С. Шевяков