04 березня 2024 р. № 400/15453/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач-2), в якій просить визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Житомирській області від 23.11.2023 № 143250007110; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській область зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 : з 22.08.1978 до 25.08.1979, з 01.09.1979 до 15.08.1983, з 26.08.1983 до 01.12.1985, з 02.12.1985 до 29.12.1993, з 30.03.1994 до 31.08.1994 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 21.11.2023.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач-1 протиправно не зарахував до її страхового стажу періоди роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 (з 22.08.1978 до 25.08.1979, з 01.09.1979 до 15.08.1983, з 26.08.1983 до 01.12.1985, з 02.12.1985 до 29.12.1993, з 30.03.1994 до 31.08.1994), у зв'язку з чим відмовив у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Ухвалою від 27.12.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі, постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, установив строк подання відзивів на позовну заяву та доказів на їх підтвердження з доказами направлення позивачу у п'ятнадцять днів з моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі; зобов'язав відповідача-1 одночасно з поданням відзиву на позовну заяву подати до суду належно засвідчені копії документів, на підставі та з урахуванням яких прийняте оскаржуване позивачем рішення.
Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на недостатність у позивача страхового стажу. Відповідач-1 зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 , ураховуючи наявнісь належно не підтвердженого виправлення імені на титульному аркуші. Відповідач-1 зазначає, що зарахував до страхового стажу всі періоди трудової діяльності позивача відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб, а саме: з 01.07.2000 до 07.11.2000, з 01.11.2001 до 09.11.2001, з 01.12.2001 до 15.05.2002, з 23.10.2018 до 31.12.2019. При цьому страховий стаж позивача, за обчисленням відповідача-1, становить 09 років 10 місяці 13 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.
Відповідач-2 у відзиві вказує, що трудова книжка НОМЕР_1 заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соцільного захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), зокрема в частині виправлення імені на титульному аркуші. Відповідач-2 зазначає, що страховий стаж позивача становить 09 років 10 місяці 13 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
У зв'язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
21.11.2023 позивач звернувся до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії за віком, яка була прийнята позивачем та зареєстрована за № 17678.
На дату звернення за пенсією позивач досягла віку 63 років, що підтверджується записом у паспорті позивача про дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Віку 60 років позивач досягла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
До заяви, серед іншого, була додана трудова книжка НОМЕР_1 .
Заява позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності була передана на розгляд відповідачу-1.
Рішенням від 23.11.2023 № 143250007110 відповідач-1 відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком. Рішення мотивоване наявністю у позивача страхового стажу тривалістю 09 років 10 місяці 13 днів, що є недостатнім за статтею 26 Закону № 1058-IV.
Зазначені обставини підтверджуються копіями заяви позивача про призначення пенсії від 21.11.2023, розписки відповідача-2 про її прийняття та рішення відповідача-1 від 23.11.2023 № 143250007110.
До страхового стажу позивача тривалістю 09 років 10 місяці 13 днів відповідач-1 зарахував період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та періоди роботи з 01.07.2000 відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Зазначена обставина визнається відповідачами у відзивах та підтверджується копією рішення відповідача-1 від 23.11.2023 № 143250007110.
Відповідач-1 зазначив у рішенні від 23.11.2023 № 143250007110 про те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки „наявне виправлення імені на титульному аркуші, яке не підтверджено належним чином”.
У рішенні від 23.11.2023 № 143250007110 не конкретизовано, які саме періоди роботи за трудовою книжкою не включені до страхового стажу.
Із змісту позовної заяви суд установив, що спірними є періоди роботи з 22.08.1978 до 25.08.1979, з 01.09.1979 до 15.08.1983, з 26.08.1983 до 01.12.1985, з 02.12.1985 до 29.12.1993, з 30.03.1994 до 31.08.1994.
Записи про роботу позивача в ці періоди містяться у трудовій книжці НОМЕР_1 .
Періоди, які відповідач-1 зарахував до страхового стажу позивача, із спірними періодами не збігаються.
Як свідчить зміст оскаржуваного рішення від 23.11.2023 № 143250007110 та відзивів на позовну заяву, єдиною підставою для неврахування стажу позивача за трудовою книжкою НОМЕР_1 є виправлення імені на її титульному аркуші.
Суд дослідив копію трудової книжки позивача НОМЕР_1 і установив таке.
Дата заповнення трудової книжки - 25.08.1978.
Титульний аркуш трудової книжки заповнений російською мовою.
Прізвище власника трудової книжки зазначене як „ ОСОБА_2 ” і як „ ОСОБА_3 ”, ім'я - „ ОСОБА_4 ”, по батькові - „ ОСОБА_5 ”.
Сторінка 2 паспорта позивача серії НОМЕР_2 підтверджує, що ПІБ позивача російською мовою - „ ОСОБА_1 ”.
На звороті обкладинки трудової книжки виконаний напис: „Фамилия „Колесниченко” изменена на „ ОСОБА_3 ” на основании свидетельства о браке НОМЕР_3 от 02.08.80г. Инспектор ОК”. Запис засвідчений підписом та печаткою.
Прізвище „ ОСОБА_2 ” на титульному аркуші трудової книжки не закреслене.
На титульному аркуші трудової книжки присуті підписи власника трудової книжки, відповідальної особи та відбиток печатки.
Суд дослідив надану позивачем копію свідоцтва про шлюб від 02.08.1980 серії НОМЕР_3 і установив, що дошлюбне прізвище позивача - „ ОСОБА_2 ”.
Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.
Відповідач-1 прийняв рішення за заявою позивача про призначення пенсії, поданою відповідачу-2, виходячи з принципу екстериторіальності, закріпленого в Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Зокрема, відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
На виконання та на розвиток положень Закону № 1058-IV затверджений Порядок № 22-1.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Порядку № 22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1, рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та аконами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За правовою позицією Верховного Суду, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їхні обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття (пункт 56 постанови від 05.03.2020 у справі № 640/467/19).
Рішення відповідача-1 не відповідає критерію мотивованості, оскільки не містить переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, зокрема, у ньому не конкретизовано, які саме періоди роботи позивача в яких підприємствах, установах, організаціях не зараховані до її страхового стажу.
Відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
За такого позивач по досягненні віку 63 років має право на призначення в 2023 році пенсії за віком за умови наявності у неї від 20 років страхового стажу.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 1058-IV діяв Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162), яка було чинною станом на дату заповнення титульного аркуша трудової книжки та внесення виправлень у прізвище позивача, зміни записів в трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на пілставі документів (паспорта, сіідоутва про народження, шлюб, розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові тощо) з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, попереднє прізвище чи ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповіді документи записуються на внутрішньому боці обкладинки і засвідчуються підписом керівника чи печаткою відділу кадрів.
Суд установив, що виправлення прізвища позивача відповідає усім зазначеним вимогам, крім закресення рискою попереднього (дошлюбного) прізвища.
На переконання суду, такий формальний недолік у веденні трудової книжки не викликає сумнівів у справжності трудової книжки та її приналежності позивачу.
У постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а та від 25.04.2019 у справі № 593/283/17 викладений правовий висновок, відповідно до якого формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
За приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що відповідач-1 повинен був узяти до уваги трудову книжку позивача НОМЕР_1 та зарахувати до її страхового стажу зазначені в ній періоди роботи, зокрема, спірні періоди: з 22.08.1978 до 25.08.1979, з 01.09.1979 до 15.08.1983, з 26.08.1983 до 01.12.1985, з 02.12.1985 до 29.12.1993, з 30.03.1994 до 31.08.1994.
Рішення відповідача-1 від 23.11.2023 № 143250007110 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком мотивоване відсутністю у позивача необхідного страхового стажу. Інших підстав для відмови в призначенні пенсії у рішенні не наведено.
Наявний у позивача страховий стаж відповідач-1 обчислив у 09 років 10 місяці 13 днів.
Тобто, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком, відповідач-2 виходив з того, що позивачу не вистачає 10 років 2 місяців 17 днів страхового стажу (оскільки Закон № 1058-IV вимагає наявність від 20 років стажу за умови досягнення віку 63 років).
Суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи, відображених у трудовій книжці НОМЕР_1 .
Суд повторює, що єдиним недоліком трудової книжки, на якому наполягають відповідачі, є виправлення в імені позивача. Суд установив, що власне ім'я та прізвище позивача не містять виправлень, на відміну від прізвища.
Зазначені в трудовій книжці спірні періоди роботи (до 01.07.2000), а саме: з 22.08.1978 до 25.08.1979, з 01.09.1979 до 15.08.1983, з 26.08.1983 до 01.12.1985, з 02.12.1985 до 29.12.1993, з 30.03.1994 до 31.08.1994 становлять, за підрахунком суду, сумарно 15 років 7 місяців 25 днів.
Періоди роботи, зараховані відповідачем-2 до страхового стажу позивача за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу, сукупно із спірними періодами становлять більше 20 років, що є достатнім для призначення позивачу пенсії за віком.
Суд установив наявність у позивача страхового стажу достатньої тривалості для призначення пенсії за віком.
За таких умов належним і ефективним способом захисту права позивача на пенсійне забезпечення є зобов'язання відповідача-2 призначити і виплатити позивачу пенсію за віком, оскільки інші способи не гарантують фактичного отримання позивачем пенсійної виплати.
За такого суд, на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає обгрунтованим і правомірним вийти за межі позовних вимог і зобов'язати відповідача-2 призначити та виплатити позивачу пенсію, оскільки він є органом Пенсійного фонду за місцем проживання позивача, до якого позивач звертався за призначенням пенсії. Відповідач-1 лише розглядав заяву про призначення пенсії за принципом екстериторіальності.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 1073,60 грн, сплачений позивачем за подання позовної заяви.
Судовий збір на підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, оскільки саме у зв'язку з його неправильними діями (прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії) виник спір.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд.7, м. Житомир, 10003, ідентифікаційний код - 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код - 13844159) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 23.11.2023 № 143250007110 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, відображені в трудовій книжці НОМЕР_1 , а саме: з 22.08.1978 до 25.08.1979, з 01.09.1979 до 15.08.1983, з 26.08.1983 до 01.12.1985, з 02.12.1985 до 29.12.1993, з 30.03.1994 до 31.08.1994.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплатити з 21.11.2023 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд.7, м. Житомир, 10003,ідентифікаційний код - 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 ) судовий збір у сумі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна