№ 2а-4249/10/2370
30.09.2010 р. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Трофімової Л.В.
при секретарі - Кириченко Н..В.
за участі представників:
позивача - Потапенко Н.І., Мороз А.І., Мартиненко О.О. за довіреностями;
відповідача -Перцьового В.М., Кучеренко А.О., Рогового В.М., Куликової І.С. за довіреностями,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Черкаського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ей-Кей»»до державної податкової інспекції у Тальнівському районі Черкаської області про визнання дій посадових осіб ДПІ протиправними, зобов'язання утриматися від дій (бездіяльності) та визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,
До суду з позовом 06.09.2010 р. звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ей Кей»»до державної податкової інспекції в Тальнівському районі Черкаської області про визнання нечинним рішення державної податкової інспекції в Тальнівському районі Черкаської області, викладене в акті перевірки від 07.07.2010р. №384/2301/34400096 про порушення ТОВ «Компанія «Ей Кей»»ч.1 ст. 203, 215, ст. 228 ЦК України у частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого було завищено податковий кредит березня 2010 року на суму 199708 грн. 82 коп. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 199708 грн.82 коп.; скасування податкового повідомлення -рішення від 20.07.2010р. №0000632301/0; скасування податкового повідомлення -рішення від 30.07.2010р. №0000832301/0; скасування податкового повідомлення -рішення від 19.08.2010р. №0000632301/1. Заявою від 23.09.2010р. №55/1 (т.2 а.с.1) товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ей Кей»»уточнено позовні вимоги: визнати протиправними дії посадових осіб ДПІ у Тальнівському районі Черкаської області, вчинені при складанні акта перевірки від 07.07.2010р. №384/2301/34400096, що стосуються порушення ТОВ «Компанія «Ей Кей»»ч.1 ст. 203, 215, ст. 228 ЦК України у частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого було завищено податковий кредит березня 2010 року на суму 199708 грн. 82 коп. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 199708 грн. 82 коп.; зобов'язати ДПІ у Тальнівському районі Черкаської області утриматися від дій (бездіяльності), направленої на зменшення податкового кредиту ТОВ «Компанія «Ей Кей»»за березень 2010 року на суму 199708 грн. 82 коп. та зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 199708 грн. 82 коп.; визнати нечинним податкове повідомлення -рішення від 20.07.2010р. №0000632301/0; визнати нечинним податкове повідомлення -рішення від 30.07.2010р. №0000832301/0; визнати нечинним податкове повідомлення -рішення від 19.08.2010р. №0000632301/1.
Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначав про: необґрунтованість встановлення факту відсутності первинної бухгалтерської документації; дійсність проведених операцій - послуг експедирування товару; неправомірність визнання правочинів нікчемними і такими, що порушують публічний порядок; безпідставне зменшення податкового кредиту за березень 2010 року у сумі 199708 грн. 82 коп. Позивач указав, що акт перевірки від 07.07.2010р. №384/2301/34400096 містить хибні висновки про наявність у діях ТОВ «Компанія «Ей Кей»»порушень податкового законодавства, яких платник насправді не вчиняв, а відповідальності за невиконання податкового обов'язку іншим платником не несе, позаяк податковий кредит з ПДВ був сформований ТОВ «Компанія «Ей Кей»»на підставі належно оформлених податкових накладних, складених особами, що мали статус платників податку на додану вартість, господарські операції з цими особами мали реальний характер, були вчинені у межах правочинів, що відповідають вимогам закону. У судовому засіданні представники позивача підтримали доводи і вимоги поданого позову, просили суд ухвалити рішення про задоволення позову, мотивуючи позицію суттєвою різницею у наданні послуг експедирування товару і послуг транспортування(перевезення) вантажу.
Відповідач, державна податкова інспекція в Тальнівському районі Черкаської області, з поданим позовом не погодився. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач указав, що платник ПДВ має право на включення до складу податкового кредиту звітного податкового періоду сум податку за податковими накладними, що були складені у зв'язку з реальним виконанням операцій, що повинно підтверджуватися належно оформленою товарно-транспортною документацією. Також було зазначено представниками відповідача, що акт перевірки не породжує виникнення прав і обов'язків для платника податків, оскільки не є актом державного органу. Крім того, було зазначено, що рішенням про результати скарги і прийняттям податкового повідомлення-рішення від 19.08.2010 р. №0000632301/1 не зумовлено настання нових прав і обов'язків для платника за результатами висновків одного й того ж акту перевірки. Тому, підтримуючи заперечення на позов представники відповідача просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, що врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав та мотивів.
До адміністративних судів відповідно до ст.2 КАС України можуть бути оскаржені будь -які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права та охоронювані законом інтереси рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень у сфері публічно - правових відносин.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється (ст.17 КАСУ) на публічно - правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо скарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Нормативно-правові акти - це правові акти управління, що встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) адміністративно-правові норми та містять приписи, що встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування, регламентуючи однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування. Індивідуальні акти управління стосуються конкретних осіб та їхніх відносин і мають виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних справ або питань, що виникають у сфері державного управління з чіткою визначеністю адресата - конкретної особи або осіб та виникненням конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.
Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.
Акт перевірки визначено як службовий документ, що підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства зазначеними суб'єктами - наказ ДПА України "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій" від 12.08.2008 N 534 та як службовий документ, що засвідчує факт проведення перевірки, документує виявлені порушення, що призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання та/або податкового кредиту, бюджетного відшкодування суб'єктами господарювання при застосуванні податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на орган ДПС - наказ "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" від 18.04.2008 N 266. Згідно із п. 1.3 ст. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за N 925/11205, акт є документом, що оформляється за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання. Дана норма Порядку під актом розуміє службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Крім того, відповідач наголошував на позиції Вищого адміністративного суду України (а.с.94т.2), що акти перевірок не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.
Складання, підписання, оформлення, вручення акту перевірки державної податкової інспекції в Тальнівському районі Черкаської області для ознайомлення платнику податків не породжує для останнього настання юридичних наслідків, не впливає на права і обов'язки, висновки за наслідками перевірки без відповідного рішення державного органу не є обов'язковими для виконання, а тому в частині вимог - визнати протиправними дії посадових осіб ДПІ у Тальнівському районі Черкаської області, вчинені при складанні акта перевірки від 07.07.2010р. №384/2301/34400096, що стосуються порушення ТОВ «Компанія «Ей Кей»»ч.1 ст.203, 215, ст.228 ЦК України у частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого було завищено податковий кредит березня 2010 року на суму 199708 грн. 82 коп. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 199708 грн.82 коп. суд не вбачає підстав для задоволення.
Щодо вимоги - зобов'язати ДПІ у Тальнівському районі Черкаської області утриматися від дій (бездіяльності), направленої на зменшення податкового кредиту ТОВ «Компанія «Ей Кей»»за березень 2010 року на суму 199708 грн. 82 коп. та зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 199708 грн. 82 коп. суд не знаходить підстав для задоволення з огляду на наступне.
Згідно з п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Застосування різних способів захисту порушеного права позивача -визнання спірного акта протиправним або скасування такого акта - повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку. При цьому вимога про визнання акта владного органу недійсним, незаконним, неправомірним тощо є різними словесними вираженнями одного і того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ей Кей»»пройдено передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, одержано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 835706, набуто правового статусу суб'єкта господарювання-юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 34400096, на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться в державній податковій інспекції в Тальнівському районі Черкаської області. Перелічені обставини визнані сторонами у справі, у суду немає сумнівів у їх достовірності та добровільності визнання, а тому ці обставини додатково перед судом не доказуються.
Державною податковою інспекцією в Тальнівському районі Черкаської області була проведена позапланова виїзна перевірка позивача, товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ей Кей»»(код ЄДРПОУ - 34400096) з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.03.2010 р. по 30.04.2010 р. Результати проведеної перевірки оформлені актом від 07.07.2010 р. № 384/2301/34400096 (а.с.22-39). Посилаючись на даний акт, відповідачем прийнято 20.07.2010 р. податкове повідомлення-рішення № 000063201/0, яким визначено ТОВ «Компанія «Ей Кей»»суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 28.735,30 грн.: основний платіж -26.123,00грн.; штраф -2.612,30грн.(а.с.40).
До вказаного податкового повідомлення-рішення позивачем була застосована передбачена ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»процедура оскарження рішень контролюючих органів. Унаслідок незадоволення адміністративної скарги, що подавалась позивачем до державної податкової інспекції в Тальнівському районі Черкаської області з метою доведення нового граничного строку оплати податкового зобов'язання, визначеного первісним податковим повідомленням-рішенням № 000063201/0, відповідачем при завершенні процедури адміністративного оскарження було складено та направлено на адресу ТОВ «Компанія «Ей Кей»»податкове повідомлення-рішення від 19.08.2010 р. № 000063201/1 (а.с.55). Таким чином, рішенням за результатами розгляду первинної скарги № 2656/25-010 від 19.08.2010 року відповідач залишив без змін податкове повідомлення-рішення № 000063201/0 від 20.07.2020 року, а скаргу позивача без задоволення.
Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки контролюючого органу відображені в акті від 07.07.2010 р. №384/2301/34400096 (а.с.22-39) про порушення ТОВ «Компанія «Ей Кей»» ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України та як зазначено у податковому повідомленні-рішенні від 20.07.2010 р. № 000063201/0 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що спричинило заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 26123,00 грн. (завищений податковий кредит березня 199708,82 грн. -173586грн. значення рядка 26 Декларації), що зазначено на стор.14 акта перевірки (а.с.37). Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Причиною виникнення спору є невизнання відповідачем належного відображення в податковому обліку ТОВ «Компанія «Ей Кей»»фактів здійснення витрат на поставку сільськогосподарської продукції (придбання послуг по транспортуванню пшениці - а.с.28). Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення згаданого податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті висновок перевіряючих про нікчемність укладеного між ТОВ «Компанія «Ей Кей»» і ТОВ «Донстройтранс»(ЄДРПОУ 36306165) правочину у формі договорів на транспортне обслуговування (проте на стор.7 акту транспортне обслуговування ототожнюється перевіряючими із здійсненням перевезень). За результатами наданих послуг були складені (а.с.31, а.с.70 та ін.) акти приймання робіт (послуг). Відповідачем вищезазначені акти не визнано як належне підтвердження придбання послуг, оскільки у них не розкрито зміст господарської операції, не зазначено товаровиробників пшениці при здійсненні транспортних перевезень Експедитором.
Обставини щодо договорів, право і дієздатності юридичних осіб, а також наявності у них правового статусу платників податку на додану вартість, реальності господарської операції з поставки пшениці (а.с.12-87 т.2) ні актом перевірки від 07.07.2010р. №384/2301/34400096 не спростовувались, ні у ході судового розгляду представниками як позивача, так і відповідача не заперечувались, а тому судом з огляду на ч.3 ст.72 КАС України детально не досліджувались. У порушеннях (невизнання податкового кредиту) за ТОВ «Компанія «Ей Кей»» при наявності податкових накладних і проведених грошових розрахунках, при визнанні факту реалізації пшениці -вказувалось на відсутність товарно -транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання пшениці (а.с.34). При цьому зазначалось (у акті перевірки і поясненнях відповідача у судовому засіданні) на відсутність у ТОВ «Донстройтранс»трудових ресурсів, несплату комунального податку, проте не заперечувалась його роль як Експедитора.
Суд не погоджується з висновком акту перевірки, у якому перевіряючими зазначено «з огляду на не виявлення в ході перевірки документів по яких відбувався рух товару від покупця до продавця, а також документів оприбуткування ТМЦ по взаєморозрахунках між ТОВ «Донстройтранс»і ТОВ «Компанія «Ей Кей»»(а.с.35) про те, що дані операції мали нетоварний характер (товар не перевозився)»з огляду на наступне.
Як встановлено судом за договорами (а.с.137, а.с.140 та ін..) ТОВ «Донстройтранс» є експедитором, а ТОВ «Компанія «Ей Кей»» замовником транспортного обслуговування: експедитор забезпечує здійснення перевезення і виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту, організацію забезпечення відправлення та одержання вантажу. Згідно п.5.2 договору оплата послуг експедитора здійснюється після підписання акта виконаних робіт.
Підпунктом 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (що кореспондує з нормами Закону України «Про податок на додану вартість») передбачено, що не належать до складу валових витрат будь -які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Законом України «Про податок на додану вартість»(пп.7.4.5 п.7.4 ст.7) не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. За змістом пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 7.5 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідно ж до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону, в свою чергу, встановлено заборону на включення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем в податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Оглянувши витребувані від позивача та долучені до справи копії податкових накладних (а.с.148-151 т.1), суд відзначає, що податкові накладні складені відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Доказів несумісності даних (інформації) в оглянутих накладних щодо надання послуг ТОВ «Донстройтранс»з господарською діяльністю ТОВ «Компанія «Ей Кей»» відповідач до суду не надав, а суд самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з'ясування всіх обставин у справі таких доказів не виявив.
Крім того, надано відповідачем інформацію щодо не проведення документальних перевірок ТОВ «Донстройтранс», проте згідно інформаційної бази даних з автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (з ТОВ «Компанія «Ей Кей»») розбіжностей за грудень 2009р., лютий 2010р. не встановлено, за березень 2010р. розбіжність встановлено у розмірі 199708,82 грн.(а.с.102). Судом встановлено, що за транспортно-експедиційні послуги ТОВ «Компанія «Ей Кей»»перед ТОВ «Донстройтранс»погашено заборгованість (а.с.117 т.2) і проведено повністю розрахунки (а.с.88-89 т.2), що підтверджено банком.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд відмічає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.
Разом з тим суд зазначає про те, що висновок про визнання правочину нікчемним у зв'язку з нетоварним характером операцій за умови відсутності товарно-транспортних накладних від перевізників і невизнання актів виконаних робіт з надання послуг з експедирування не підтверджена дослідженими доказами у справі.
Твердження відповідача про те, що відсутність товарно-транспортних накладних підтверджує не здійснення перевезень ТОВ «Донстройтранс»(свідчить про безтоварність операцій ТОВ «Компанія «Ей Кей»») судом оцінюється критично, оскільки факт купівлі -продажу і реалізації самої пшениці як товару відповідачем не заперечувався, а зміст гл.65 «транспортне експедирування»і гл.64 «перевезення»ЦК України не тотожний за змістом і особливостями правового регулювання відносин з надання послуг транспортного експедирування. Тому, дослідивши грошові розрахунки у спірних правовідносинах, податкові накладні, акти виконаних робіт, податкові декларації позивача, зміст договорів на транспортне обслуговування -суд не вбачає підстав вважати, що невизнання податкового кредиту у сумі 199708,82 грн. є правомірним і таким, що ґрунтується на нормах діючого законодавства. Вказані дії призвели до прийняття неправомірних оспорюваних рішень: податкового повідомлення -рішення від 20.07.2010р. №0000632301/0; податкового повідомлення -рішення від 30.07.2010р. №0000832301/0.
У зв'язку із збільшенням розміру штрафних (фінансових) санкцій прийнято податкове повідомлення -рішення від 30.07.2010р. №0000832301/0, яким нараховано штраф у сумі 2.612,30грн. (а.с.46). Означене рішення не було оскаржено позивачем за правилами процедури адміністративного оскарження рішень контролюючих органів згідно з ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Щодо вимоги позову про скасування податкового повідомлення -рішення державної податкової інспекції в Тальнівському районі Черкаської області від 30.07.2010р. №0000832301/0, яким нараховано штраф у сумі 2.612,30грн., суд зазначає таке. Згідно з п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Аналізуючи приписи наведеної норми закону, суд доходить висновку, що сума штрафної (фінансової) санкції не може перевищувати 50% відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання. Спірне податкове повідомлення-рішення від 30.07.2010р. №0000832301/0 цим вимогам закону не відповідає, позаяк при відсутності нарахованого податкового зобов'язання містить припис про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2.612,30грн. Таким чином, вимога позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2008р. №0000832301/0 є обґрунтованою, бо доведена матеріалами справи, через що підлягає задоволенню.
Оскільки відповідачем, який в силу Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та за ознаками ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень від 20.07.2010р. №0000632301/0 та від 30.07.2010р. №0000832301/0, суд дійшов висновку, що спірні правові акти індивідуальної дії порушують права і інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін та з урахуванням положень зазначеної статті, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 30.09.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі здійснено з урахуванням вимог ст.167 КАС України, про що повідомлено у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 94, 159-163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 20.07.2010р. №0000632301/0 про донарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ей-Кей»»зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 26123 грн. та штрафних санкцій у сумі 2.612 грн. 30коп.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 30.07.2010р. №0000832301/0 про донарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ей-Кей»»штрафних санкцій у сумі 2.612 грн. 30коп.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ей-Кей»»судові витрати із сплати судового збору у сумі 1 (одна) грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 04 жовтня 2010 року
Суддя Л.В.Трофімова